25 грудня 2014 року справа № 823/3772/14
м. Черкаси
16 год. 35 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді: Паламар П.Г.,
при секретарі: Овсієнко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути кошти з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на користь бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області податковий борг у сумі 29 812 грн. 33 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач, як фізична особа-підприємець відповідно до норм Податкового кодексу України зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати податки та збори, зокрема, єдиний податок, платником якого він є. Відповідач свій обов'язок не виконував належним чином, внаслідок чого за ним рахується податковий борг зі сплати єдиного податку на загальну суму 29812 грн 33 коп.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 02.10.2007, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
Податковий борг виник згідно поданих відповідачем до ДПІ у м. Черкасах податкових декларацій:
- №25918 від 08.05.2012 зі строком сплати до 20.05.2012 на суму 2785, 00 грн;
- №60474 від 09.08.2012 зі строком сплати до 19.08.2012 на суму 10434, 00 грн;
- №54460 від 02.10.2012 зі строком сплати до 19.11.2012 на суму 25100, 00 грн;
- №1300004808 від 11.02.2013 зі строком сплати до 19.02.2013 на суму 2060, 00 грн;
- №1300015195 від 12.04.2013 зі строком сплати до 20.05.2013 на суму 59, 00 грн;
- №1300033035 від 09.08.2013 зі строком сплати до 19.08.2013 на суму 389, 00 грн;
- №1400041640 від 30.05.2014 зі строком сплати до 30.05.2014 на суму 750, 00 грн та суму штрафу 22,50 грн;
- №1400041641 від 30.05.2014 зі строком сплати до 30.05.2014 на суму 1080, 00 грн та суму штрафу 32, 40 грн.
У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, ДПІ у м. Черкасах на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення була направлена податкова вимога форми «Ф» від 01.06.2012 № 1569 на суму 2413, 46 грн. Зазначена вимога повернута поштою відправнику із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до абзацу 3 пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Беручи до уваги пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, повернута податкова вимога вважається врученою.
Відповідно до підпунтку129.1.1. статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Суд встановив, що відповідачу згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України на суму заборгованості з ПДВ нарахована пеня в розмірі 391, 26 грн, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки відповідача.
Оскільки, у встановлені законом строки відповідач вимогу не оскаржив, а податковий борг в розмірі 29812, 33 грн не сплатив, позивач звернувся до суду для його стягнення в судовому порядку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно зі ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи..
У відповідності до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 4 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).
Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1. ст.49 ПК України).
Згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ч.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Оскільки, податкове зобов'язання в сумі 29812, 33 не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов'язання визнається податковим боргом, який підлягає сплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у встановлені законодавством строки не сплатив суму податкового боргу в розмірі 29812, 33 грн, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на користь бюджету через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код - 38715755) податковий борг по єдиному податку на загальну суму 29812 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 33 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів в порядку і строки, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар