18 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Франтовської Т.І.,
суддів:Тельнікової І.Г., Орлянської В.І,,
при секретарі за участю прокурора потерпілого засудженого Медицькій У.І., Щербака А.М., ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013110020001087, за обвинуваченням
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого та доведеності його вини, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. Зокрема, зазначає, що апеляційний суд неналежним чином мотивував своє рішення про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а лише формально перерахував обставини, що пом'якшують покарання, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України. Крім того, прокурор зазначає про безпідставне застосування апеляційним судом амністії до ОСОБА_7
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, оскільки вважає, що судом неправильно кваліфіковані його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, і просить перекваліфікувати їх на ст. 128 КК України, та призначити більш м'яке покарання.
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 4 квітня 2013 року обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінено. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року постановлено звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 21.01.2013 року приблизно о 21 год. знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли в ході словесного конфлікту з громадянином ОСОБА_6, який теж перебував у вказаній квартирі, наніс останньому два удари лезом ножа, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичного експерта тяжке тілесне ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Щербака А.М., який касаційну скаргу прокурора підтримав повністю, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 підтримав частково, лише в частині скасування ухвали апеляційного суду, думку засудженого ОСОБА_7, який підтримав свою касаційну скаргу, пояснення потерпілого ОСОБА_6. який підтримав касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та даним про його особу, а саме застосування ст. 69 КК України, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, судом враховано наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, зокрема, щире каяття в скоєному, наявність у нього на утримання матері, яка являється інвалідом 2 групи, позицію потерпілого, який просив призначити якомога м'якше покарання, факт відшкодування завданої потерпілому шкоди, та враховані конкретні обставини справи. Крім того, судом встановлено та враховано, що засуджений, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом розлади поведінки та психіки внаслідок вживання алкоголю.
За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, відношення засудженого до вчиненого, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до ОСОБА_7 при призначенні покарання вимог ст. 69 КК України.
Вважати призначене ОСОБА_7 покарання несправедливим внаслідок його м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає підстав.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом щодо ОСОБА_7 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_7 визнано винним у спричинені потерпілому ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, тобто засудженим до потерпілого було застосовано насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я, а тому до ОСОБА_7 не може бути застосовано вимоги ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Вказане свідчить, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано кримінальний закон, а тому, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. У зв'язку зі скасуванням ухвали апеляційного суду за касаційною скаргою прокурора, підлягає частковому задоволенню і касаційна скарга засудженого.
При новому розгляді кримінального провадження апеляційному суду слід перевірити доводи касаційної скарги засудженого та враховуючи доводи скарги прокурора прийняти законне та обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,
Касаційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2014 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ ________________ ________________
І.Г. Тельнікова Т.І. Франтовська В.І. Орлянська