Ухвала
іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Амеліна В.І., Остапчука Д.О., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія-Юг», третя особа - ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності та витребування автомобіля, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2014 року,
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія-Юг» про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності та витребування автомобіля.
Зазначала, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, під час якого у 2006 році ними за спільні кошти було придбано автомобіль - вантажний сідловий тягач Е марки MAN модель F 2000, 1997 року випуску, який є спільним майном подружжя.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 без її згоди і повідомлення розпорядився майном на власний розсуд, а саме відчужив спірний автомобіль відповідачам, ОСОБА_4 просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2014 року, зазначене рішення міського суду скасовано й позов задоволено.
Визнано недійсним договір комісії від 29 липня 2011 року, укладений між ОСОБА_5, товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвія-Юг» та ОСОБА_6
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля вантажного сідлового тягача Е марки MAN модель F 2000, 1997 року випуску, укладений 29 липня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку № 887467, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Ольвія-Юг».
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіля вантажного сідлового тягача Е марки MAN модель F 2000, 1997 року випуску.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму коштів отриману від продажу вказаного автомобіля в розмірі 42 431 грн.
Витребувано у ОСОБА_7 автомобіль вантажний сідловий тягач Е марки MAN модель F 2000, 1997 року випуску.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права й порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов вірного по суті висновку про обґрунтованість таких вимог, оскільки спірний автомобіль є спільним майном подружжя ОСОБА_4, й у порушення вимог ст. 65 СК України був відчужений відповідачами без передбаченої законом згоди позивача, як співвласниці спірного майна.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував положення норм матеріального права, зокрема ст. ст. 60, 63, 65, 69 СК України та ст. ст. 203, 215, 388 ЦК України, й оцінивши усі забрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 на увагу не заслуговують й висновків суду не спростовують.
Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Савченко
В.І. Амелін
Д.О. Остапчук