11 грудня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/4005/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лі Н. А.,
представника позивача - Пащенко О.І.,
представника відповідача - Гриценка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -
10 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" (далі- позивач, ТОВ "ЛІДЕР СНЕК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2014 № 0004792202/1871.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків акту перевірки, належним чином оформленими документами первинного обліку та податкової звітності повністю підтверджується виконання сторонами зобов'язань за договором поставки товарів, а результатом вчинення правочину є настання реальних наслідків у вигляді придбання продукції з послідуючою реалізацією.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях наполягав на обґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки від 04.07.2014 № 1746/16-03-22-02-12/36410581. Зазначив, що угода укладена між ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" та ТОВ "Черняхів-Агротрейд" не спрямована на здійснення реальних господарських операцій, а надані на перевірку первинні документи не підтверджують фактичне проведення господарських операцій.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" (ідентифікаційний код 36410581) перебуває на обліку платника податків у Кременчуцькій ОДПІ з 08.04.2009, є платником податку на додану вартість з 29.05.2009.
З 20.06.2014 по 26.06.2014 ревізорами-інспекторами податкового органу на підставі наказів від 20.06.2014 № 1959, від 25.06.2014 № 2004 та направлень на перевірку (а.с. 176-180; Т.1) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Черняхів-Агротрейд" за липень-грудень 2011 року, лютий-березень 2012 року, ТОВ "ТКС ПОЛ" за квітень-червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2014 № 1746/16-03-22-02-12/36410581.
У висновку вказаного акту перевірки відображено порушення ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 921458,22 грн, в т.ч. липень 2011 року - 190806 грн, серпень 2011 року - 45733,33 грн, вересень 2011 року - 90650 грн, жовтень 2011 року - 45733,33 грн, грудень 2011 року - 388733,34 грн, березень 2012 року - 147801,96 грн, квітень 2013 року - 5500 грн, червень 2013 року - 6500,26 грн.
На підставі акту перевірки від 04.07.2014 № 1746/16-03-22-02-12/36410581 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0003092202/1456, яким платнику податків збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 382 187 грн 33 коп., з них за основним платежем - 921458,22 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 460729,11 грн.
За наслідками розгляду скарги ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" на зазначене рішення Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області прийнято рішення від 26.09.2014 № 2062/10/16-31-10-04-12, яким податкове повідомлення-рішення від 18.07.2014 № 0003092202/1456 скасоване в частині нарахованого основного платежу в сумі 12000,26 грн. та штрафної санкції в сумі 6000,13 грн., в іншій частині залишено без змін.
На підставі акту перевірки від 04.07.2014 № 1746/16-03-22-02-12/36410581 та рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.09.2014 № 2062/10/16-31-10-04-12 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004792202/1871, яким платнику податків збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 364 186 грн 94 коп., з них за основним платежем - 909457,96 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 454728,98 грн.
ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" не погодилось із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржило його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить з наступного.
Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Черняхів-Агротрейд" (код ЄДРПОУ 35684792) заперечується виключно з тих підстав, що відповідно до акту про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Черняхів-Агротрейд" з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 07.11.2012 № 36/22/22-07/35684792 від 18.09.2013, встановлено не підтвердження наявності поставок від ТОВ "Черняхів-Агротрейд" з підприємствами-покупцями у періоді з 01.01.2011 по 07.11.2012, та контролюючим органом зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ "Черняхів-Агротрейд" та покупцями, в т. ч. ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" здійснені без мети настання реальних наслідків.
З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Також суд зазначає, що сам по собі Акт перевірки містить факти, на які посилається відповідна посадова особа органу Державної податкової служби України при складанні відповідних висновків перевірки, проте ці факти повинні підтверджуватися певними засобами доказування, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства.
За змістом норми частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Зокрема, нормою зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги; обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Підстави для звільнення від доказування встановлені статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином наведені норми встановлюють обсяг доказування, порядок надання та дослідження доказів.
Відповідно до статті 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.
Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.
Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.
Відповідний вирок суду, яким би була доведена вина посадової особи підприємства позивача в порядку провадження у кримінальній справі, відповідачем не було надано.
Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до абзацу а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Із матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Черняхів-Агротрейд" (Постачальник) укладено договір № 301/154 від 01.07.2011 /Т.1 а.с. 38-40/.
За умовами договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю насіння соняшника, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Черняхів-Агротрейд" позивач надав суду податкові накладні, видаткові накладі, рахунки, товарно-транспортні накладні, акти прийому сировини, банківські виписки, бухгалтерські довідки, копії яких містяться в матеріалах справи.
Сума ПДВ в розмірі 909457,96 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Черняхів-Агротрейд", включена позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.
Відповідно до пункту 4.2 договору від 01.07.2011 № 301/154 умовами поставки є: DDU м. Кременчук, склад Покупця.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортування товару здійснювалось транспортом постачальника на склад покупця за адресою: вул. Ярмаркова, 9, м. Кременчук, на підтвердження чого позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних.
Із пояснень представника позивача в судовому засіданні та із матеріалів справи судом встановлено, що з метою з'ясування ваги товару транспортний засіб, завантажений придбаним у ТОВ "Черняхів-Агротрейд" товаром, зважувався на автомобільних вагах, після розвантаження на складі автотранспорт повторно проходив зважування. Дані, отримані в ході зважування, заносилися у акти прийому сировини.
Позивачем надано суду копії договору оренди від 01.07.2011 №101/237, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 передає в оренду ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" строком до 31.12.2012 ваги автомобільні електронно-тензометричні, акту прийому-передачі до договору оренди від 01.07.2011 №101/237, актів прийому сировини.
На підтвердження наявності в розпорядженні позивача виробничих потужностей ним залучено до матеріалів справи посвідчені копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
На підтвердження використання придбаного у ТОВ "Черняхів-Агротрейд" товару у господарській діяльності позивача для подальшої реалізації іншим підприємствам, ним залучено до матеріалів справи копії договорів та видаткових накладних.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що протягом 2011-2012 років виробництво сільськогосподарської продукції ТОВ "Черняхів-Агротрейд" не здійснювалось, суд зазначає, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано можливість реалізації зазначеним підприємством позивачу продукції, врожаю минулих років.
На момент здійснення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та взятий на податковий облік як платник податків.
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Черняхів-Агротрейд" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.
З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ТОВ "Черняхів-Агротрейд" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили про проведення таких операцій без дійсних намірів сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.
Доводи контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій спростовуються матеріалами справи.
З наведеного суд не вбачає порушень ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно, висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 909457,96 грн, в т.ч. липень 2011 року - 190806 грн, серпень 2011 року - 45733,33 грн, вересень 2011 року - 90650 грн, жовтень 2011 року - 45733,33 грн, грудень 2011 року - 388733,34 грн, березень 2012 року - 147801,96 грн, є неправомірним.
Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004792202/1871, натомість визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0004792202/1871.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ЛІДЕР СНЕК" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0004792202/1871 від 02 жовтня 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕР СНЕК" (ідентифікаційний код 36410581) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2014 року.
Суддя Р.І. Молодецький