24 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Парінової І.К., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_7, на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року,
У березні 2013 року ОСОБА_4, яка також діє в інтересах ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 листопада 2008 року між її чоловіком ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого її чоловік придбав за 500 000 грн. у відповідача 26/100 часток земельної ділянки, площею 2,0288 га, розташованої на території Окунівської сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим.
На забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_7 07 листопада 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 було укладено договір поруки.
Право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_12, про що зроблено актовий запис № 010901800049 та видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 9786646 від 20 березня 2009 року. Проте, за рішенням Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2011 року вказаний державний акт та актовий запис були визнані недійсними та скасовані, а земельна ділянка повернута ОСОБА_7 Цим же рішенням встановлено, що договір купівлі-продажу від 07 листопада 2008 року є нікчемним правочином. Питання про застосування реституції за договором купівлі-продажу судовим рішенням не вирішено.
Враховуючи вказане, позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти у розмірі 166666,66 грн., що складає 1/3 частини від 500000 грн, що належить повернути їм внаслідок укладення нікчемного правочину.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 суму грошових коштів у розмірі 83333,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 суму грошових коштів у розмірі 83333,33 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.
Суди, вирішуючи справу, дійшли вірного висновку про те, що права ОСОБА_4, яка також діє в інтересах ОСОБА_5, як спадкоємців померлого ОСОБА_12 були порушені, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_7 на користь позивачів грошових коштів.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_7, відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
В.М. Коротун І.К. Парінова С.П. Штелик