Справа № 148/6988/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Робак С.О.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
26 грудня 2014 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Боровицький О. А.
судді: Граб Л.С. Сапальова Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах інваліда з дитинства неповнолітньої ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
у вересні 2011 року позивач звернулася до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання бездіяльності відповідача протиправною; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії та, починаючи з 01 вересня 2011 року, нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 в послідуючому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, визначених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_3 як непрацюючій пенсіонерці по інвалідності з дитинства, що постійно проживає на території радіоактивного забруднення пенсії в розмірах, визначених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і, починаючи з 01 вересня 2011 року нараховувати і виплачувати їй в послідуючому пенсію в розмірах, визначених даним Законом; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і як непрацюючій пенсіонерці, що постійно проживає на території радіоактивного забруднення, заборгованість по недоплачених додаткових пенсіях за період з 01 березня 2011 року, тобто в межах 6-ти місячного строку позовної давності з часу звернення в УПФУ з заявою про перерахунок.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.01.2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача; зобов'язано відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 на дитину інваліда з дитинства ОСОБА_3 підвищення до пенсії за проживання непрацюючої дитини інваліда в зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановлене ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 30.03.2011 року, та виплатити їй різницю між перерахованою та фактично виплаченою доплатою до пенсії, починаючи з 30.03.2011 року по 22.07.2011 року включно, а починаючи з 23.07.2011 року виплату пенсії проводити на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", прийнятої 06.07.2011 року, якою встановлено розміри виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови Кабінету Міністрів України № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 09.01.2014 року, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 одержує пенсію по інвалідності з дитинства на доньку ОСОБА_3, яка зареєстрована і постійно проживає в с. Василівці Тульчинського району Вінницької області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Всупереч ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказана доплата виплачувалася у меншому розмірі, ніж визначено Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визнані неконституційними і втратили чинність, внаслідок чого на момент звернення позивача до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області діяла попередня редакція, відповідно до якої позивач, на думку суду першої інстанції, має право на доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Однак, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_3 є неповнолітньою дитиною, внаслідок чого його інтереси в суді представляє її мати, яка є законним представником відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлений вичерпний перелік осіб, які мають право на доплату за проживання на території радіоактивного забруднення, якими є, зокрема, громадяни, які працюють на таких територіях, непрацюючі пенсіонери, які проживають на таких територіях, студенти, які там навчаються, а також пенсіонери, які працюють в таких зонах.
Як видно із витлумаченої норми, неповнолітні діти не належать до категорії осіб, які мають право на доплату до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги позивача щодо перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є безпідставними з огляду на наступне.
Статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлений перелік осіб, які мають право на виплату такої додаткової пенсії. До них належать особи, які віднесені до 2, 3 та 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та які маю право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 %, 25% та 15 % відповідно.
Враховуючи, що ОСОБА_3 не належить до жодної із цих категорій осіб, право на виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, передбаченому ст. 51 Закону України, у неї відсутнє.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову.
Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити повністю.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах інваліда з дитинства неповнолітньої ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Граб Л.С.
Сапальова Т.В.