16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/5430/13-а
Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, у справі за позовом Вознесенського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року відмовлено в задоволені позову про стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю, у розмірі 308375 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідачем подано до центру зайнятості недостовірні документи, а саме ним не вказано про наявність статусу фізичної особи-підприємця, а тому даною особою безпідставно отримано призначену допомогу по безробіттю, що є підставою для стягнення її у примусовому порядку.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2007 відповідач звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та виплатою допомоги по безробіттю і наказом від 14.05.2007 відповідачу надано відповідний статус, в якому він перебував на обліку до 15.10.2007 року.
У березні 2013 року, в результаті отримання обміну електронними даними з Державною податковою адміністрацією, Центром зайнятості виявлено, що відповідач, перебуваючи на обліку в МЦЗ, відносився до зайнятого населення, а саме мав статус фізичної особи-підприємця, а тому він не мав права на отримання відповідної допомоги по безробіттю.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується судова колегія, з наступних підстав.
Згідно вимог Закону України «Про зайнятість населення» - не можуть бути визнані безробітними громадяни, які займаються трудовою, підприємницькою та іншою діяльністю. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною та іншою діяльністю.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.3 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним" - перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. При цьому, рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.
Згідно із п.4 Порядку - для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.
Обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (чинного з 07.12.2005 року по 16.12.2012 року).
Відповідно до п.5 та 6 цього ж Порядку - за результатами перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили; у разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом; у разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
За змістом п.7 вищевказаного Порядку - рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом; протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Відповідно до п.8 Порядку - у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002 року, відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Судовою колегією встановлено, що відповідач перебував на обліку у Центрі зайнятості, в період з 14.05.2007 року по 15.10.2007 року, та у вказаному періоді він мав статус фізичної особи-підприємця.
У 2013 році позивач дізнався про вказані обставини та наказом №НТ130328 від 28.03.2013 року - ним зобов'язано відповідача повернути отриману допомогу по безробіттю, у розмірі 3083,75 грн.
З огляду на вищевикладені правові норми колегія суддів приходить до висновку, що стягненню незаконно отриманих коштів в судовому порядку має передувати визначений законом порядок розслідування страхового випадку та обов'язкове досудове врегулювання спору, а саме: прийняття керівником ЦЗ рішення про проведення відповідної перевірки; ознайомлення особи з актом перевірки із наданням відповідних пояснень; направлення винній особі наказу про повернення коштів та її відмова від добровільної сплати.
Як встановлено судовою колегією - позивачем допущено численні порушенням приписів вищевказаного Порядку, оскільки ним не прийнято передбаченого Порядком рішення про проведення перевірки, не ознайомлено винну особу з відповідним актом та не надано доказів направлення наказу про повернення коштів божнику, хоча вказані документи витребувано від позивача апеляційним судом 09.12.2014 року.
Усі вказані обставини унеможливлюють примусове стягнення коштів в судовому порядку, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Такої ж правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 25.09.2014 року по справам К/800/48036/13 та К/800/42445/14.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач мав змогу дізнатись про наявність у відповідача статусу підприємця ще у 2007 році, на підставі вищевказаного Порядку взаємодії суб'єктів інформаційного обміну, який був чинний з 07.12.2005 року по 16.12.2012 року, оскільки в процесі даного взаємного обміну задіяно зокрема й Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Тобто під час перебування особи на обліку в 2007 році Центр зайнятості мав усі визначені законом повноваження дізнатись про наявність відповідного статусу у відповідача та вчасно здійснити необхідні заходи для повернення незаконно отриманих коштів.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Вознесенського міськрайонного центру зайнятості - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло