17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконним розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2014 року,
У червні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області від 08 квітня 2014 року № 16 про звільнення з роботи ОСОБА_6, розпорядження від 11 квітня 2014 року № 12 сільського голови Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що рішенням Виконавчого комітету Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області від 08 квітня 2014 року № 16 його дії як директора Волосківського будинку культури визнано грубим порушенням трудової дисципліни та вирішено вважати 30 березня 2014 року день прогулом. Розпорядженням Волосківської сільської ради від 11 квітня 2014 року № 12 позивача звільнено з посади директора Волосківського будинку культури у зв'язку з грубим порушенням трудової дисципліни відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України. 11 квітня 2014 року на його письмову заяву про видачу копії протоколу сесії сільської ради щодо звільнення позивач отримав відмову. Йому вручено копію розпорядження сільського голови та рішення виконкому про звільнення.
30 березня 2014 року позивач перебував на роботі, вважає звільнення незаконним і безпідставним, у зв'язку з чим звертався до прокуратури Менського району та інспекції з питань праці. Оскільки позивач звертався до вказаних органів, то вважав, що причини пропуску строку для звернення до суду є поважними, та пропущений строк підлягає поновленню. Просив суд поновити його на посаді директора Волосківського будинку культури на 0,75 ставки з 11 квітня 2014 року, скасувати незаконне рішення Виконавчого комітету Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області від 08 квітня 2014 року № 16 «Про звільнення директора Волосківського будинку культури ОСОБА_6», скасувати незаконне розпорядження сільського голови Волосківської сільської ради Менського району Чернігівської області від 11 квітня 2014 року № 12 «Про звільнення директора Волосківського будинку культури ОСОБА_6», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 ОСОБА_6 26 травня 2010 року прийнята на посаду директора Волосківського будинку культури на 0,75 ставки, а 11 квітня 2014 року звільнена із вказаної посади розпорядженням сільського голови від 11 квітня 2014 року № 12, на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд першої інстанції не врахував, що відмовити у позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим, а у разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог, у зв'язку з чим допустив порушення положень ст. ст. 212, 213 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що з'ясування обставин щодо обґрунтованості основних позовних вимог впливає на вирішення спору про відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у порушення ст. ст. 303, 309 ЦПК України допущених судом першої інстанції помилок не виправив та залишив рішення без змін.
Встановлення вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення трудового спору, а тому ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник