Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2014 р.Справа № Б-39/213-08 вх. № 9761/2-39
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Семенов О.Є.
за участю сторін: ліквідатор - Бочарова О.М.,
пр-к боржника - Кузнєцова І.В. (дов. від 03.01.13 р.)
розглянувши заяву ліквідатора про визнання недійсним договорів
По справі за заявою УПФУ в Московському районі, м. Харків
до АТВТ "Свемон-Восток" м. Харків
про визнання банкрутом
Ліквідатор АТВТ «Свемон-Восток» звернувся до суду з заявою про визнання недійсним договір № 1/08-с від 12.08.2010 року та Договір суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року, укладені між АТВТ «Свемон-Восток» та ТОВ «ФАЛВІ».
В обґрунтування своїх вимог ліквідатор зазначив, що укладені 12.08.2010 року між АТВТ «Свемон-Восток» та ТОВ «Фалві» договір № 1/08-с на проведення будівельних робіт, додаткова угода до нього від 07.02.2011 року та договір суперфіцію за № 1-ПС від 14.07.2011 року суперечать вимогам діючого законодавства, є удаваними правочинами та спричиняють шкоду охоронюваним законом правам та інтересам кредиторів боржника.
ТОВ «Фалві» проти заяви ліквідатора заперечує в повному обсязі, в письмових поясненнях по суті справи зазначає, що АТВТ "Свемон-Восток" не доведено факту існування прав на спірні об'єкти, що АТВТ "Свемон-Восток" є правонаступником АТ "Свемон", що АТВТ "Свемон-Восток" не доведено факту наявності прав на спірну земельну ділянку, в зв'язку з чим просить суд відмовити ліквідатору у задоволенні заяви про визнання правочину недійсним.
В судовому засіданні 09.12.14 р. оголошувалась перерва до 22.12.14 р. о 10-00 год. Після перерви розгляд справи продовжується.
Після перерви представник ТОВ «Фалві» в судове засідання не з'явився, проте надав суду додаткові пояснення, відзив на позовну заяву про визнання договорів недійсними та клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Розглянувши матеріали справи, надані суду документи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
29.12.2008 року Господарським судом Харківської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова по справі № Б-39/213-08 порушено провадження у справі про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток» (код ЄДРПОУ 01188862).
17.08.2009 року Господарським судом Харківської області по справі № Б-39/213-08 введено процедуру санації АТВТ «Свемон-Восток» та призначено керуючим санацією АТВТ «Свемон-Восток» арбітражного керуючого Кузнєцову І.В.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до 19.01.13 р., санація - це система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону про банкрутство протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала.
Ухвалою від 24.11.2009 р. господарським судом затверджено план санації боржника АТВТ «Свемон-Восток».
Як свідчить план санації боржника (т. 3 арк.с. 120-134) до АТВТ «Свемон-Восток» відноситься, зокрема земельна ділянка по вул. Черкаська, 15/2 загальною площею 0,96 га.
Ухвалою суду від 11.08.2010 р. було затверджено зміни до плану санації АТВТ «Свемон-Восток».
Зміни до плану санації передбачають (т. 10 арк. с. 135) здійснити погашення вимог кредиторів за рахунок продажу активів підприємства, які не приймають участі в діяльності та виробничому циклі, зокрема, господарські будівлі за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 заг.пл. 524,0 кв.м. (т. 10 арк. ст. 140) реалізаційною вартістю 200000,00 грн.
Тобто, об'єкти рухомого та нерухомого майна боржника повинні були бути реалізовані керуючим санацією з метою задоволення вимог кредиторів боржника та відновлення своєї платоспроможності, на виконання плану санації, затвердженого господарським судом.
Проте, керуючий санацією АТВТ "Свемон-Восток" 12.08.2010 р., без врахування плану санації, самостійно укладає договір № 1/08-с з ТОВ "Фалві", предметом якого згідно п.1.2 є зобов'язання АТВТ "Свемон-Восток" передати право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 ТОВ "Фалві" після оформлення права власності на такі нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу відповідно до чинного законодавства.
В подальшому, 07.02.2011 р. керуючим санацією та ТОВ "Фалві" укладено додаткову угоду до договору №1/08-с від 12.08.2010 р. на виконання будівельних робіт. Предметом даної угоди відповідно до п. 1.2 є надання згоди АТВТ "Свемон-Восток" на те, що право власності на новостворене нерухоме майно набуває ТОВ "Фалві"; відповідно до п.1.3 є надання згоди АТВТ "Свемон-Восток" на те, що право користування частиною земельної ділянки, наданій АТВТ "Свемон-Восток" органом місцевого самоврядування у постійне користування, на якій буде новостворений об'єкт нерухомості та на частину ділянки необхідної для обслуговування зазначеного об'єкту переходить до ТОВ "Фалві".
Тобто, фактично, за умовами зазначеного договору право власності на вищевказаний об'єкт нерухомості переходить до ТОВ "Фалві" в порушення порядку виконання плану судової санації без задоволення вимог кредиторів.
14.07.2011 р. між АТВТ "Свемон-Восток" в особі керуючого санацією та ТОВ "Фалві" укладено договір суперфіцію № 1-пс, предметом якого є передання АТВТ "Свемон-Восток" в безстрокове платне користування (в розмірі податку за землю 2098,48 грн) земельну ділянку, яка знаходиться на території Сумської ради для будівництва та експлуатації комплексу "Виробнича база за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2", необхідних суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності. В подальшому ТОВ "Фалві" було зареєстровано право власності на ці нежитлові будівлі на підставі договору суперфіцію від 14.07.11 р.
Аналізуючи дії керуючого санацією, суд доходить висновку про фактичне виведення нерухомого майна з володіння АТВТ "Свемон-Восток", чим було завдано збитків АТВТ "Свемон-Восток", порушено інтереси кредиторів боржника в процедурі санації АТВТ "Свемон-Восток".
Постановою господарського суду Харківської області від 01.03.2012 р. АТВТ "Свемон-Восток" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бочарову О.М.
Відповідно до п.1.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011 р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, справу №Б-39/213-08 господарський суд розглядає у відповідності до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. в редакції до 19.01.2013 р.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
У відповідності до ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство підставами подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника є: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік); виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Зазначені у ст. 17 Закону про банкрутство підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати таку угоду недійсною саме у справі про банкрутство. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у справі №05-10-01-10-14-08/2835 від 10.12.08 р.
Дослідженням угод, що оскаржуються ліквідатором, встановлено що фактично, за умовами Договору № 1/08-с від 12.08.2010 року на виконання будівельних робіт, з урахуванням Додаткової угоди до нього від 07.02.2011 року предметом Договору є перехід права власності на об'єкт нерухомості банкрута, що розташовані за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 до ТОВ «Фалві» та перехід права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2 до ТОВ «Фалві».
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного Кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Відповідно до вимог ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 656 Цивільного Кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 657 Цивільного Кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
При цьому, аналізом відмінностей договору підряду та договору купівлі-продажу, встановлено наступне:
Договори підряду та купівлі-продажу це різні типи цивільних договорів: перший опосередковує процес возмездного створення або зміни майнових благ і подальшої їх передачі замовнику, другий - процес возмездного переміщення готівки або майбутніх товарів.
Саме тому підрядник завжди діє за завданням замовника, виконуючи для нього індивідуальне замовлення (див. п. 1 ст. 702, п. 1 ст. 703 ЦК).
Предмет договору підряду завжди є індивідуально-визначеним (конкретним). Замовник визначає свої вимоги до результату роботи і має право повсякчас перевіряти хід і якість виконуваної роботи, не втручаючись при цьому у діяльність підрядника (п. 1 ст. 715 ЦК).
Це й відрізняє договір підряду від купівлі-продажу, який може полягати з приводу не тільки індивідуального, але і родового майна (майна певного роду і якості), в останньому випадку право вибору конкретного майна для передачі покупцеві належить продавцю.
Предметом договору купівлі-продажу є вже створена річ, але навіть при її відсутності на момент укладення договору хід виконання роботи щоразу залишається за рамками договору, а сам результат (на відміну від підрядного) може не мати і нерідко не має належної індивідуалізації аж до моменту його передачі.
Судом встановлено, що сторонами не дотримано вимоги щодо укладення договору купівлі-продажу, а укладено правочин, якій завдає збитків кредиторам АТВТ "Свемон-Восток" в силу передбаченої умовами договору безоплатної передачі майна.
Також судом встановлено, що 14.07.2011 року керуючим санацією АТВТ «Свемон-Восток» Кузнєцовою І.В. з ТОВ «Фалві» в особі директора Фесенко А.В. укладено договір суперфіцію за № 1-ПС.
Предметом Договору, відповідно до п. 1.1 Договору, є передача АТВТ «Свемон-Восток» у безстрокове платне користування ТОВ «Фалві» земельної ділянки, що розташована на території Сумської ради (надалі - земельна ділянка), для будівництва та експлуатації ком плексу «Виробнича база за адресою м. Суми, вул. Черкаська 15/2», необхідних Суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності.".
Відповідно до глави 34 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).
Судом встановлено, що АТВТ «Свемон-Восток» є користувачем, а не власником земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черкаська 15/2, про що свідчить Державний акт І-СМ № 002829 від 07.07.1995 р. на право постійного користування земельною ділянкою заг.площею 0,96 га виданого на ім'я АТ «Свемон».
Аналізом наданих з боку ліквідатора письмових доказів, встановлено: що об'єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Суми, вул. вул. Черкаська 15/2 належить АТВТ «Свемон-Восток»; АТВТ «Свемон-Восток» є користувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Суми, вул. вул. Черкаська 15/2.
Наданий ліквідатором Акт інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва дольового будівництва виробничої бази м. Суми по вул. Черкаській, 15/2, засвідчує факт того, що Сумська дирекція УДПЕС «Укртелеком» та ВАТ «Свемон-Восток» провели інвентаризацію об'єкту незавершеного будівництва, яке виконувалось у дольовій участі обома суб'єктами господарювання та розташоване за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2, в якому визначено найменування об'єктів та елементів, об'єми виконаних робіт по кожному об'єкту, ступень готовності, фізичний та моральний знос, вартість об'єктів та дату оцінки. Акт звірки витрат на будівництво об'єкта «Виробнича база в м. Суми» від 26.08.1998 року, засвідчує факт того що на об'єкт «Виробнича база» по вул. Черкаській, 15/2 в м. Суми», що будується з 1987 року, було витрачено коштів в цінах 1984 року 924,42 тис. крб.б. з розшифровкою затрат дольової участі, в тому числі ВАТ «Свемон-Восток». Акт підписаний з боку ВАТ «Свемон-Восток» директором та головним бухгалтером Сумського БМУ зв'язку ВАТ «Свемон-Восток». Технічною інвентаризацією нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 15/2, зробленої КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 14.12.2006 року за зверненням АТВТ «Свемон-Восток», встановлено, що в процесі дольового будівництва було створено чотири об'єкти - адміністративно-побутовий комплекс, майстерня, склад та гараж з профілакторієм.
Три будівлі було передано АТВТ «Свемон-Восток», а саме: майстерня, склад та гараж с профілакторієм.
Станом на момент інвентаризації об'єктів у 2006 році, вони були ідентифіковані БТІ як: адмінбудівля, майстерня, майстерня. Добудованою, відповідно до даних технічної інвентаризації, з урахуванням аналізу зазначених актів є вбиральня.
Одна з майстерень станом на момент інвентаризації була в 50% технічному стані, на момент інвентаризації будівель та передачі їх на баланс АТВТ «Свемон-Восток» - ця будівля була в 75% технічному стані.
Так, в будівлі були в наявності - фундамент та частина стін. Саме ця будівля була передана ТОВ «Фалві» на підставі договору, який оскаржується.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч.1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання недійсним правочину є невідповідність змісту правочину іншим актам цивільного законодавства. Одним із таких актів цивільного законодавства є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого боржник АТВТ "Свемон-Восток" знаходиться в процедурі судової санації, а отже реалізація майна боржника та задоволення вимог кредиторів повинно відбуватися за згодою комітету кредиторів цієї процедури.
Відповідно до вимог ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачений ст. 141 Земельного кодексу України, є вичерпним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
В ході розгляду заяви сторонами не надано доказів ані добровільної відмови АТВТ «Свемон-Восток» від користування земельною ділянкою, ані припинення права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, буд. 15/2.
Ліквідатором доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з нормами ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора АТВТ «Свемон-Восток» про визнання недійсним договору № 1/08-с від 12.08.2010 року та Договору суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року, укладені між АТВТ «Свемон-Восток» та ТОВ «ФАЛВІ».
Щодо клопотання ТОВ "Фалві" про застосування позовної давності.
У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд зазначає, що строк позовної давності розраховується не з моменту укладення оскаржуваних угод, а з моменту спливу строку виконання угод.
Строк дії договору №1/08-с від 12.08.10 р. визначено п. 6.1.-6.2. - до повного виконання зобов'язань; строк дії договору №1/08-с не змінено додатковою угодою від 07.02.11 р.; строк дії договору суперфіцію №1-ПС від 14.07.11 р. визначено п. 3.1. - безстроково. Отже, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фалві" про сплив строків позовної давності не підтверджується документально, суперечить вимогам діючого законодавства України, тому не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 10 ст. 17, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19.01.13 р.), ст.ст. 203, 215, 216, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 33, 86 ГПК України, суд
1. Відмовити ТОВ "Фалві" у задоволенні клопотання про застосування позовної давності.
2. Визнати недійсним договір № 1/08-с від 12.08.2010 року, додаткову угоду до нього від 07.02.11 р. та договір суперфіцію № 1-ПС від 14.07.2011 року, укладені між АТВТ «Свемон-Восток» та ТОВ «Фалві».
3. Ухвалу направити ліквідатору, ТОВ "Фалві".
Ухвала підписана 25.12.14 р.
Суддя Міньковський С.В.