Ухвала
іменем україни
17 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_15,
суддів: ОСОБА_16, ОСОБА_17,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 серпня 2014 року,
Зазначеним вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а за ч. 1 ст. 135 КК виправдано.
Постановлено стягнути із засудженого в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_1 - 200 000 грн, ОСОБА_3 - 25 000 грн, а в задоволенні цивільного позову до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» відмовити.
Вирішено питання про речові докази.
Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду. У частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» вирок скасовано, а справу в цій часині направлено на новий розгляд у порядку цивільного судочинства. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 7970 грн у рахунок відшкодування судових витрат. Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_2 період перебування під вартою з 29 липня по 01 серпня 2013 року.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 24 липня 2013 року близько 02.30 год., керуючи автомобілем марки Chevrolet Evanda (реєстр. № НОМЕР_1) і рухаючись по вул. Шевченка в напрямку перехрестя з вул. Красіна в м. Кременчуці, всупереч вимогам пунктів 16.1, 16.11 Правил дорожнього руху виїхав на нерівнозначне перехрестя, не надавши дороги автомобілю марки Mercedes Benz S550 (реєстр. № НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вул. Красіна, і зіткнувся з зазначеним автомобілем. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди загинули пасажир автомобіля Chevrolet Evanda ОСОБА_5 та водій автомобіля Mercedes Benz S550 ОСОБА_4, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У касаційній скарзі прокурор та потерпіла, не оспорюючи доведеності винуватості й правильності кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 286 КК, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважають, що ОСОБА_2 було безпідставно виправдано за ч. 1 ст. 135 КК, не враховано обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що вплинуло на розмір призначеного йому покарання у бік м'якості.
Розглянувши доводи, наведені в касаційних скаргах, дослідивши долучені до них копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Частиною 3 ст. 135 КК встановлено відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, і такі діяння спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, котра перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога.
Судом було досліджено показання свідка ОСОБА_6, висновок судово-психіатричної експертизи № 119 від 28 лютого 2014 року, з якого вбачається, що в період часу, коли було вчинено інкриміноване ОСОБА_2 протиправне діяння, останній виявляв ознаки вираженого астенічного синдрому в гострому періоді черепно-мозкової травми, внаслідок чого не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК, та про безпідставність посилань прокурора та потерпілої на протилежне.
Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд при призначенні ОСОБА_2 покарання урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину (тяжкий); позитивну характеристику ОСОБА_2 за місцем проживання та навчання; те, що підсудний уперше притягається до кримінальної відповідальності; його молодий вік; думку потерпілих; те, що злочин було вчинено з необережності, а також те, що засуджений неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Також суд урахував обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_2, відповідає вчиненому та особі, його визначено в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК.
Суд перевірив факт учинення ОСОБА_2 злочину у стані алкогольного сп'яніння, при цьому послався на показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та на висновок судово-медичної токсикологічної експертизи від 05 серпня 2013 року № 2376, і вмотивовано визнав цей факт недоведеним.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за доводами, викладеними в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої, аналогічними доводам у касаційних скаргах, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Переконливих доводів про необхідність скасування судових рішень та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд у касаційних скаргах прокурора та потерпілої не наведено.
Таким чином, оскільки зі скарг та наданих до них судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційних скарг немає, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
Відмовити прокурору та потерпілій ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за їх касаційними скаргами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
підпис) (підпис) (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя ОСОБА_15