Справа: № 823/1312/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
11 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Епель О.В., Костюк Л.О.
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного підприємства «Серп і Молот» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Серп і Молот» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -
Приватне підприємство «Серп і Молот» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 року №0006262301, №000006262301, №0006252301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача.
Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ПП ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року та ПП «Шлях-2» за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 29.11.2012 року №346/23-2/34555989.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, в результаті чого ним занижено суму податку на прибуток на 489205,00 грн., в тому числі за III квартал 2010 pоку на 73333,00 грн., IV квартал 2010 року на 292021,00 грн., за І квартал 2011 року на 123851,00 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97- ВР від 03.04.1997 року, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 379787,00 грн., в тому числі за липень 2010 року на 53667,00 грн., за серпень 2010 року на 5000,00 грн., за жовтень 2010 року на 107383,00 грн., за грудень 2010 року на 126233,00 грн., за лютий 2011 року на 81377,00 грн., за березень 2011 року на 2423,00 грн., та зменшення залишку від'ємного значення за березень 2011 року на 11577,00 грн..
За результатами адміністративного оскарження, відповідачем скарги ПП «Серп і Молот» залишено без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Відповідно до частини п'ятої ст. 203 та частини першої, другої ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (чинного на момент проведення перевірки та ухвалення судового рішення), норми якого кореспондуються із відповідними приписами Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент здійснення господарських відносин позивачем з його контрагентами) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частини першої, другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Про відсутність факту здійснення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «Шлях-2» укладено Договір купівлі-продажу від 01.02.2011 року №20112 та Договір поставки товарів від 01.11.2010 року, предметом яких є продаж сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза, ячмінь, сою, соняшник, ріпак та ін.) у кількості та за ціною, погодженою виставленому рахунку.
Також між позивачем та ПП «Шлях-2» укладено Договір від 01.01.2011 року №20111 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та Договір від 01.11.2010 року з транспортно-експедиційних послуг, предметами яких є надання послуг, пов'язаних з систематичним перевезенням вантажів та наданням транспортно-експедиційних послуг по перевезенню зернових.
На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем надано: накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження взаємовідносин з ПП «Шлях-2» позивачем надано товарно-транспортні накладні, в яких вантажоодержувачем виступає інший ніж ПП «Шлях-2» контрагент, що не відповідає умовам вищезазначених договорів. Крім того довіреностей на отримання товару від ПП «Шлях-2» позивачем також не надано.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність формально складених первинних документів не є безумовним доказом фактичного здійснення господарських операцій. Позивачем до судів першої та апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реального виконання господарських зобов'язань з його контрагентами не надано.
Відповідно до частини четвертої ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Крім того, як вбачається з постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 у справі №1-586/11, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачено п.4.2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч.2, 3 ст. 23, ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України. Тобто, документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_3 не є первинним у розумінні податкового законодавства та не можуть свідчити про фактичне виконання позивачем своїх господарських зобов'язань.
Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем виконано.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Серп і Молот» - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 18.12.2014 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Епель О.В.
Костюк Л.О.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Епель О.В.
Костюк Л.О.