Ухвала
іменем україни
17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гончара В.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з 1985 року до 2009 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого, ОСОБА_2 були розміщені на депозитних рахунках банківських установ грошові кошти в розмірі 129 296 446 грн 22 коп.
Посилаючись на те, що вказані кошти є спільним майном подружжя, проте відповідач розпорядився ними на власний розсуд, знявши їх з депозитних рахунків після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 просила позов задовольнити та стягнути на свою користь Ѕ частину вартості спільного майна подружжя в сумі 64 648 223 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 153 421 грн, як частку у спільній сумісній власності подружжя.
Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що саме сума грошових коштів в розмірі 22 306 842 грн 04 коп. є спільним майном подружжя, яке підлягає поділу між сторонами по Ѕ частині кожному.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Судом установлено, що сторони з 07 червня 1985 року до 23 грудня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу, ОСОБА_2 відкрив на своє ім'я депозитні рахунки у банківських установах України, а саме:
у ПАТ АБ «Південний», всього на суму разом з відсотками за користування депозитом 4 193 293 грн 73 коп.,у ВАТ «Родовід Банк» всього на суму разом з відсотками за користування депозитом 37 048 552 грн 40 коп.,у ПАТ «Дельта Банк» всього на суму разом з відсотками за користування депозитом 2 053 281 грн 70 коп.,у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» всього на суму разом з відсотками за користування депозитом 780 634 грн 30 коп.,
· у ПАТ «Кредитпромбанк» всього на суму разом з відсотками за користування депозитом84 823 750 грн 76 коп.,у ПАТ КБ «Надра» всього на суму разом з відсотками за користування депозитом 596 933 грн 33 коп.Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.За правилами ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 23, 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Зазначені положення законодавчих актів судами першої та апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 10, 212, 316 ЦПК України враховані не були, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірені.
Так заперечуючи проти позову ОСОБА_2 зазначав, про закриття багатьох депозитних рахунків на час звернення позивача до суду з даним позовом, частина яких була закрита у період шлюбу з позивачем й кошти зняті з таких рахунків були частково витрачені на потреби та в інтересах сім'ї, а частково перераховані на нові депозити.
На порушення ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, не з'ясували які депозитні рахунки були закриті за час шлюбу сторін, яка сума коштів була витрачена в інтересах сім'ї, а яка перерахована на нові депозити, й відповідно не встановили кількість наявних депозитів на час розгляду справи, їх загальну суму грошових коштів, що є спільним майном подружжя та підлягає поділу між ними.
При цьому, судами як першої так і апеляційної інстанції взагалі не враховано той факт, що ОСОБА_2 у травні 2012 року звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за результатами розгляду якого були ухвалені судові рішення, які набрали законної сили, про часткове задоволення позовних вимог та поділ майна подружжя шляхом визнання права за сторонами на відповідні депозитні рахунки. Однак такі судові рішення судами досліджені не були й вказаним фактам не було надано належної правової оцінки.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено дійсного обсягу майна сторін, у вигляді грошових коштів, яке підлягає поділу.
За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. та зі скасуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2014 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2014 року скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.П. Гончар
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко