17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Кузнєцова В.О.,
Суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,Мостової Г.І., Олійник А.С.,
розглянувши справу за позовом комунального підприємства «Будинкоуправління» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за касаційною скаргою комунального підприємства «Будинкоуправління» на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 07 серпня 2014 року,-
У квітні 2014 року комунальне підприємство «Будинкоуправління» (далі - КП «Будинкоуправління») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 763,79 грн.
Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 24 квітня 2012 року між ним та ОСОБА_6 був укладений договір про надання послуг з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк. Оскільки відповідач не повністю сплачує за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у неї утворилась заборгованість у розмірі 763,79 грн.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 07 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі КП «Будинкоуправління» просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційної суд, виходив із того, що за період до 24 квітня 2012 року позивачем не було надано договору, укладеного з відповідачкою про надання послуг, а за період після 24 квітня 2012 року розмір заборгованості позивачем не є обґрунтованим.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказані рішення не відповідають зазначеним вимогам.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області № 336КП від 31 жовтня 2008 року КП «Будинкоуправління» визначено виконавцем послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій.
Судом також встановлено, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами було укладено 24 квітня 2012 року, за попередній період договір про надання послуг з відповідачкою не укладався.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вирішуючи спір, суд першої та апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, не врахували того, що відсутність відповідного договору між споживачем послуг та їх виконавцем не є підставою для звільнення від заборгованості з оплати таких послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та отримання їх відповідачем. Крім цього, суди взагалі не з'ясували за який період утворилась заборгованість та в якому розмірі, у зв'язку з чим дійшли до помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Допущені судами порушення норм процесуального права та незастосування норм матеріального права унеможливили встановлення істини у справі, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої та апеляційної інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу комунального підприємства «Будинкоуправління» задовольнити.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 07 серпня 2014 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник