25 грудня 2014 року м. Львів Справа № 9104/154352/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2012 року по справі № 2-а-117/12 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 29 лютого 2012 року звернулася до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити виплату їй, як учаснику війни, разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2011 роки в розмірі 8114.00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала посиланням на норми статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтоване посиланням на частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Позивач оскаржила вказану постанову, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.
Оскільки особами, які беруть участь у справі, не подано клопотання про розгляд справи за їх участю, суд відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені позивачем з пропуском строку звернення до суду, а відтак, задоволенню не підлягають.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду є підставою для залишення його без розгляду, а не для відмови в задоволенні позову за результатами його розгляду по суті.
Як видно з матеріалів справи, предметом позову в даній справі є дії управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2011 роки не в повному розмірі.
В даному випадку позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права з моменту отримання нарахованих їй разових грошових допомог за вказані роки.
До суду позивач звернулася лише 29 лютого 2012 року, тобто після спливу строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та без викладу обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, оскільки положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на які посилається позивач, до позовних вимог застосуванню не підлягають, так як стосуються лише виплати нарахованих пенсій за минулий час. Відтак, суд першої інстанції повинен був залишити вказаний позов без розгляду, а не розглядати його по суті заявлених вимог.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувану постанову необхідно скасувати, а зазначений вище адміністративний позов залишити без розгляду.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2012 року по справі № 2-а-117/12 - скасувати, а позовну заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: А.І. Рибачук
Судді В.М. Багрій
Д.М. Старунський