22 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
Кафідової О.В., Колодійчука В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кіровський», третя особа: Територіальна державна інспекція з питань праці у Кіровоградській області про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що наказом № 126-к від 01 грудня 2009 року вона була прийнята на роботу до ПАТ «Кіровський» на посаду юрисконсульта на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк.
30 серпня 2012 року наказом № 114 ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини.
Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконним звільнення її з роботи 30 серпня 2012 року за п.4 ст.40 КЗпП України, скасувати наказ № 114 від 30 серпня 2012 року про її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, змінити формулювання причини звільнення з частини 4 статті 40 КЗпП України «за прогул без поважних причин» на частину 3 статті 38 Кодексу законів про працю України «за власним бажанням у зв'язку із невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю та умов трудового договору», стягнути з відповідача вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку позивача; змінити дату звільнення, днем її звільнення визнати день постановлення судового рішення по даній справі; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2012 року по день постановлення судового рішення по даній справі; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 55 000 гривень; визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_3 за № 09 від 30 серпня 2012 року про звільнення за прогул без поважної причини за п.4 ст.40 КЗпП України; зобов'язати відповідача внести до трудової книжки відомості про недійсність запису за № 09 від 30 серпня 2012 року про звільнення за прогул без поважної причини за п.4 ст.40 КЗпП України; зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача відомості про зміну формулювання причини та дати звільнення з роботи, а саме: з зазначенням підстав звільнення за частиною 3 статті 38 Кодексу законів про працю України «за власним бажанням у зв'язку із невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю та умов трудового договору»; зобов'язати відповідача внести до трудової книжки відомості про зміну дати звільнення з 30 серпня 2012 року на день постановлення судового рішення по даній справі; стягнути з відповідача грошову компенсацію за усі невикористані дні щорічної відпустки за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2012 року по день постановлення судового рішення по даній справі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 3 ст. 38, п. 4 ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 148, ч. 1 ст. 149 КЗпП України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_3 про перегляд судового рішення слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України», заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
Наведені заявником доводи з посиланням на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2011 року, 29 серпня 2012 року, ухвали і постанови Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року, 02 квітня 2008 року, 25 травня 2007 року, 05 березня 2008 року, 19 жовтня 2011 року, 22 травня 2013 року не містять ознак, які згідно вимог вищевказаної норми є підставою для перегляду судового рішення, оскільки із доданих до заяви судових рішень не вбачається однакових фактичних обставин та подібних правовідносин у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.
За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовляє у допуску до провадження Верховного Суду України зазначеної справи.
Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів,
У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Кіровський», третя особа: Територіальна державна інспекція з питань праці у Кіровоградській області про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
О.В. Кафідова
В.М. Колодійчук