23 грудня 2014 р. Справа № 903/1112/14
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", с. Мишів Іваничівського району Волинської області
до відповідача Фізичної особи - підприємця Ковальського Степана Лукича, с. Замости Турійського району Волинської області
про визнання недійсним договору від 02.09.2013р. №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013р.
Суддя: С.В. Бондарєв
За участю представників сторін:
від позивача: Колєсов М.Г.-дов. від 18.11.2014р. №2089
від відповідача: Хохлов В.О.-дов. №2317 від 30.10.2014р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
В судовому засіданні 23.12.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач- Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Фізичної особи - підприємця Ковальського Степана Лукича -про визнання недійсним договору від 02.09.2013р. №11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що цей договір суперечить чинному законодавству, оскільки директор Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" Остапчук В.А. не мав повноважень на підписання зазначеної угоди, отже діяв з перевищенням повноважень.
Як на правову підставу позовних вимог посилався на ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України.
Ухвалою суду від 11.11.2014р. порушено провадження у справі, розгляд спору призначено на 02.12.2014р. на 12год. 00хв.
01.12.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду відповідач супровідним листом від 01.12.2014р. №б/н (вх.№01-29/11435/14) долучив до матеріалів справи копію витягу з ЄДР серії АВ №810673 від 10.11.2014р., акту прийняття виконаних робіт №11 від 07.11.2013р. та заперечення на позовну заяву, в яких він проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що з положень п.п. 1.3., 1.4., 2.1., 3.7., 7.1., 7.2., 7.4., 7.5. Статуту Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" (нова редакція), зареєстрованого 11.03.2008р. №11921060007000064 вбачається, що директор Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам", як вищий орган Дочірнього підприємства, в особі керівника даного підприємства, наділений правом оперативного управління діяльністю Дочірнього підприємства та повноваженнями набувати від імені Дочірнього підприємства цивільних прав та обов'язків, в межах своєї компетенції, визначеної законом і Статутом Дочірнього підприємства, мав право вчиняти відповідні дії саме від імені підприємства, тому укладення 02.09.2013р. договору №11 з подальшим підписанням 07.11.2013р. акту прийняття виконаних робіт №11, свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи в особі директора Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" Остапчука В.А.
02.12.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №2263 від 02.12.2014р. (вх.№01-29/11528/14), у зв'язку з неможливістю забезпечення явки його уповноваженого представника в судове засідання 02.12.2014р.
Ухвалою суду від 02.12.2014р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку позивача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів по справі та необхідність витребування додаткових доказів.
Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів, в тому числі статуту, первинні докази відсутності погодження укладати спірну угоду, установчі документи (статут) ПП "Універсам", акт №11 від 07.11.2013р. прийняття виконаних робіт; відповідача- оригінал акту №11 від 07.11.2013р. прийняття виконаних робіт.
22.12.2014р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від відповідача надійшло до суду доповнення до заперечення (вх.№01-29/12350/14 від 22.12.2014р.), в якому зазначено, що відповідно до п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Вказав, що згідно п.2.6. вказаної постанови визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки, за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Зазначив, що у відповідності до п.2.7. цієї постанови можливість припинення господарського зобов'язання передбачена лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки, неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
Повідомив, що умови договору № 11 від 02.09.2013р. Підприємцем Ковальським С.Л. є фактично виконаними, про що свідчить підписаний 07.11.2013р. директором ДП "Агрофірми Луга-Нова" ПП "Універсам" Остапчуком В.А. акт прийняття виконаних робіт № 11.
Зауважив, що спірний договір № 11 від 02.09.2013р. не можливо визнати недійсним, оскільки, він є не лише фактично укладеним, а і практично виконаним, в зв'язку з чим і просив відмовити позивачу в задоволенні даного позову.
В судовому засіданні 23.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.
Водночас, в наданих суду письмових поясненнях по суті позовних вимог №2418 від 23.12.2014р. вказав, що власником ПП "Універсам", як вищим органом засновника Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам", не було надано погодження директору Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" для укладання угод, контрактів від імені Дочірнього підприємства. А схвалення правочину неповноважним органом не є належним схваленням відповідно до ст. 241 ЦК України.
Долучив до матеріалів справи копії Виписки з ЄДР щодо Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" серії АВ №880920, Статуту ПП "Універсам" (нова редакція), затвердженого Рішенням власника від 25.06.2009р. С.М. Ковальчуком, зареєстрованого 26.06.2009р. за №11861050006000047, Витягу з ЄДР щодо ПП "Універсам" серії АБ №953896 від 25.11.2014р. та службової записки директора Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" В.А. Остапчука, адресованої власнику ПП "Універсам" С.М. Ковальчук від 02.09.2013р. за вих. №1490
Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2014р. позов заперечив з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву.
Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України,-
встановив:
02 вересня 2013р. між Фізичною особою - підприємцем Ковальським Степаном Лукичом,на підставі свідоцтва про державну реєстрацію "виконавець" та Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам", в особі директора Остапчука Володимира Адамовича, що діє на підставі статуту "замовник", був укладений договір про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року №11, згідно якого "виконавець" надає послуги по збиранню врожаю зернових та технічних культур на площах "замовника" у відповідності з агротехнічними вимогами, а саме сої на площі 427 га, за ціною 400грн. за 1 га збирання на загальну суму 170 800,00грн.
У відповідності до пунктів 1.2.-1.3. орієнтовна сума договору складає 170 800грн. На момент виконання договору ціна може підлягати корегуванню про що складається додаткова угода.
Згідно п. 1.4. договору передбачено, що сільськогосподарські роботи проводяться на пальному "замовника".
Розділом 2 договору сторони погодили зобов'язання "замовника", а саме "замовник" зобов'язується забезпечити: щоденний контроль за якістю виконання робіт, належні умови для проведення робіт по ремонту та технічному обслуговуванню техніки "виконавця" під час виконання сільськогосподарських робіт, своєчасну заправку комбайнів "виконавця" якісними паливно-мастильними матеріалами, безперебійне транспортування зерна від збиральної техніки, житлом та щоденним триразовим харчуванням працівників "виконавця", охорону та належне зберігання техніки виконавця, погрузку, вигрузку і транспортування навісного обладнання в "польових умовах" по замовленню "виконавця", забезпечити облік намолоченого зерна і зібраної площі по полях, культурах.
Згідно пункту 2.1.5. даного договору в день закінчення "виконавцем" робіт сторони оформляють "Акт здачі-приймання виконаних робіт" в двох примірниках з зазначенням обсягів та вартості наданих послуг за підписом керівника, або осіб за дорученням, скріпити його печатками.
В розділі 3 цього договору сторонами визначені зобов'язання "виконавця", а саме "виконавець" зобов'язується здійснити: сільськогосподарською технікою обсяг робіт, передбачений в п. 1.1. даного договору, власними силами та засобами та ін.
У відповідності до пункту 4.1. договору після виконання робіт складається акт приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги виконаних робіт, якість та їх вартість згідно п. 1.1. даного договору.
Згідно пункту 8.1. цього договору,термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013року, а в частині розрахунку-до повного виконання договірних зобов'язань.
Даний договір підписано сторонами, підпис "замовника" скріплений його печаткою. (а.с. 8-10).
Спірний договір від 02.09.2013р. №11 про надання послуг по збиранню урожаю 2013 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Розглянувши матеріали справи та додатково представлені сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані останніми докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність відмови ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" у задоволенні його позовних вимог.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Дочірнє підприємство «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» посилається на підписання спірного договору особою, яка не мала відповідних повноважень.
З матеріалів справи, а саме довідки з ЄДР серії АБ №442702 щодо ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам» вбачається, що директором даного підприємства на момент укладення спірного договору був Остапчук Володимир Адамович (а.с. 18).
Відповідно до п. 1.3. Статуту ДП «Агрофірма Луга-Нова» ПП «Універсам», Дочірнє підприємство є юридичною особою, має круглу печатку і кутовий штамп, інші печатки та штами, товарний знак, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки у відповідних банках, інші атрибути юридичної особи відповідно до законодавства України.
Згідно п. 1.4. Статуту Дочірнє підприємство може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести зобов'язання, бути позивачем та відповідачем в суді, господарському суді.
Відповідно до п. 2.1. Статуту Дочірнє підприємство, як самостійний господарюючий статутний суб'єкт здійснює виробничо-господарську діяльність з метою одержання прибутку і доходу.
Згідно підпункту 2.2.3. п. 2.2 Статуту, для досягнення поставлених цілей Дочірнє підприємство займається такими видами діяльності, як вирощування, заготівля, переробка, збереження та реалізація сільськогосподарської продукції рослинного походження.
Пунктом 3.4. Статуту встановлено, що Дочірнє підприємство самостійно розпоряджається своїм майном у відповідності з цим статутом та чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.7. Статуту Дочірнє підприємство несе відповідальність за борги своїм майном.
Пунктом 6.1. Статуту передбачено, що трудові відносини в Дочірньому підприємстві регулюються законодавством про працю, цим Статутом, трудовим договором, контрактом.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог будь-яких посилань на трудовий договір та контракт не робив та суду цих документів не надав.
Відповідно до п. 7.1. Статуту вищим органом Дочірнього підприємства є вищий орган засновника.
Згідно п. 7.2. Статуту, оперативне управління діяльністю Дочірнього підприємства здійснюється директором.
Відповідно до п. 7.4 Статуту, директор Дочірнього підприємства підзвітний вищому органу засновника.
Відповідно до п. 7.5 Статуту передбачено, що директор Дочірнього підприємства організовує всю роботу в Дочірньому підприємстві, діє без довіреності за погодженням з вищим органом засновника укладає угоди, контракти від імені Дочірнього підприємства, приймає рішення про використання майна Дочірнього підприємства та його фінансових засобів, представляє його у всіх установах, організаціях, підприємствах, видає довіреності, накази, розпорядження та вказівки, відкриває рахунки в банках, за погодженням з вищим органом засновника затверджує посадовий розклад.
При цьому суд зауважує, що в жодному пункті Статуту ДП «Агрофірми Луга- Нова» Приватного підприємства «Універсам» немає будь-яких обмежень щодо укладення спірного договору від 02.09.2013р. №11 про надання послуг по збиранню урожаю 2013 року.
У відповідності до пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (в редакції чинній на момент укладення спірного договору).
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір, підписаний директором ДП "Агрофірма Луга-нова" ПП "Універсам", а його підпис скріплений печаткою ДП "Агрофірма Луга-нова".
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Відповідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У відповідності до статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обовязки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Керівник підприємства стоїть на чолі виконавчого органу. Згідно з Господарським кодексом України йому надане право без доручення діяти від імені підприємства, представляти його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, в інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формувати адміністрацію підприємства і вирішувати питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно з приписами ст. 72 Господарського кодексу України підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62 - 71 Господарського кодексу України, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, з боку позивача спірний договір підписаний уповноваженою на це особою, застережень щодо укладення спірного договору, Статут позивача не містить.
Крім того, суд зауважує, що будь-які обмеження директора на укладення договорів в ЄДР відсутні.
Також позивачем не було надано суду доказів, які б вказували на те, що відповідач знав, на час укладання спірного договору, про перевищення директором ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" своїх повноважень при його підписанні.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Таким чином, ст. 241 ЦК України не ставить схвалення правочину в залежність від рішення вищого органу засновника, а підтвердження такого схвалення є вчинені на його виконання дії, особою в інтересах якої його укладено.
Доказом наступного схвалення договору № 11 від 02.09.2013р. про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року є те, що ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" прийняло виконання договору шляхом підписання директором ДП «Агрофірми Луга-Нова» Приватного підприємства «Універсам» Остапчуком В.А. акту прийняття виконаних робіт від 07.11.2013р. № 11, та те, що Підприємець Ковальський Степан Лукич був допущений позивачем до збирання врожаю сої на площі 427 га, як це і передбачено пунктом 1.1. договору, здійснив виконання робіт по збиранню своєю технікою урожаю на вказаній в договорі площі, передав зібране зерно позивачу, будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт позивач не мав, що стверджується вищезазначеним актом, оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні.
Таким чином, з вище наведених положень Статуту та реальних дій директора Дочірнього підприємства вбачається, що директор Дочірнього підприємства був наділений правом оперативного управління діяльністю Дочірнього підприємства та повноваженнями набувати від імені Дочірнього підприємства цивільних прав та обов'язків, в межах своєї компетенції, визначеної законом і Статутом Дочірнього підприємства, мав право вчиняти відповідні дії саме від імені підприємства, тому мав право на укладення 02.09.2013р. Договору № 11 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року, з подальшим підписанням 07.11.2013р. акту № 11 прийняття виконаних робіт
Дії позивача з виконання спірного договору дають підстави вважати договір схваленим особою, на користь якої його було укладено.
Відповідно до п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно п.2.6. вказаної постанови визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки, за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
У відповідності до п.2.7. цієї постанови можливість припинення господарського зобов'язання передбачена лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки, неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
Умови договору № 11 від 02.09.2013р. Підприємцем Ковальським С.Л. є фактично виконаними, про що свідчить підписаний 07.11.2013р. директором ДП "Агрофірми Луга-Нова" ПП "Універсам" Остапчуком В.А. акт прийняття виконаних робіт № 11.
Крім того, суд зауважує, що будь-які обмеження директора ДП "Агрофірми Луга-Нова" ПП "Універсам" на укладення договорів відсутні і в Єдиному державному реєстрі, що вбачається з Довідки з ЄДР серії АБ №442702 та Виписки з ЄДР серії АВ №880920.
Також позивачем не було надано суду доказів, які б вказували на те, що відповідач знав, на час укладання спірного договору про перевищення директором ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" своїх повноважень при його підписанні.
Крім того, як вже зазначалось позивачем вчинялися дії, що свідчать про прийняття договору до виконання та його схвалення, шляхом підписання 07.11.2013р. акту прийняття виконаних робіт №11.
Дана правова позиція узгоджується з позиціями відображеними у постановах Вищого господарського суду України від 06.06.2011р. у справі №4-133/10-20, Верховного Суду України від 19.08.2014р.у справі №3-60гс14.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним договору про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року №11 від 02.09.2013р., укладеного між Дочірнім підприємством «Агрофірма Луга -Нова» ПП«Універсам» та Фізичною особою-підприємцем Ковальським Степаном Лукичом.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 92, 203, 206, 207, 208, 215, 241, 526, 627, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 65, 72 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
В позові відмовити.
Повний текст рішення складено
26.12.2014
Суддя С. В. Бондарєв