Справа: № 810/5213/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
18 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський завод продтоварів" (далі - ТОВ «Шевченківський завод продтоварів») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.08.2014 р. №0007612202.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року позов задоволено.
На вказану постанову Броварська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Шевченківський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Фобос - О" за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13.08.2014 р. №473/10-06-22-02/31252267.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2014 року на суму 28500,00 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 р. №0007612202, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42750,00 грн., з яких за основним платежем - 28500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14250,00 грн.
Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2013 року позивачем укладено з ТОВ "Фобос - О" договір підряду від 02.12.2013 р. №30-13, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати будівельні роботи з модернізації крупозаводу по плющенню крупи та монтажу технологічної лінії по виділенню різних домішок від зерна вівса голозерного, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.
На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт примірної форми №КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів до них (витрати по факту), локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірної форми КБ-3, платіжні доручення та банківські виписки, які дають можливість встановити зміст і обсяг господарських операцій.
При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Позивачем також надано належним чином засвідчені копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу про реєстрацію права власності, схематичного плану земельної ділянки виробничого будинку, експлікації приміщень до плану поверхів виробничого приміщення, державного акта на право постійного користування землею, які свідчать про наявність у позивача на праві власності нерухомого майна - виробничого комплексу, який складається з виробничого приміщення, складу металевого, складу запчастин та інвентаря; наказу про організаційні заходи щодо модернізації виробничої лінії крупозаводу від 04.10.2013 р. № 75-В; видаткових накладних, які свідчать про придбання у інших суб'єктів господарювання товарно-матеріальних цінностей з метою доукомплектування лінії по очистці зерна, послуги по модернізації якої замовлено позивачем у ТОВ "Фобос - О".
Крім того, позивачем надано копії робочого проекту розробки технічних рішень по виділенню різних домішок від зерна вівса голозерного на крупозаводі по плющенню крупи, розробленого попередньо на замовлення позивача Науково-технічним центром Національного університету харчових технологій, та докази відображення придбаних у контрагента позивача послуг у бухгалтерському обліку підприємства (картки рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 151 "капітальне будівництво").
В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.
При цьому, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.
Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.
Разом з тим, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.08.2014 р. №0007612202, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Броварської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.
.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.