ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25 грудня 2014 р. Справа № 909/1290/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З. , при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного Акціонерного Товариства "Івано - Франківськгаз", вул.Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради, вул. Н.Вівчаренко, 29, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100
про стягнення заборгованості в сумі 11011,53 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Цимбаліст О.С. - провідний юрисконсульт, довіреність № 08-19/1055 від 20.05.14,
від відповідача: Раврик І.Д. - юрист, довіреність від 06.10.14
Публічне Акціонерне Товариство "Івано - Франківськгаз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради заборгованості в сумі 11011,53 грн., в тому числі 8466,77 грн. основного боргу, 806,55 грн. пені, 1307,67 грн. інфляційних та 430,54 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.14р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.12.14. Ухвалою суду від 02.12.14 розгляд справи відкладено на 25.12.14.
Представник позивача в засіданні суду позов підтримав. В обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору №2013/ТП-ПР-к-ГЛ-447 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.10.13.
Відповідач заперечував проти позову, оскільки приміщення, в які поставлявся природний газ передані в оренду Галицькій районній державній адміністрації та Службі у справах дітей Галицької РДА, а тому вони повинні проводити оплату за природний газ.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
01.10.13 між сторонами у справі укладено договір №2013/ТП-ПР-к-ГЛ-447 на постачання природного газу за регульованим тарифом. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався протягом 2013 року здійснювати споживачу (відповідачу) постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач (відповідач), в свою чергу, - прийняти і оплачувати його вартість (п.1.1 договору). Термін дії договору - до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення ( п.10.1 договорів).
Послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу (п.2.6 договору).
Згідно з п.2.9 спірних договорів акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Розділом 4 даних договорів сторони погодили визначення вартості послуг та порядок розрахунків: розрахунковий період за договором становить один місяць; оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
На виконання умов спірних договорів, позивач протягом листопада 2013 - березня 2014 років здійснював постачання природного газу споживачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу.
В порушення визначеного умовами договору обов"язку сплатити вартість природного газу в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 8466,77грн.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умову договору №2013/ТП-ПР-к-ГЛ-447 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.10.13, граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем природного газу - не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 8466,77грн. заборгованості за поставлений природний газ обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Заперечення відповідача є безпідставними, оскільки договір на постачання природного газу укладений між ним і позивачем, а не з орендарями.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу, позивачем нараховано 806,55 грн. пені, 1307,67 грн. інфляційних та 430,54 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .
Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк їх нарахування: у разі порушення строку оплати природного газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу (п. 6.2.2 договорів).
Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені. інфляційних та 3 % річних, наявний в матеріалах справи розрахунок є арифметично вірним .
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, до стягнення підлягають 8466,77 грн. основного боргу, 806,55 грн. пені, 1307,67 грн. інфляційних та 430,54 грн. - 3% річних.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232, 233, 265 ГК України, ст.ст.509, 526, 530, 546, 549, 612, 617, 624, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" до Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 11011,53 грн. - задоволити.
Стягнути з Комунального підприємства "Галичводоканал" Галицької міської ради, вул. Н.Вівчаренко, 29, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100, код 33591256) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" (м.Івано-Франківськ, вул.Ленкавського, 20, код 03361046) - 8466 (вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 77 коп. основного боргу, 806 (вісімсот шість) грн. 55 коп. пені, 1307 (одну тисячу триста сім) грн. 67 коп. інфляційних, 430 (чотириста тридцять) грн. 54 коп. - 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ суду видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.12.14
Суддя Цюх Г.З.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
______помічник судді Шунтов О. М. 26.12.14