23 грудня 2014 року справа № 823/3619/14
16 год. 13 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Паламара П.Г.,
при секретарі - Овсієнко О.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, відповідача Крилової О. М. - особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 19 листопада 2014 року № 17328468 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 прийняти рішення про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,2779 га за кадастровим номером 7110136700:04:001:0057, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона звернулася до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яка була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.11.2014 за реєстраційним номером 8951420. Зазначеною заявою позивач просив відповідача провести державну реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку, що розташована в Черкаській області, АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 7110136700:04:001:0057. Позивач вважає, що дане право на користування земельною ділянкою переходить до нього разом із придбаним на підставі договору купівлі - продажу у закритого акціонерного товариства «Агропроммеханізація» нежитлового приміщення відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України. Рішенням № 17328468 від 19.11.2014 державним реєстратором ОСОБА_2 було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права постійного користування земельною ділянкою. Позивач, посилаючись на вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вважає рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно протиправним, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та надав заперечення на нього, в якому зазначив, що відмова у державній реєстрації прав на земельну ділянку прийнята у межах чинного законодавства, а тому даний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Агропроммеханізація» та ОСОБА_3 15.06.2005 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 355,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.
Згідно вищезазначеного договору об'єкт, що відчужується за цим договором розташований на земельній ділянці Черкаської міської ради, наданої ЗАТ «Агропроммеханізація» в постійне користування згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЧР 24-201, виданого Черкаською міськрадою 12.05.1998.
Уповноважена особа позивача звернулась до Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області із заявою (реєстраційний номер 8951420) про державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1.
Згідно картки прийому заяви № 17195534 до заяви позивач додав наступні документи: паспорт громадянина України (серія та номер: НОМЕР_1, виданий 10.05.2002 Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області); картка фізичної особи - платника податків (серія та номер: б/н, виданий 07.11.2002 ДПІ у м. Черкаси); паспорт громадянина України (серія та номер НОМЕР_2, виданий 15.08.1998 Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області); картка фізичної особи - платника податків (серія та номер: б/н, виданий 01.03.2013 ДПІ у м. Черкаси); довіреність (серія та номер: 4490, виданий 29.10.2014 приватним нотаріусом ОСОБА_5.); дублікат договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (серія та номер: 2506, виданий 10.08.2010 приватним нотаріусом ОСОБА_6.); заява-згода (серія та номер: 4756, видана 13.11.2014 приватним нотаріусом ОСОБА_5.); державний акт на право постійного користування землею (серія та номер: ЧР 24-201, виданий 12.05.1998 Черкаським міським управлінням земельних ресурсів).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 №17328468 від 19.11.2014 відмовлено у державній реєстрації права власності, в зв'язку з тим що по-перше: заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136700:04:001:0057) за Черкаською міською радою; по-друге: із заявою про державну реєстрацію права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою звернулася фізична особа ОСОБА_3, однак відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою можуть здійснювати лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Суб'єктами права постійного землекористування є юридичні особи, які у встановленому законом порядку набули цього права для досягнення відповідних цілей і мають, у зв'язку з цим певні земельні права та обов'язки.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України (ст. 8 Закону № 1952-IV).
Відповідно до ст. 16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно п. 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 (далі - Порядок), державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою ст. 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Суд зазначає, що однією із підстав для відмови відповідачем у державній реєстрації права користування земельною ділянкою є той факт, що заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7110136700:04:001:0057) за Черкаською міською радою.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачений чіткий перелік повноважень, які належать сільським, селищним, міським радам у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст одним із яких є надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч.2-3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Позивачем долучено до позову та досліджено судом рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.01.1995 року № 16 «Про затвердження результатів обміру земельних ділянок, які знаходяться у користуванні підприємств, організацій і установ ч. Черкаси» та державний акт на право користування землею, з яких вбачається, що ЗАТ «Агропроммеханізація» надано у постійне користування 7, 81 га землі.
Рішень про вилучення у ЗАТ «Агропроммеханізація» та надання позивачу у користування земельної ділянки до суду не надано.
Пунктом 44 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування. Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.
Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації права користування земельною ділянкою, діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку за Черкаською міською радою зареєстровано не було і у той же час органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання земельної ділянки у користування позивачу.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд звертає увагу, що дії відповідачем вчинені у відповідності до вимог закону, в межах наданих повноважень та у спосіб, що встановлений законодавством.
Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відповідно про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, ст.ст.158 - 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст постанови виготовлений 26 грудня 2014 року.