22 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3832/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Поліщук Л.О.,
суддів Зайця О.В., Д'якова В.І.,
за участі секретаря Сірого І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, без фіксації судового засідання, в порядку ч.1 ст. 41 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити допомогу, -
Позивач 03.12.2014 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України і просить визнати бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання їй відповіді на інформаційний запит від 29 жовтня 2014 року протиправною; зобов'язати Міністерство оборони України виконати вимоги ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати відповідь на інформаційний запит від 29 жовтня 2014 року; визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за заявою про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби та зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 прийняти рішення за заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.02.2014 за результатами огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено третю групу інвалідності, причиною інвалідності визнано захворювання пов'язане з проходженням військової служби. В квітня 2014 року позивач звернувся на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату, через Козелецький районний військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю отриманою внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби. До вказаної заяви було додано перелік документів передбачений постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975. В подальшому Чернігівським обласним військовим комісаріатом на адресу МО України - директору департаменту фінансів Міністерства оборони України за вих. 952 від 11 квітня 2014 року було направлено висновок щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги до якого було додано заяву та відповідні документи. Однак, до сьогоднішнього часу, заява позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю Міністерством оборони України не розглянута, відповідне рішення, позитивне чи негативне, на прийняття якого законодавством відведений місячний строк, не прийнято. Така бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення, відповідно до заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги та порушення МО України Порядку порушує права та законні інтереси позивача. З метою отримання інформації про причини через які МО України порушено строки розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги, які передбачені Порядком, позивач 29 жовтня 2014 року звернувся на адресу Міністерства оборони України - департаменту фінансів МО України з відповідним інформаційним запитом.
Позивач в судове засідання не з'явився надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заперечення в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, та зазначив, що 16.12.2014, комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16.12.2014 (п. 23 протоколу №31), своїм рішенням, затвердженим Міністром оборони України від 17.12.2014 прийшла до висновку про можливість призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМ України від 25.12.2013 №975. На виконання цього рішення, Департаментом фінансів Міністерства оборони України за вих. №248/3/6/2319 від 18.12.2014 повідомлено Чернігівський військовий комісаріат про переказ коштів для проведення виплати одноразової грошової допомоги визначеним особам, в т.ч. ОСОБА_1 . Крім того, 24.11.2014 Департаментом фінансів Міністерства оборони України за вих. №248/3/6/2259/2047 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 до Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги. Таким чином, Міністерством оборони України вжито всіх передбачених законодавством заходів, кошти, в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, переказані уповноваженому органу - Чернігівському обласному військовому комісаріату - для подальшої виплати позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не належить до задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2013 №265 молодшого сержанта ОСОБА_1 , діловода-статистика відділення особового складу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 наказом Ком354 НМП №27-пм від 09.12.2013 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини6 (за станом здоров'я) (а.с.6).
За результатами медичного обстеження ОСОБА_1 була визнана непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №1647 від 27.11.2014 (а.с.7-8).
Згідно довідки Чернігівського обласного медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) №1 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0128388 ОСОБА_1 було встановлено третя група інвалідності, причиною інвалідності визнано захворювання пов'язані з проходженням військової служби.
В квітні 2014 року позивач подав до Військового комісаріату Козелецького РВК заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності внаслідок проходження військової служби згідно Постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 (а.с.10).
Військовий комісар Чернігівського обласного військового комісаріату звернуся до Міністерства оборони України директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України про подання висновку щодо можливості виплати грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.11).
29.10.2014 ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відомостей щодо поданої заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідності. Просила повідомити чи є у ІНФОРМАЦІЯ_2 відомості про те, що відповідною Комісією Міністерства оборони України розглядались заяви громадян про призначення одноразової грошової допомоги, які були направлені на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 після її заяви і по яким прийнято відповідне рішення (а.с.14).
05.11.2014 №4395 Чернігівський обласний військовий комісаріат надав відповідь №4395, де зазначив, що при надходження на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідного рішення прийнятого за результатами розгляду заяви про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 буде повідомлено додатково (а.с.15).
29.10.2014 ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Міністерства оборони України, де зазначила, що її заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю не розглянута (більше 6 місяців), позитивне чи негативне рішення не прийнято, про причини через які Міністерство оборони України порушено строки встановлені п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та не прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги не повідомлено. З метою дотримання вимог законодавства України, відновлення порушених прав та законних інтересів, просить розглянути на найближчому засідання відповідної Комісії заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю пов'язаною з проходженням військової служби та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення (а.с.16).
24.11.2014 Департамент фінансів Міністерства оборони України надав відповідь ОСОБА_1 , де зазначив, що у зв'язку з тим, що з 01.01.2014 змінено норми, розміри та порядок обчислення грошової допомоги військовослужбовцям, оскільки розмір виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі зміною групи інвалідності в 2014 році, не було визначено в Законі України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975). Міністерством оборони України були зроблені запити в Міністерство соціальної політики та Міністерство юстиції України щодо роз'яснення про призначення та виплату зазначеної допомоги. Одержані роз'яснення дають можливість винести дані документи на розгляд згаданої комісії під час чергового її засідання та розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги. Виплата допомоги буде здійснена після прийняття рішення про призначення допомоги в порядку черговості відповідно до дати отримання документів (а.с.43).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон № 2939-VI).
У відповідності до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 Закону № 2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 Закону № 2939-VI; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Тобто, Міністерство оборони України в розумінні вищевказаної статті є розпорядником публічної інформації.
Частинами 1-5 статті 19 Закону № 2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI забезпечення доступу до інформації забезпечується наданням відповіді за запитами на інформацію.
Пунктом 6 частиною 1 статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Аналізуючи зміст інформаційного запиту позивача та відповідь Департамент фінансів Міністерства оборони України від 24.11.2014 №248/3/6/2259/2047 (а.с.43), суд погоджується з доводами відповідача щодо виконання ним вимог Закону №2939-VI при наданні відповіді на інформаційний запит позивача в частині надання достовірної, точної та повної інформації.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при наданні відповіді на інформаційний запит позивача діяв на підставі чинного законодавства України, в межах, наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для розгляду інформаційного запиту позивача, неупереджено, добросовісно та розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання Міністерства оборони України виконати вимоги статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” шляхом надання відповіді позивачу на інформаційний запит від 29.10.2014, оскільки судом встановлено, що відповідач розглянув звернення позивача для з'ясування всіх обставин та з метою надання точної, достовірної, повної інформації вжив необхідних заходів.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення за заявою про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби та зобов'язання Міністерство оборони України відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 прийняти рішення за заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16.12.2014 №31 передбачено, що комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги молодшому сержанту у запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 85260,00 грн. (а.с.42).
Департамент фінансів Міністерства оборони України направило повідомлення від 18.12.2014 №248/3/6/2319 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про переказ коштів для проведення виплати одноразової грошової допомоги відповідно до поданих документів ОСОБА_1 в сумі 85260,00 грн. (а.с.44).
Відповідно до п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975) керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Приписами пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
З вказаної правової норми вбачається, що особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій, рішень суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії, рішення безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії, рішення суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що зумовлюють виникнення, зміну або припинення певних правовідносин, учасником яких є особа, яка подала адміністративний позов.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.
Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Судом встановлено, що відповідачем на виконання Порядку №975 було винесено на розгляд комісії заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги та перераховано кошти, якою було прийнято позитивне рішення та призначено одноразову грошову допомогу молодшому сержанту у запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 85260,00 грн. та переказано кошти до Чернігівського обласного військового комісаріату.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної справи в суді, позивач не має порушеного права, свободи чи інтересу, яке б підлягало судовому захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення за заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та норм Порядку №975, що підтверджується Витягом з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16.12.2014 №31.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 прийняти рішення за заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності пов'язаної з проходженням військової служби, оскільки відповідачем вже прийнято рішення за заявою позивача про виплату одноразової грошової допомоги та перераховано кошти до ІНФОРМАЦІЯ_1 для ОСОБА_1 у сумі 85260,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити допомогу, не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Л.О. Поліщук
Судді В.І. Д'яков
О.В. Заяць