іменем україни
17 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя Міністерства Оборони України про стягнення несплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя Міністерства Оборони України на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 вересня 2014 року,
У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона з 07 травня 2013 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера. На підставі наказу від 07 квітня 2014 року № 87 відповідно до ст. 38 КЗпП була звільнена за власним бажанням. На день звільнення відповідач не виплатив витрати на відрядження у розмірі 1 384 грн 66 коп. З урахуванням наведеного просила стягнути зазначену суму та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10 882 грн 11 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 вересня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_4 вартість витрат, понесених нею на відрядження у розмірі 568 грн 76 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 08 квітня 2014 року по 21 липня 2014 року у розмірі 15 652 грн 35.
У касаційній скарзі Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя Міністерства Оборони України просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову та наявності передбачених ст. ст. 116, 117 КЗпП підстав для стягнення витрат на відрядження та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя Міністерства Оборони України відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 вересня 2014 року
залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
А.О. Леванчук А.В. Маляренко В.А. Нагорняк