Справа № 819/2658/14-a
18 грудня 2014 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Ходачкевич Н.І.
при секретарі судового засідання Цимбал А.
за участю:
позивача:ОСОБА_1
представник відповідача: Гродецька І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гусятинська районна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Гусятинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування Розпорядження голови Гусятинської райдержадміністрації Тернопільської області №166-к від 28.10.2014р. «Про звільнення ОСОБА_1», поновити на посаді та зобов»язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження голови Гусятинської райдержадміністрації Тернопільської області №166-к від 28.10.2014р. «Про звільнення ОСОБА_1» прийнято в всупереч норм чинного законодавства, оскільки норми ч.2 ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції та п.7.1 ст. 36 КЗпП не передбачають звільнення позивача із займаної посади. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача вважає оскаржуване розпорядження правомірним та законним, позивача звільнено з посади за наявності законних підстав, а тому просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20.05.2013 року розпорядженням голови №76-к призначена на посаду завідувачем сектору містобудування та архітектури Гусятинської райдержадміністрації.
На підставі розпорядження голови Гусятинської райдержадміністрації Тернопільської області №166-к від 28.10.2014р. «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено з посади завідувача сектору містобудування та архітектури Гусятинської райдержадміністрації.
Як підстава для звільнення в розпорядженні зазначені постанова апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2014 року, ч.2 ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції та п.7.1 ст. 36 КЗпП
Також судом встановлено, що постановою апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2014 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 скасовано постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08.05.2014р., про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст..172-7 КУпАП у зв»язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..172-7 та визнано ОСОБА_1 винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 172-7 КУпАП і накладено адміністравне стягнення у вигляді штрафу в сумі 200,00 грн. Дана постанова суду апеляційної інстанції була направлена до відповідача для відповідного реагування.
При прийнятті постанови у даній справі суд до спірних правовідносин застосовує наступні правові норми.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями). Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (стаття 1 Закону).
Законодавством України встановлено для державних службовців ряд обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, порушення яких є несумісними з подальшим перебуванням такої особи на державній службі. Так, згідно з пунктом 2 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну службу" на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції". Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законом.
Стаття 16-1 Закону України "Про державну службу" передбачає врегулювання конфлікту інтересів та вказує на те, що у разі виникнення конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень державний службовець зобов'язаний негайно доповісти про це своєму безпосередньому керівникові. Безпосередній керівник державного службовця зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншому державному службовцю, особистого виконання службового завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством.
Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07 квітня 2011 року № 3206-VI, конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Статтею 14 цього ж Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься позивач), зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Стаття 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.
Як встановлено постановою апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2014 року у справі про адміністративний проступок ОСОБА_1 допустила корупційне правопорушення щодо неповідомлення безпосереднього керівника у передбаченому законом випадку про наявність конфлікту інтересів. Такі обставини в силу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) мають преюдиційне значення та не потребують доказування у даній справі. Таким чином, слід прийти до висновку, що позивач не дотримався пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16-1 Закону України "Про державну службу", що відповідно до пункту 2 статті 30 цього ж Закону є підставою для припинення державної служби.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем у розпорядженні про звільнення не вірно застосовано норми чинного законодавства, а саме ч.2 ст.22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції та п.7.1 ст. 36 КЗпП слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 22. дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, припинення повноважень посадової особи на посаді, звільнення, що здійснюється за рішенням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, звільнення військової посадової особи з військової служби у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, а також відсторонення такої особи від виконання службових повноважень у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Конституцією і законами України.Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п.7.1 ст 36. КЗпП однією із підстав припинення трудового договору є: набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";
Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" передбачено: обмеження щодо використання службового становища, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності , обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), обмеження щодо роботи близьких осіб, обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування
Як вбачається з постанови апеляційного суду Тернопільської області від 03.06.2014 року у справі про адміністративний проступок, ОСОБА_1 допустила корупційне правопорушення щодо неповідомлення безпосереднього керівника у передбаченому законом випадку про наявність конфлікту інтересів, що відповідно до пункту 2 статті 30 цього ж Закону є підставою для припинення державної служби, та не встановлено порушення обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Відповідно до ч.3 ст. 235 КЗпП у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Отже, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку змінити формулювання причин звільнення у Розпорядженні голови Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області №166-к від 28.10.2014р. "Про звільнення ОСОБА_1" з ч.2 ст. 22 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції та п.7.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України на п.2. ст. 30 Закону України "Про державну службу"- недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 Закону України "Про державну службу"
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Керуючись ст.ст. 2,11, 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2 Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області №166-к від 28.10.2014р. "Про звільнення ОСОБА_1" в частині формулювання причини звільнення ОСОБА_1 , а саме на підставі ч.2 ст. 22 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції" та п.7-1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
3.Змінити формулювання причин звільнення у Розпорядженні голови Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області №166-к від 28.10.2014р. "Про звільнення ОСОБА_1" з ч.2 ст. 22 ЗУ "Про засади запобігання і протидії корупції та п.7.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України на п.2. ст. 30 Закону України "Про державну службу"- недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 Закону України "Про державну службу"
4. В решті частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст потсанови виготовлено 23.12.2014р.
Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.
копія вірна:
Суддя Ходачкевич Н.І.