13 листопада 2014 рокусправа № 808/2693/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та товариства з обмеженою відповідальністю «Фо.Рум»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі № 808/2693/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фо.Рум» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фо.Рум» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000412201 від 06.02.2014 р. та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000422201 від 06.02.2014 р. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 174 366,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4 707,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки у позивача були у наявності всі необхідні первинні документи, які були надані відповідачу під час проведення перевірки. Позивач також зазначає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним від постачальників, оскільки оригінали таких податкових накладних були наявні на момент проведення перевірки та безпосередньо надані відповідачу.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000412201 від 06.02.2014 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000422201 від 06.02.2014 р. в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 57 191,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4 706,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає про правомірність прийнятих повідомлень-рішень з огляду на те, що згідно даних, отриманих з системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ГУМіндоходів України ТОВ «Трест Промтехмонтаж-2» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, крім того, згідно з даними інформаційної системи «Податковий блок» відсутні декларації ТОВ «Трест Промтехмонтаж-2» з податку на додану вартість за травень 2011 року та податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, звіт 1 ДФ, що свідчить про декларування витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Клім-Еко» відповідач стверджує, що з акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Клім-Еко» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ВК Віконні системи», згідно якого не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Клім-Еко» покупцям, вбачається, що правочини між ТОВ «Клім-Еко» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків та про відсутність факту поставки товару.
Стосовно відносин позивача з ПП «Баст Софт» відповідачем зазначено, що на момент вчинення правочинів вони не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними по ланцюгу постачання, внаслідок чого, позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 471 грн.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оригінали податкових накладних з податку на додану вартість на загальну суму 117 175 грн. під час перевірки були надані працівникам податкового органу та оглянуті ними, крім того, їх були надано до огляду суду першої інстанції, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 02.12.2013 р. по 17.01.2014 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Фо.Рум" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №26/22-01/34640382 від 24.01.2014 р., де зафіксовано наступні порушення:
- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.5.3 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 87804,00 грн.
- пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.44.1 ст.44, п.184.7 ст.184, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 222157,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове - повідомлення рішення №0000412201 від 06.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 54946,00 грн. та податкове - повідомлення рішення №0000422201 від 06.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200464,00 грн., в т.ч. за основним платежем 195757,00 грн. та 4707,00 грн. за штрафними санкціями.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).
Права на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Трест Промтехмонтаж - 2». Між підприємствами укладено договір будівельного субпідряду №270515 від 27.05.2011 р., відповідно до умов якого субпідрядник - ТОВ «Трест Промтехмонтаж - 2» зобов'язується провести роботи з ремонту шиферних дахів, бетонування підлог, виробництва та монтажу металоконструкцій і здати у встановлений строк об'єкт, відповідно до затвердженої сторонами кошторисної документації, а підрядник - ТОВ "Фо.Рум" зобов'язується надати субпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними документами: довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних робіт, розрахунок загально виробничих витрат, податкова накладна від 31.05.2011 р. на загальну суму 286672,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 47778,67 грн.
Оплату за виконані роботи підтверджено наданими до матеріалів справи виписками з банку.
Перелічені вище документи, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
Колегія суддів не вважає аргументованими посилання відповідача на анулювання свідоцтва платника податків ТОВ «Трест Промтехмонтаж - 2», оскільки таке анулювання відбулося вже після здійснення господарських операцій з позивачем, а саме 24.04.2013 р.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Також у період, що перевірявся позивач мав правовідносини з ТОВ «Клім-Еко», з яким укладено договір поставки № ДГ1195 від 26.09.2011 р., відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Клім-Еко» зобов'язується передати товар у власність покупцю - ТОВ «Фо.Рум», покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до виставлених рахунків-фактур.
Фактичне виконання вказаного договору підтверджено наступними документами: податкова накладн, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Оплата за отриманий від ТОВ «Клім-Еко» товар підтверджено випискою з банку.
На підтвердження подальшого використання в господарській діяльності товару отриманого від ТОВ «Клім-Еко» (кондиціонери) позивачем надано договір №2709 від 26.09.2011 р., укладений між позивачем та КП «Запорізький інститут регіонального розвитку» відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Фо.Рум» зобов'язується поставити та передати у власність покупця - КП «Запорізький інститут регіонального розвитку» обладнання в асортименті: установки холодильні та вентиляційні промислові 29.23.12 - кондиціонери.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягаютьсть задоволенню.
Також між позивачем та ПП «Бест софт» укладено договори №Б20195 від 05.09.2012 р., №Б00378 від 06.09.2011 р., відповідно до умов яких виконавець - ПП «Бест софт» надає послуги замовнику - ТОВ «Фо.Рум» по супроводженню програмного комплексу підготовки звітності «M.E.Doc».
Виконання умов вказаних договорів підтверджено рахунками-фактурами, актами приймання - передачі наданих послуг, податковими накладними. Доказом фактичної оплати вказаних послуг слугують виписки з банку.
Перелічені вище документи, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
Супроводження программного забезпечення за своїм змістом не потребують попередньої закупівлі товару чи надання обладнання, тому посилання податкового органу на не підтвердження постачання товару по ланцюгу від ПП "Бест Софт" до позивача є безпідставними.
Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП «Бест софт», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно ТОВ "Клім-Еко" та ПП "Бест софт", не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаних підприємств, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з ТОВ "Клім-Еко" та ПП "Бест софт" правочинів.
Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.
На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.
Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів (послуг) виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено встановлений абзацом 2 п.44.7 ст.47 Податкового кодексу України строк для подання відсутніх під час перевірки документів, отже такі документи відповідно до приписів Податкового кодексу вважаються відсутніми у позивача на час складення податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому податковим органом правомірно прийнято рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 117 176,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 117 175,00 грн. та 1,00 грн. за штрафними санкціями, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують обґрунтувань, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та товариства з обмеженою відповідальністю «Фо.Рум» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 16 грудня 2014 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: Д.В. Чепурнов