Справа: № 826/6981/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Мамчура Я.С., Бистрик Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 06» серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «Астейс» до Державної виконавчої служби України та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Держава Україна про зобов'язання Державної виконавчої служби України (відділ примусового виконання рішень) виконати рішення Європейського суду з прав людини та застосувати додаткові заходи індивідуального характеру, а саме: відновити настільки, наскільки це можливо, попередній юридичний стан, який позивач мав до порушення Конвенції про захист прав і основних свобод людини, та виконати постанову Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11, зокрема, шляхом включення Фондом державного майна України в особі Регіонального відділення по місту Києву до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, двоповерхової, окремо розташованої будівлі їдальні, загальною площею 1996,5 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Червонозоряний, 119.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 06.08.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2014 року - без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як було встановлено судом першої інстанції, Постановою Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11 задоволено повністю позовні вимоги ТОВ виробнича фірма "Астейс" до Регіонального відділення про включення орендованого приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, а саме зобов'язано Регіональне відділення включити до переліку об'єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, двоповерхову окремо розташовану будівлю їдальні, загальною площею 1996,5 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Червонозоряний, 119, ринковою вартістю (за експертною оцінкою експертів ПП "Бізнес-Консалтинг"), 2356818,00 грн., без ПДВ.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2006 року постанову Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11 залишено без змін.
Як зазначено у листі управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 02 липня 2014 року № 7378/04-03-28 та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, згідно із даними з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 01 березня 2006 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва, відповідно до ст.ст. 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження", відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2006 року у справі № 30/11 про зобов'язання Регіонального відділення включити до переліку об'єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, будівлю їдальні.
19 травня 2008 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів примусового виконання, передбачених ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з актом від 15 березня 2012 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2006 року у справі № 30/11 знищено за закінченням строків його зберігання.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що постанову Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11 не виконано. Зокрема, як зазначено у письмових поясненнях Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, які містяться у матеріалах справи, у строки, визначені Державною виконавчою службою України (відділ примусового виконання рішень), Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не мала можливості виконати постанову Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11, оскільки процес приватизації та включення об'єкта до переліку об'єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, регулюється Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про державну програму приватизації", а також наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1998 року № 1511, яким затверджено Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації.
Відповідно до норм вище перелічених нормативно-правових актів, включення до переліку об'єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, відповідних об'єктів є виключною компетенцією Фонду державного майна України, вчинення таких дій Регіональним відділення Фонду державного майна України по м. Києву виходить за межі наданих їй повноважень.
Висновок про вартість спірного майна складено у 2004 році, а згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 "Про затвердження Методики оцінки майна", акти оцінки майна, складені для цілей приватизації, дійсні протягом шестимісячного строку.
За переконанням Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, у встановлені Державною виконавчою службою України (відділ примусового виконання рішень) строки неможливо було включити будівлю їдальні до переліку об'єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, за ціною, зазначеною у виконавчому листі Господарського суду міста Києва від 08 лютого 2006 року у справі № 30/11, оскільки необхідно було провести нову незалежну оцінку майна.
У зв'язку з викладеними обставинами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про роз'яснення змісту резолютивної частини постанови Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11 з метою подальшого її виконання.
За результатами розгляду вказаної заяви Господарським судом міста Києва прийнято ухвалу від 29 березня 2006 року, відповідно до якої, включення до переліку об'єкта державної власності, що підлягає приватизації шляхом викупу, є виключною компетенцією Фонду державного майна України.
Поряд з цим, після прийняття вказаної ухвали, 29 березня 2006 року Господарським судом міста Києва прийнято ухвалу про виправлення описки, допущеної в ухвалі від 29 березня 2006 року про роз'яснення судового рішення, згідно з якою, включення до переліку об'єкта державної власності, що підлягає приватизації шляхом викупу, відповідних об'єктів є виключною компетенцією Фонду державного майна, його регіональних відділень та представництв у районах і містах, органів приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні, та відбувається шляхом видання відповідного наказу.
На виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби міста Києва від 14 березня 2006 року № 371/1 щодо зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву включити до переліку об'єктів державної власності групи А, які підлягають приватизації шляхом викупу, будівлю їдальні, листом від 23 березня 2006 року № 30-03/2313 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направила до Фонду державного майна України пакет документів позивача для розгляду та прийняття рішення щодо включення до вказаного переліку будівлі їдальні.
Листом від 31 березня 2006 року Фондом державного майна України надано відповідь, що пакет документів, наданий позивачем, неповний та містить окремі недоліки, а тому документи повернуто позивачу на доопрацювання.
Викладені обставини, за переконанням представників Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, свідчать про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву вчинено усі передбачені законодавством дії, направлені на виконання постанови Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11.
При цьому, як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 21 лютого 2013 року Європейським судом з прав людини прийнято остаточне рішення у справі ПМП "Фея" та інші проти України (заява № 27617/06 та 126 інших заяв), яким об'єднано заяву позивача № 55114/08 та 126 інших заяв, поданих проти України іншими заявниками.
Згідно з резолютивною частиною рішення Європейського суду з прав людини, держава зобов'язана сплатити заявнику, у тому числі позивачу, 3000 євро справедливої сатисфакції, які мають бути конвертовані у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Крім того, держава зобов'язана виконати постанову Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11, тривале невиконання якої було для позивача підставою для звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно з ч. 1 ст. 8, ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
Відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.
У ході розгляду справи судом також з'ясовано, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростовано представниками осіб, які беруть участь у справі, що належне позивачу відшкодування на виконання рішення Європейського суду з прав людини сплачено 04 вересня 2013 року згідно з платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 02 вересня 2013 року № 1500. Позивачу також 21 листопада 2013 року сплачено пеню у розмірі 367,82 грн. на підставі платіжного доручення від 11 жовтня 2013 року № 3897.
Поряд з цим, рішення Європейського суду з прав людини у частині виконання постанови Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11 на час судового розгляду справи залишається не виконаним. Будь-яких доказів, які б спростували зворотне, представниками осіб, які беруть участь у справі, суду не надано.
Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, зважаючи при цьому, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають обов'язковому виконанню, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання Державної виконавчої служби України (відділ примусового виконання рішень) здійснити примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини № 27617/06, видане 21 лютого 2013 року у справі ПМП "Фея" та інші проти України стосовно позивача у частині застосування додаткових заходів індивідуального характеру, а саме виконати постанову Господарського суду міста Києва від 03 листопада 2005 року у справі № 30/11.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 10-12 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",, виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.
Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
З метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства; б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.
Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.
Орган представництва в рамках здійснення передбаченого ч. 2 цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.
Органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити - без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 06» серпня 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги Державної виконавчої служби України - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді Я.С. Мамчур
Г.М. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Бистрик Г.М.
Желтобрюх І.Л.