24 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року,
У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 1 березня 2012 року позивач уклав з відповідачем договір позики, відповідно до якого передав останньому грошові кошти у розмірі 5 000 дол. США зі строком повернення до 1 березня 2014 року, на підтвердження чого відповідач надав власноручно написану розписку про отримання вказаної суми, однак суму позики не повернув.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_5 на користь позивача 68 609 грн 36 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2014 року змінено, стягнуто із ОСОБА_5 на користь позивача борг у розмірі 5 000 дол. США, проценти за користування коштами у розмірі 892,06 дол. США, а всього 5892,06 дол. США з конвертацією суми в національній валюті на день здійснення платежу та три відсотки за прострочення виконання боргового зобов'язання у розмірі 693 грн 89 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просив скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2014 року у частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції та рішення апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року, оскільки вони законні та обґрунтовані, так як відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та своєчасно не повернув борг.
Крім того, відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Статтею 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідачем не доведено певними засобами доказування факту повернення грошових коштів позивачу за умовами договору позики.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2014 року у частині, яка не змінена судом апеляційної інстанції та рішення апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. Іваненко Н.А. Горелкіна І.М. Завгородня