іменем україни
17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Лебединського району в інтересах держави до Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1, треті особи: управління держземагенства у Лебединському районі Сумської області, дочірнє підприємство «Лебединський агролісгосп» (далі - ДП «Лебединський агролісгосп»), про визнання незаконним, скасування розпорядження і визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 5 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 6 серпня 2014 року,
У березні 2014 року прокурор Лебединського району в інтересах держави звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 23 вересня 2009 року розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації № 425 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок до 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Великовисторопської сільської ради Лебединського району Сумської області. Розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації від 31 серпня 2010 року № 454 вищевказаний проект затверджений та передано у власність ОСОБА_1 зазначені земельні ділянки. 6 грудня 2010 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га № НОМЕР_1, кадастровий номер 5922982000:06:002:0349 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га № НОМЕР_2, кадастровий номер 5922982000:06:002:0350. Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Лебединському районі Сумської області земельні ділянки, які передані ОСОБА_1 у власність, згідно з розпорядженням голови Лебединської райдержадміністрації від 31 серпня 2010 року № 454, розташовані на землях, які знаходяться у користуванні ДП «Лебединський агролісгосп» ОКП «Сумиоблагроліс». Останнє згоди на передачу вказаних земельних ділянок іншим особам не надавало. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 5 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 6 серпня 2014 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Лебединської районної державної адміністрації від 31 серпня 2010 року № 454 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності на території Великовисторопської сільської ради Лебединського району» в частині затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 у власність земельних ділянок площею 2 га та 0,12 га. Визнано недійсними державні акти на право власності на оспорювані земельні ділянки. Повернено ці земельні ділянки у користування ДП «Лебединський агролісгосп». Вирішено питання про стягнення судових витрат.
ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 5 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 6 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Наумчук
Судді:Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова