Ухвала
Іменем України
24 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Умнової О.В.,
Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у 2013 році його донька, ОСОБА_3, яка з 1998 року проживає в США, переконала його скласти заповіт на неї та її доньку. 04 квітня 2013 року він підписав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вважаючи при цьому, що підписує заповіт. Ураховуючи викладене та те, що договір купівлі-продажу квартири він підписав під впливом помилки, що має істотне значення, позивач просив визнати цей договір недійсним.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнано недійсним.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позов, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивач довів, що укладаючи 04 квітня 2013 року договір купівлі-продажу належної йому квартири зі своєю дочкою, діяв під впливом помилки, що має істотне значення (ст. 229 ЦК України), оскільки іншого житла не має.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі на те, що районний суд не повідомив відповідачку про дату судового засідання не є підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки згідно ст. 307 ЦПК України апеляційний суд у такому разі не має повноважень на скасування рішення з передачею справи на новий судовий розгляд, а, крім того, відповідачка брала участь у судовому засіданні апеляційного суду через свого представника і повністю реалізувала свої процесуальні права.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: О.В. Умнова
О.В. Кафідова