Ухвала
іменем україни
18 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Франтовської Т.І.,
суддів:при секретарі за участю прокурораОрлянської В.І., Тельнікової І.Г., ОСОБА_4,ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120141500400001519, за обвинуваченням
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2014 року засуджено ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 8 серпня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 змінено, перекваліфіковано дії засудженого з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. В решті вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах, які аналогічні за своїм змістом, прокурор, який брав участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та потерпіла ОСОБА_7 вказують на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вважають, що апеляційний суду необґрунтовано перекваліфікував дії засудженого та просять ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати, та призначити новий апеляційний розгляд кримінального провадження щодо засудженого. Вважають, що суд необґрунтовано виключив кваліфікуючу ознаку застосування спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень при вчиненні хуліганських дій, та безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України.
До початку касаційного розгляду прокурор, який оскаржив в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6, відмовився від поданої ним касаційної скарги, керуючись вимогами ст. 403, ст. 432 КПК України.
Як убачається з вироку суду, ОСОБА_6 засуджено за те, що 22 березня 2014 року приблизно о 18.00 год. він, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння на сходовій клітці житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, намагався під'єднати до електромережі під'їзду проводку квартири 66, в якій він мешкає, чим викликав перебої електропостачання квартир під'їзду. З метою з'ясування причин перебоїв, вийшов ОСОБА_8, мешканець кв. 65. Побачивши дії ОСОБА_6, ОСОБА_8 зробив йому зауваження щодо недопущення незаконного втручання в електромережу. ОСОБА_6 не зважаючи на зауваження та з хуліганських спонукань, став голосно висловлюватись на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, грубо порушуючи громадський порядок в приміщенні під'їзду та ігноруючи наявність навколо інших мешканців будинку, які вийшли із квартир. Проте ОСОБА_6, проявляючи особливу зухвалість та продовжуючи протиправну поведінку, розпочав бити ногами та руками у вхідні двері квартири 65 та настирливо дзвонити у дверний дзвінок. Двері відчинила жінка ОСОБА_8 - ОСОБА_7, відносно якої ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою, погрожуючи вбивством та пошкодженням майна. Після чого ОСОБА_7 зачинила двері.
ОСОБА_6, продовжуючи протиправні дії, маючи умисел на пошкодження майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8, почав бити силікатною цеглиною, яку знайшов на першому поверсі, у вхідні двері квартири № 65, пошкодивши оббивку вхідних дверей та дзвінок.
ОСОБА_7, побачивши противоправні дії ОСОБА_6 у двірне вічко, відчинила двері з метою припинити його поведінку. Однак, останній, маючи умисел на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, діючи із хуліганських спонукань, кинув в обличчя ОСОБА_7 один із уламків силікатної цегли, поціливши їй у праву руку, якою потерпіла намагалася прикрити обличчя, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
У подальшому, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 кинув у бік ОСОБА_8, який вийшов до дверей на крики своєї жінки - ОСОБА_7, другий уламок цегли, який пролетів поруч із ним і впав на підлогу в коридорі їх квартири. Після цього, ОСОБА_6 побіг сходами на перших поверх та з місця події зник.
Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Щербака А.М., який не підтримав касаційну скаргу потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні хуліганства, за обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених та перевірених у судовому засіданні доказах і є правильним.
Посилання у касаційній скарзі потерпілої на безпідставну перекваліфікацію дій засудженого апеляційним судом, розцінюється колегією суддів, як безпідставне.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується й колегія суддів касаційного суду, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та юридична оцінка дій засудженого не є правильною з огляду на наступне.
Так, суд першої інстанції у вироку вказав, що хуліганські дії ОСОБА_6 продовжувалися близько 2-х годин, вирізнялись за своїм характером особливою зухвалістю, явною неповагою до суспільства, що виразилося у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_7, спробах нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8, пошкодження майна останніх, погрозами фізичного їх знищення та знищення їх майна загально небезпечним способом (підпалом або вибухом), а також у довготривалому неприпиненні порушення громадського порядку, незважаючи на зауваження оточуючих громадян та застосовуючи спеціально пристосований предмет для нанесення тілесних ушкоджень при вчиненні хуліганських дій. Таким чином, суд зазначив, що обвинувачений вчинив хуліганські дії із застосуванням спеціально пристосованого предмета (обломків цеглини) для нанесення тілесних ушкоджень і кваліфікував його дії за ч.4 ст. 296 КК України.
Проте, згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22 грудня 2006 року спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими - предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети.
Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК України.
Як встановлено із показів ОСОБА_6 та потерпілих, кусок цеглини, яким засуджений спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_7 він підібрав на місці злочину, про що також було зазначено у вироку. З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що висновки суду першої інстанції про те, що вказаний предмет - цеглина, був спеціально пристосований ОСОБА_6 для нанесення тілесних ушкоджень є не вірними, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 404 КПК України, вийшов за межі апеляції та перекваліфікував дії засудженого на ч. 1 ст. 296 КК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої колегія суддів не вбачає.
Крім того, оскільки прокурор, який оскаржив в касаційному порядку ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 до початку розгляду кримінального провадження по суті відкликав свою касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора підлягає закриттю.
Керуючись статтями 403, 432, 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 8 серпня 2014 року щодо ОСОБА_6.
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 8 серпня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ ________________ ________________
В.І. Орлянська Т.І. Франтовська І.Г. Тельнікова