Ухвала
іменем україни
18 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Колодійчука В.М., Кафідової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2014 року,
У лютому 2014 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь товариства кредитну заборгованість в загальному розмірі 5 821 607 грн 47 коп. та понесені у справі судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що між позивачем та ОСОБА_4 29 грудня 2006 року було укладено генеральну кредитну угоду та договір про зміни від 25 червня 2007 року. В рамках Генеральної кредитної угоди між позивачем та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір від 29 грудня 2006 року, на підставі даного договору ОСОБА_4 надано кредит в розмірі 590 тис. доларів США терміном по 28 грудня 2013 року. Цільове призначення кредитних коштів - на проведення ремонту нерухомого майна та на розвиток бізнесу.
ОСОБА_4 умови договору щодо сплати основної заборгованості за кредитом та процентів за його користування не виконуються. Згідно розрахунків позивача, станом на 17 січня 2014 року, за ОСОБА_4 рахується заборгованість в розмірі 467 661,87 доларів США, заборгованість за процентами в розмірі 167 563,89 доларів США, за нарахованою пенею в розмірі 93 112,47 доларів США, а всього 728 338,23 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становить в гривневому еквіваленті (728 338,23 х 7.9930) - 5 821 607 грн 47 коп.
29 грудня 2006 року, в забезпечення виконання умов кредитного договору, між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_4, що виникли з умов генеральної кредитної угоди, у повному обсязі цих зобов'язань.
Вимоги позивача щодо погашення кредитної заборгованості відповідачами не виконуються, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 29 грудня 2006 року, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди від 29 грудня 2006 року, яка складається з 467 661,87 доларів США заборгованості за кредитом, 167 563,89 доларів США заборгованості за процентами, а всього стягнуто 635 225,76 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становить в гривневому еквіваленті (635225,76 х 7.9930) - 5 077 359 грн 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача судові витрати, а саме: 3 654 грн судового збору за подачу позовної заяви та 1 827 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, і з заявою про поновлення такого строку до суду не звертався.
Скасовуючи рішення районного суду і ухвалюючи у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з його доведеності та обґрунтованості у задоволеній апеляційним судом його частині, при цьому, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності правових підстав для застосування положень ст. ст. 267, 559 ЦК України, так як в даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності у відповідності до положень ст. 264 ЦК України.
Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.М. Колодійчук
О.В. Кафідова
І.М. Фаловська