23.12.14р. Справа № 904/8133/14
За позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса
до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО", м. Дніпропетровськ
про стягнення штрафу
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився
Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО" на свою користь 70 545,00грн. штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що комерційний акт не відображає всіх обставин, необхідних для встановлення причин недостачі вантажу у вагонах.
11.11.2014р. відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу, заявлених Державним підприємством "Одеська залізниця" до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО", та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
У судовому засіданні оголошувались перерви згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут), такий Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, регламентує порядок укладення договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 23 та 24 Статуту встановлений обов'язок вантажовідправників надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно ст.37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст.24 Статуту).
За ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 1 Правил складання актів передбачено, що при перевезенні у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
У квітні 2014 року по накладній №41752445 зі ст. Врадіївка Одеської залізниці ПП "Атланта-Агро" відправлено вагони №95339081, №95680161, №95492823 з вантажем (пшениця навалом) на адресу одержувача ПАТ ДПЗКУ "Одеський зерновий термінал", станція призначення Одеса-Порт Одеської залізниці (а.с.10).
Під час здавання вантажу для перевезення відповідачем у накладній було зазначено масу вантажу у вагоні №95339081 - 62 500кг, у вагоні №95680161 - 63 000кг, у вагоні №95492823 - 63 300кг.
11.04.2014р. станцією Одеса-Порт Одеської залізниці складено комерційний акт АА №024359/15 (а.с.9), яким засвідчено, що при вивантаженні та перевантаженні вантажу на вимогу вантажоодержувача на електромеханічних вагонних вагах виявлено різницю фактичної ваги у вагонах проти ваги, вказаної у документі, а саме:
- у вагоні №95339081 фактично виявилось нетто 58700кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 3800кг;
- у вагоні №95680161 фактично виявилось нетто 59200кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 3800кг;
- у вагоні №95492823 фактично виявилось нетто 58450кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 4850кг, вагони прибули в технічно справному стані, запірно-пломбувальні пристрої вантажовідправника не пошкоджено, слідів втрати та крадіжки вантажу не виявлено.
Позивач зазначає, що відповідачем при заповненні перевізних документів було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення.
Згідно ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Розмір штрафу, передбачений ст.118 Статуту, становить розмір п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Невідповідність маси вантажу по накладній №41752445 з даними, засвідченими вищезазначеним комерційним актом, стали підставою для звернення ДП "Одеська залізниця" з позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь штрафу, розмір якого становить 70 545,00грн.
Статтею 127 Статуту передбачено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Оскільки відповідач не довів, що недостача вантажу відбулась з вини залізниці, вимога позивача щодо стягнення штрафу з відповідача є правомірною.
11.11.2014р. відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 70 545,00грн.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 137 Статуту встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Підставою для подання позову позивачем є складений комерційний акт АА №024359/15 від 11.04.2014р.
Враховуючи, що комерційний акт АА № 024359/15 складений 11.04.2014р., з цього моменту і розпочинає перебіг шестимісячний строк позовної давності. За таких обставин, строк позовної давності спливає 11.10.2014р.
Як вбачається з відбитку штемпеля на конверті, позовна заява здана позивачем до відділення поштового зв'язку лише 14.10.2014р. (а.с.14), а строк позовної давності закінчився 11.10.2014р.
Отже, позивачем пропущений встановлений шестимісячний строк позовної давності.
Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене, суд задовольняє заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу у розмірі 70 545,00грн., заявлених Державним підприємством "Одеська залізниця" до Приватного підприємства "АТЛАНТА-АГРО".
Доводи позивача про те, що він вчасно не зміг звернутись до суду у зв"язку з вилученням органами внутрішніх справ оригіналу комерційного акту є безпідставними, оскільки із наданого позивачем опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 04.07.2014р., не вбачається, що комерційний акт АА № 024359/15 від 11.04.2014р. було вилучено 04.07.2014р. (а.с.39-41).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України, ст.137 Статуту залізниць України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позивачу у позові відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Суддя В.І. Петрова