16 грудня 2014 рокусправа № 804/4026/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -
21 березня 2013 року ТОВ "Головпостачспецбуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000222220 та №0000232220 від 06.03.2013 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що висновки відповідача, зроблені в акті перевірки щодо недійсності правочинів між ТОВ "Головпостачспецбуд" та ТОВ ВК "Віконні системи" є протиправними, тому прийняті податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд", не погодившись з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення УДН №09917 від 12.11.2012 року, відповідно до наказу №157 від 11.02.2013 року та згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) фахівцем ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" (код ЄДРПОУ 01417630) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ВК "Віконні системи" (код ЄДРПОУ 34735238) за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року та за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, за результатами якої складено акт №746/22.2/1417630 від 15.02.2013 року.
В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "Головпостачспецбуд": ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 40193,00 грн., у т.ч. за 9 місяців 2012 року - на суму 27955,00 грн., за 2012 рік - на суму 12238,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 38279,00 грн., у т.ч. за липень 2012 року - на суму 13350,00 грн., серпень 2012 року - на суму 13273,00 грн., листопад 2012 року - на суму 11656,00 грн..
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 року, а саме:
- №0000222220, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 40193,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 10048,25 грн.;
- №0000232220, яким позивачу збільшене грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 38279,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 9569,75 грн..
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Дослідивши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Разом з тим, слід зазначити, що пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм матеріального права, колегія суддів робить висновок про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинним документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції посилався на відсутність належних доказів первинних документів, що об'єктивно підтверджували б фактичне здійснення господарських операцій.
Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи підтверджено, що всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, надавалися позивачем для перевірки податковому органу, вказане зазначається в самому акті перевірки (а.с.30) та не спростовується відповідачем.
Однак, суд першої інстанції під час розгляду справи не витребував від відповідача цих первинних документів, які були у нього в наявності та не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, безпідставно зазначивши, що під час оскарження рішення суб'єкта владних повноважень на позивача покладається такий же обов'язок надати докази на підтвердження своїх доводів, як і на відповідача.
Таким чином, приймаючи рішення по справі, судом першої інстанції не було досліджено факт здійснення господарських операцій, незважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, проігноровано відсутність будь-яких доказів з боку відповідача щодо нікчемності угод укладених між позивачем та його контрагентом.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції звернув особливу увагу на дослідженні реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та дослідив первинні документи, які містяться в матеріалах справи.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «ВК Віконні системи».
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «ВК Віконні системи» (підрядник) було укладено Договір №1/7 від 02 липня 2012 року, відповідно до умов якого: підрядник зобов'язаний виконати роботи з ремонту м'якої покрівлі приміщень Р-1, П-1, О-1, З-1, Е-1 загальною площею 1284,6 м. кВ., а замовник прийняти та оплатити роботи.
Загальна сума договору складає 159740,40 грн., у т.ч. ПДВ 26623,40 грн..
Оплата за виконані роботи провадиться замовником на розрахунковий рахунок підрядника в термін до 31.12.12 року.
Окрім того, судом встановлено, що між ТОВ "Головпостачспецбуд" (замовник) та ТОВ «ВК Віконні системи» (підрядник) було укладено Договір №4/11 від 01 листопада 2012 року, за яким визначалося, що підрядник зобов'язаний виконати роботи з підготовки не житлового приміщення під ремонт по вул. Набережна В.І. Леніна, 10, №56, а замовник прийняти та оплатити роботи.
Загальна сума договору складає 95091,60 грн., у т.ч. ПДВ 15848,60 грн..
На виконання умов договорів підприємством ТОВ «ВК Віконні системи» надано послуги та виписано акти виконаних робіт, податкові накладні.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджено банківськими виписками: №203 від 01.08.2012 року на суму 80100,00 грн., №237 від 07.09.2012 року на суму 79640,88 грн.
На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених з ТОВ «ВК Віконні системи», позивач надав до суду копії наступних первинних та інших документів: договора, додатки до договорів; підсумкові відомості ресурсів за липень, серпень та листопад 2012 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень, серпень та листопад 2012 року; акти виконаних робіт, податкові накладні.
Дослідивши дані матеріали справи, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат та податкового кредиту відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що оглянуті вищезазначені первинні документи позивача відповідають вищепереліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.
Разом з тим, як вбачається з акту перевірки №746/22.2/1417630 від 15.02.2013 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що викладені в ньому висновки податкового органу ґрунтуються виключно на висновках отриманого від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС акту перевірки від 21.12.2012 року №7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» про нереальність господарських операцій ТОВ «ВК Віконні системи» з іншими платниками податків.
Слід зазначити, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його "фіктивні" відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно до ч. 2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається в акті перевірки відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;
3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для прийняття нової постанови про часткове задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що з огляду на заявлені позивачем вимоги, належним способом захисту права, за встановлених обставин, є скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень як таких, що визнані судом протиправними.
Під час прийняття постанови, суд повинен вирішити питання щодо судових витрат. Згідно до приписів ст. 94 КАС України необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 980,90 грн..
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року №0000222220 та №0000232220 прийняті Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Головпостачспецбуд" судовий збір у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 90 коп..
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко