Cправа № 2а-0770/2397/11
Ряд стат. звіту № 8.2.1
Код 05
05 жовтня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
при секретарі судового засідання Скуби В.І.
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Попельського Сергія Миколайовича ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»в особі представника ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 05 жовтня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 жовтня 2011 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»(надалі -позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001822341 від 14 липня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 275398 грн., в тому числі 228329 грн. за основним платежем та 47068,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно було донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств на спірну суму податку, шляхом виключення зі складу витрат позивача витрат на транспортно-експедиційні послуги, які не підтверджені у встановленому законом порядку. Позивач зазначає, що факт понесення ним спірних сум витрат та фактичне здійснення відповідних господарських операцій підтверджується договорами, актами про виконання робіт, товарно-транспортними накладними, накладними на внутрішнє перевезення, міжнародними товарно-транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями, рахунками, платіжними документами.
У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позовну заяву.
Представник відповідача у засіданні позовні вимоги, з мотивів викладених у запереченнях, не визнав та пояснив, що контрагентами позивача за договорами доручення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях не представили в ході проведення позапланових перевірок всіх первинних документів, які б підтверджували залучення до виконання транспортних послуг інших суб'єктів господарської діяльності та оплату їх послуг на відповідну суму спірних витрат платника податку. Також вказав на те, що позивачем не представлено укладені договори експедитора з транспортними організаціями, митними брокерами, страховими організаціями та заявки на транспортно-експедиційні послуги автомобільним транспортом, наявність яких передбачена договорами доручення на транспортно-експедиційне обслуговування. З наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 1573/23-1/10/33438138 від 06 липня 2011 року, відповідно до якого, перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 пункту 1.32, статті 3 пункту 3.1, статті 5 пункту 5.1, пункту 5.2 підпункту 5.2.1. та пункту 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон України № 334/94-ВР), в редакції, яка діяла у спірному періоді, в результаті чого донараховано податок на прибуток у розмірі 228329,25 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 22-86).
На підставі акту перевірки № 1573/23-1/10/33438138 від 06 липня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001822341 від 14 липня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 275398 грн., в тому числі 228329 грн. за основним платежем та 47068,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 110).
Як вбачається із змісту акту перевірки № 1573/23-1/10/33438138 від 06 липня 2011 року підставою для зменшення бюджетного відшкодування слугувало те, що під час проведення позапланових перевірок контрагентів позивача за договорами доручення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останні не надали перевіряючим в ході проведення їх перевірки всіх первинних документів, які б підтверджували залучення до виконання транспортних послуг інших суб'єктів господарської діяльності та оплату їх послуг, що свідчить про недоведеність фактичного отримання послуг позивачем.
Відповідно до статті 5 пункту 5.1 Закону України № 334/94-ВР -валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 5.2 підпункту 5.2.1 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Статтею 5 пунктом 5.3 підпунктом 5.3.9 Закону України № 334/94-ВР передбачено неможливість віднесення до складу валових витрат сум, які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом наведені норми Закону України № 334/94-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
З наведеної правової норми та із системного аналізу Закону України № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в цілому з'ясовується, що платник податків має право на включення витрат до валових у випадку їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та реальність понесених витрат. Закон не містить конкретного переліку підтвердних документів, які повинні бути оформлені під час здійснення господарської операції, однак встановлює щодо таких документів вимогу -вони повинні засвідчити фактичне отримання товару (робіт, послуг).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV (надалі -Закон України №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 Закону України № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.
Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір доручення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях № 020409 від 01 квітня 2009 р. (Т. 1 а.с.а.с. 125, 126). Аналогічний договір також було укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 за № 041010 від 04 жовтня 2010 р. (Т. 1 а.с.а.с. 127, 128).
Суд констатує, що вказані договори носять реальний характер, оскільки на виконання їх умов має місце фактичне отримання результату послуг транспортно-експедиційного обслуговування позивачем від фізичних осіб-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Так, фактичне здійснення відповідних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи актами про виконання робіт (прийому передачі виконаних робіт) (Т. 1 а.с.а.с 129-250, Т. 2 а.с.а.с. 1-127), рахунками на оплату робіт (надання послуг) (Т. 2 а.с.а.с. 128-250, Т. 3 а.с.а.с. 1-126), товарно-транспортними накладними (Т. 3 а.с.а.с. 127-250, Т. 4 а.с.а.с. 1-17), вантажно-митними деклараціями (Т. 4 а.с.а.с. 18-155), міжнародними товарно-транспортними накладними (Т. 4 а.с.а.с. 156-250, Т. 5 а.с.а.с. 1-41), а також платіжними документами (Т. 5 а.с.а.с. 42-176).
За наявності у позивача всіх вищенаведених підтвердних документів, які є необхідні для належного ведення податкового обліку, суд вважає, що позивач мав право на включення спірних сум витрат до складу валових. Суд враховує доводи позивача про те, що наявність у платника податку права на формування валових витрат не залежить від стану взаємних розрахунків контрагентів такого платника податків з третіми особами, від правильності ведення ними обліку доходів та витрат, збереження відповідних первинних підтверджуючих документів, оскільки кожний платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Водночас суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не представлено укладені договори експедитора з транспортними організаціями, митними брокерами, страховими організаціями та заявки на транспортно-експедиційні послуги автомобільним транспортом, які експедитор за умовами договорів доручення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях № 02409 від 01 квітня 2009 року та № 041010 від 04 жовтня 2010 року повинен був передати позивачеві, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковість ведення та зберігання таких додаткових документів, Закон України № 334/94-ВР не пов'язує з їх наявністю чи відсутністю виникнення у платника податку права на формування валових витрат, натомість статтею 5 пунктом 5.11. вказаного Закону встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно із статтею 71 частиною 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0001822341 від 14 липня 2011 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»в особі представника ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - з а д о в о л ь н и т и.
Податкове повідомлення-рішення № 0001822341 від 14 липня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 275398 грн., в тому числі 228329,25 грн. за основним платежем та 47068,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями визнати протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., що сплачені 21 липня 2011 року відповідно до квитанції № 28.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий Гаврилко С.Є.