Справа № 817/3053/14
23 грудня 2014 року 12год. 25хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідачів: представники Федуна Я.В., Українець М.В., Плахотнюк С.Ю.,
третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Держземагенства у Рівненській області, управління Держземагенства у Рівненському районі, Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області Репетухи Олександри Миколаївни, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Олександрійська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_6,
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування державної реєстрації земельної ділянки, приватної власності та зобов'язати вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, про визнання протиправним та скасування наказів, скасування державної реєстрації приватної власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером, зобов'язання вчинення певних дій. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сім'я позивача отримала в користування земельну ділянку площею 0.3 га поза межами населеного пункту с. Пухова Рівненського району Рівненської області неподалік вулиці В. Вавренюка для ведення особистого селянського господарства, що підтверджено записом за №435 в земельно-кадастровій книзі Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області та засвідчується довідкою від 09.10.2014 року №423, архівною довідкою від 14.10.2014 року №1221, з погосподарської книги за період 1986-1990рр. №1222 з погосподарської книги за період 1991-1995рр. Земельною ділянкою користується понад 30 років. Однак, 09.10.2014 року позивачу стало відомо, що державні органи Рівненської області зареєстрували 08.10.2014 року право приватної власності на дану земельну ділянку за громадянином ОСОБА_6. Вважає, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5624680400:12:038:0023 та відповідна реєстрація речового права на громадянина ОСОБА_6 є протиправними, зокрема: для видачі наказу ГУ Держземагенства у Рівненській області про надання дозволу Громадянину ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не погоджено із землекористувачем з ОСОБА_10 (мій чоловік) та ОСОБА_1. Вилучення даної земельної ділянки з користування в сім'ї позивача не було. Згоду на вилучення та розробку проекту землеустрою чоловік позивача та позивач не надавали, відтак, вважають, що клопотання громадянина ОСОБА_6 розглянуто в порушення вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України. Як наслідок, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5624680400:12:038:0023 є протиправною, отже наказ ГУ Держземагенства у Рівненській області про погодження проекту землеустрою громадянину ОСОБА_6 та надалі реєстрація речового права на земельну ділянку - державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5624680400:12:038:0023 за ОСОБА_6 державним реєстратором реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області Репетухою Олександрою Миколаївною є протиправними.
Ухвалою суду про призначення справи до судового розгляду 17.10.2014р. в порядку підготовчого провадження, з урахуванням ухвали про виправлення описки, залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Олександрійську сільську раду Рівненського району Рівненської області та ОСОБА_6 (а. с. 41-42, 186).
Усною ухвалою суду від 17.12.2014р. задоволено клопотання представника позивача в частині виклику ОСОБА_11 в якості свідка, яка, зі слів позивача, власноруч здійснювала записи у по господарських книгах, відмовивши викликати ОСОБА_12, оскільки останній є сусідом позивача, але не є суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки.
Обов'язок щодо забезпечення явки в судове засідання свідка ОСОБА_11 взяв на себе представник позивача та позивач в судовому засіданні 17.12.2014р.
Усною ухвалою суду 17.12.2014р. на підставі ст.137 КАС України повернуто позивачу заяву про зміну предмету позову, оскільки вона не відповідає вимогам ст.106 КАС України.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні уточнили позовні вимоги, зменшивши їх та просили суд розглядати позовні вимоги, викладені в адміністративному позові під порядковим номером 3, 4, 5.
Відповідача 1 - Головне управління Держземагенства у Рівненській області надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що 08.08.2014р. третьою особою ОСОБА_6 подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2900га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Рівненського району, Рівненської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. До вказаного клопотання було подано документи відповідно до переліку, передбаченого чинним законодавством. Будь-якої інформації про те, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні інших осіб у відповідача 1 не було, а так як законних підстав для відмови у задоволення клопотання ОСОБА_6 немає, був, відповідно прийнятий наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. В подальшому був виданий наказ про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 Крім того відповідач 1 зауважує, що погодження землекористувача, на відсутність якого посилається позивач та його представник, необхідно в тому випадку, коли проводиться вилучення земельної ділянки, що перебуває у користування інших осіб, а вданому випадку вилучення не проводилося. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача 1 надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням.
Відповідач 2 - Управління Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області подав до суду письмові заперечення в яких вказав, що ним здійснювався необхідний контроль при вирішенні питання щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_6 Так, Державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства Рівненському районі, розглянуто заяву - громадянина ОСОБА_6 від 03.09.2014 року про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з доданими до заяви документами а саме: проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, розробленого ППФ «Абрис» При розгляді даної заяви від 03.09.2014 року та перевірці доданих до неї документів Державним кадастровим реєстратором відповідно до «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012року № 1051, прийнято рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру - шляхом державної реєстрації земельної ділянки за результатами якого сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.09.2014 року № НВ-5601104742014 з кадастровим номером 5624680400:12:038:0023. Оскільки ОСОБА_6 був наданий пакет документів, який відповідає переліку, зазначеному у ч.4 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», то підстав для відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки у відповідача 2 не було. Крім того, перелік підстав для відмови Державним кадастровим реєстратором у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки визначений ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Також відповідач 2 зазначив, що позивачем не наведено жодного порушення законодавства Управлінням Держземагентства у Рівненському районі при здійсненні своїх повноважень. Вважає доводи позивача такими, що не відповідають дійсності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача 2 надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням.
Представник відповідача 3 та 4 - Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області та Державного реєстратора Репетухи О.М. в судовому засіданні надав усні заперечення з приводу заявлених позовних вимог та зазначив, що відповідач 4 приймає рішення про державну реєстрацію права власності чи відмову у державній реєстрації самостійно. Жодних правових підстав для відмови у вчиненні державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки у відповідача 3, 4 не було. Державна реєстрація здійснена у відповідності до чинного законодавства. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Законний представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Олександрійської сільської ради позовні вимоги позивача підтримав. В судовому засіданні надав пояснення про те, що спірна земельна ділянка була виділена колгоспом сім'ї позивача в 1986 році, про що є відповідний запис в книзі обліку використання земель колгоспу та наявні записи у погосподарських книгах за період з 1986 по 1990 р., з 1991 по 1995р. Позивач разом із сім'єю користується спірною земельною ділянкою з часу її виділення, а відповідачі, не перевіривши факт використання спірної земельної ділянки позивачем, не маючи на те законних підстав вчинили дії, наслідком яких стало привласнення цієї землі третьою особою ОСОБА_6 Просив задовольнити позовні вимоги позивача.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_6 надав суду письмові заперечення та додаткові письмові пояснення відповідно до яких позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з тих підстав, що ні позивачу ні її чоловіку спірна земельна ділянка в користування не надавалась. Вказана земельна ділянка обліковується у землях запасу та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Так, ним було отримано довідку із державної статистичної звітності (форма 6-зем) в якій значиться, що спірна земельна ділянка площею 0.2900 га - ніколи не перебувала у складі угідь: для ведення особистого селянського господарства, та не обліковувалась у власності будь-якого громадянина України. Третя особа зазначає, що зібрала всі необхідні документи, визначені чинним законодавством для отримання безоплатно у власність земельної ділянки. Зазначені документи перевірялись відповідачем 1 та відповідачем 2. Оскільки у останніх не було жодних відомостей щодо користування спірною земельною ділянкою іншими особами, тому погодження землекористувача не вимагалось. Також третя особа зазначила, що всі дії вчинені відповідачами законно. В той же час, ОСОБА_6 звертає увагу на те, що відповідно до земельного законодавства в редакції від 1970 року, земельна ділянка поза межами населених пунктів могла бути виділена лише уповноваженими членами зборів колгоспу і тільки за умови членства у колгоспі. Тобто повинно бути рішення зборів уповноважених членів колгоспу про передачу земельної ділянки у користування чи у власність позивача чи її чоловіка ОСОБА_10 Оскільки такого рішення немає, то вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Явку свідка ОСОБА_11 представник позивача та позивач в судове засідання 23.12.2014р. не забезпечили, в той же час не заперечували проти того, щоб з'ясовувати обставини справи за відсутності зазначеного свідка.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов позивача задоволенню не належить.
Суд виходив з наступного.
Відповідно до довідки Олександрійської сільської ради №423 від 09.10.2014р. за ОСОБА_10 та ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка згідно запису у земельно-кадастровій книзі № 435 загальною площею 0,76 га. В тому числі в межах с. Пухова площею 0,46га, з них для: ведення особистого селянського господарства - 0,21 га; для обслуговування житлового будинку - 0,25га. За межами населених пунктів 0,30га обліковується з 1986 року згідно записів в земельно-кадастровій та по господарській книгах. В тому числі для: садівництва 0га; ведення особистого селянського господарства 0,30га (а. с.10).
Архівною довідкою Олександрійської сільської ради №1221 від 14.10.2014р. зазначається, що у документах виконкому Олександрійської сільської Ради народних, депутатів Ровенського району Ровенської області у Погосподарській книзі №1 с. Олександрія (с. Пухова) за 1986-1990 роки є відомості про господарство ОСОБА_13 і станом на 01 червня 1986 року господарство мало у користуванні земельну ділянку 10+48+25 сотих гектара, на 01 червня 1987 року - 10+48+25 сотих гектара, на 01 червня 1988 року - 10+48+40 сотих гектара, на 01 червня 1989 року - 10+48+40 сотих гектара, на 01 червня 1990 року - 10+48+40 сотих гектара, 1991 року - 0.76+0.38 сотих гектара. За ОСОБА_14 обліковувалося 10 сотих гектара землі, за ОСОБА_10 25+40 сотих гектара землі (а. с. 11).
Архівною довідкою Олександрійської сільської ради №1222 від 14.10.2014р. зазначається, що у документах виконкому Олександрійської сільської Ради народних, депутатів Ровенського району Ровенської області у Погосподарській книзі №1 с. Олександрія (с. Пухова) за 1990-1995 роки є відомості про господарство ОСОБА_13 і станом на 01 червня 1991 року господарство мало у користуванні земельну ділянку 0,98, на 01 червня 1992 року - 1,47 (в тому числі під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадським дорогами - 4,6/2,2), на 01 червня 1993 року - 1,47 17 (в тому числі під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадським дорогами - 4,6/2,2), на 01 червня 1994 року - 0,80/0,67, на 01 червня 1995 року - 0,84/0,76. За сином ОСОБА_10 обліковується 0,76га землі (а. с. 12).
08.08.2014р. до відповідача 1 надійшло клопотання ОСОБА_6 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2900 безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області. До клопотання подані документи згідно із додатком (а. с. 58-64).
13.08.2014р. відповідачем 1 виданий наказ №17-460/16-14-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
03.09.2014р. до відповідача 2 надійшла заява ОСОБА_6 про реєстрацію земельної ділянки площею 0.29 га, яка розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Олександрійська сільська рада.
Цієї ж дати відповідачем 2 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з відповідним кадастровим номером (а. с. 76-82).
22.09.2014р. до відповідача 1 надійшло клопотання ОСОБА_6 щодо затвердження проекту землеустрою спірною земельної ділянки (а с. 68).
06.10.2014р. відповідачем 1 винесений наказ №17-663/16-14-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» (а. с. 67).
08.10.2014р. відповідачем 3, 4 вчинено державну реєстрацію права власності спірної земельної ділянки за ОСОБА_6 про що видано свідоцтво про право власності (а. с. 14).
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу Української PCP в редакції від 12.04.1985р., право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.
Тобто, записи в земельно-шнурових книгах та погосподарських книгах є документами, що стверджують право землекористування.
Статтею 63 Земельного кодексу Української PCP в редакції від 12.04.1985р. право колгоспного двору на присадибну ділянку засвідчується записом в земельно-шнуровій книзі колгоспу.
Відповідно до п. 7 Перехідних Положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, що одержали у користування земельну ділянку у розмірах, що було передбачено раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки.
В судовому засіданні встановлено, що станом на 01.06.1986 року господарство мало у користуванні земельну ділянку 10+48+10 сотих гектара, на 01 червня 1987 року - 10+48+25 сотих гектара, на 01 червня 1988 року - 10+48+40 сотих гектара, на 01 червня 1989 року - 10+48+40 сотих гектара, на 01 червня 1990 року - 10+48+40 сотих гектара, 1991 року - 0.76+0.38 сотих гектара. За ОСОБА_10 25+40 сотих гектара землі.
При цьому, головою вказаного господарства був ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, який доводився позивачці свекром. Вказане підтверджується архівною довідкою Олександрійської сільської ради (а. с. 11). Також, крім довідки, наявний запис у погосподарській книзі №1 села Олександрія за 1986-1990 роки (а. с. 000000). Із цієї погосподарської книги вбачається, що у чоловіка позивачки ОСОБА_10 була в користуванні земельна ділянка 25+40 сотих гектара, однак, з якого року в період з 1988 по 1990 рік з'явилась у останнього земельна ділянка розміром 0,40 гектара встановити із даних книги не представляється можливим в зв'язку з відсутністю точності у записах.
Також, в погосподарській книзі №1 села Олександрії в період з 1991 по 1995р. значиться запис про наявність у ОСОБА_10 земельної ділянки розміром 0,76га. При цьому вказаний розмір значиться у графі станом на 01.06.1995р.
Представником третьої особи Олександрійської сільської ради представлено в судовому засіданні облікову книгу використання земель з 1984 року (робоча книга колгоспу «Горинь», в якій під №10 також значиться господарство ОСОБА_13. У його сина ОСОБА_10 записано 0,25 земельної ділянки.
В той же час, вказана облікова книга не є належним доказом у справі, оскільки вона не пронумерована, не прошита, без відтиску мокрої печатки колгоспу, а записи в такій книзі велись як ручкою, так і олівцем, а відтак така книга не береться судом до уваги.
Про те, що земельні ділянки надавались колгоспом у користування колгоспного двору ОСОБА_13 та його сину ОСОБА_10 у тих розмірах, які значаться у погосподарських книгах, сторонами не заперечується.
Однак, відповідачами та третьою особою ОСОБА_6 заперечується той факт, що спірна земельна ділянка розміром 0,29га входить у загальний розмір земельної ділянки ОСОБА_10 0,76га.
Із наявних матеріалів справи встановити той факт, що спірна земельна ділянка розміром 0,29га входить в земельну ділянку ОСОБА_10 0,76га, в судовому засіданні не представляється можливим оскільки ні один запис, як в архівних довідках, так і погосподарських книгах не зазначає адресу чи хоча б місце розташування наданих земельних ділянок господарства ОСОБА_13 чи його сина ОСОБА_10 крім цього, земельні ділянки, які надавались у користування вказаного господарства зазначені в інших розмірах, ніж розмір спірної земельної ділянки.
Із позовної заяви, пояснень позивача і його представника в судовому засіданні, останні стверджують про те, що земельна ділянка в розмірі 0,3га, яка знаходиться поза межами населеного пункту с. Пухова Рівненського району Рівненської області неподалік вулиці В.Вавренюка, була отримана сім'єю позивача від колгоспу «Горинь».
Однак, в судовому засіданні ні позивачем, ні його представником на підтвердження своїх доводів не надано жодного доказу. Так, не надані рішення загальних зборів членів колгоспу, не надані земельно-шнурові книги, земельно-кадастрові книги чи їх копії, при тому, що представник позивача неодноразово в судових засіданнях наголошував на тому, що він самостійно надасть такі докази та до того ж подавав письмове клопотання щодо надання більшого терміну на подачу таких документів (а. с. 53).
Також представника позивача було зобов'язано судом надати докази, оскільки останній заперечував проти витребування цих доказів судом з власної ініціативи. І лише в судове засідання 23.12.2014р. було надано оригінали погосподарських книг, копії з яких наявні в матеріалах справи. Як зазначив представник позивача, інших доказів на підтвердження доводів позивача не має.
В той же час згідно довідки з державної статистичної звітності (форма 6-зем) Управління Держземагенства у Рівненському району Рівненської області про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями вбачається, що спірна земельна ділянка розміром 0,29га розташована на території Олександрійської сільської ради (за межами населеного пункту) обліковується у землях запасу, у складі угідь: ліси та інші лісо вкриті площі - 0,2900га, в тому числі чагарники - 0,2900га. Дана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності (а. с. 59).
З врахуванням вищевикладеного, дослідивши та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведений факт одержання у користування своєї сім'ї земельної ділянки у розмірі 0,29га, яка є предметом спору.
Щодо позовних вимог про скасування наказів відповідача 1, визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 15624680400:12:038:0023, визнання протиправною та скасування державної реєстрації приватної власності на нерухоме майно - свідоцтво про право власності, суд виходить з наступного.
Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, згідно якого центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків. Визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок приватизації земельних ділянок встановлений статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 ЗК України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Посилання позивача на те, що відповідач 1 не мав правових підстав надавати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, погоджувати її та передавати у власність спірну земельну ділянку третій особі ОСОБА_6 без погодження позивача як землекористувача, на думку суду є помилковими з огляду на те, що таке погодження має обов'язково бути лише у тому випадку, якщо земельна ділянка надана в користування іншій особі, що підтверджується відповідними документами. В даному ж випадку відповідач 1 керувався довідкою 6-зем, якою підтверджується державна власність спірної ділянки та її облік у землях запасу. Тобто, вказана у цій довідці спірна земельна ділянка не надавалась у користування іншим особам.
В судовому засіданні представник відповідача 1 вказав, що жодних відомостей про те, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні позивача, у нього, на час звернення третьої особи ОСОБА_6 з відповідним клопотанням, не було.
Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Схем землеустрою і техніко-економічних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З викладеного вбачаються чіткі підстави для відмови відповідачем 1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою ОСОБА_6 8 серпня 2014 року до відповідача 1 подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2900га для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. До вказаного клопотання третьою особою додано ряд матеріалів, які повністю відповідають чинному законодавству. Тобто, суд приходить до висновку про те, що у відповідача 1 були відсутні правові підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі ОСОБА_6, відмови у затвердженні такого проекту та відмови у передачі у власність останньому спірної земельної ділянки.
Також, відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», до повноважень територіальних органів, центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у районах у сфері Державного земельного кадастру належать: внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані в межах району, здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні.
Так, Державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у Рівненському районі, розглянуто заяву - громадянина ОСОБА_6 від 03.09.2014 року про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з доданими до заяви документами а саме: проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Згідно пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
ОСОБА_6 до відповідача 2 03.09.2014 року, подані документи для проведення державної реєстрації земельної ділянки, перелік яких визначений пунктом 4 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», а саме: - заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
03.09.2014 року Державним кадастровим реєстратором відповідно до «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012року № 1051, прийнято рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру - шляхом державної реєстрації земельної ділянки за результатами якого сформований витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.09.2014 року №НВ-5601104742014 з кадастровим номером 5624680400:12:038:0023.
Частиною 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначений вичерпний перелік підстав для відмови Державним кадастровим реєстратором у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Отже підстави для відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства у відповідача 2 були відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на те, позивачем невірно обраний спосіб захисту в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, так як згідно пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію лише у випадках: поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.
Тобто, зазначений перелік підстав скасування такої реєстрації є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - свідоцтво про право власності, то суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV із змінами (далі по тексту Закон №1952), і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до ст.1 вказаним Законом врегульовані відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно із ч.1 ст.3 Закону №1952, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №1952 передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена, зокрема пунктами 35-38 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 868, 17.10.2013р.
Позивачем та його представником не наведено суду жодного доводу ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні та не надано жодного доказу про порушення відповідачами 3, 4 норм чинного законодавства при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.10.2014р. третій особі ОСОБА_6
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Норми ч.2 ст.71 КАС України встановлюють, що в адміністративних справах про протиправність рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З метою забезпечення реалізації принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачених ст. 11 КАС України, судом для дослідження та оцінки, допущені всі докази надані сторонами в ході розгляду справи.
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, тобто позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідачі повністю довели правомірність своїй дій та рішень.
Підсумовуючи вище викладене в його сукупності суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Судові витрати позивачу відповідно до вимог ст. 94 КАС України не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.