08 грудня 2014 року Справа № 50424/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Онишкевича Т.В.
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про спонукання до вчинення дій,-
19 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії щодо встановлення та донарахування належної премії, перерахування та виплати грошового забезпечення за час чергових відпусток, підвищення посадового окладу, встановлення пенсії та суми одноразової грошової допомоги з урахуванням нового підвищеного окладу та премії.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.03.2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24.07.2006 року, позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2011 року судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди, замість того, що б зобов'язати відповідача розглянути подання про встановлення надбавок, всупереч вимог нормативно-правових актів самостійно встановили розміри надбавок позивачу. Також суди не дослідили чи було передбачено належні асигнування на утримання органів внутрішніх справ на поточний бюджетний рік.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що встановлення доплати в розмірі 50 % від суми пенсії є правом керівника. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що були належні кошти для цього. Визнання бездіяльністю, щодо невиплати надбавки не вирішить питання отримання відповідної надбавки, оскільки жоден наказ не видавався. Що стосується вимог на рахунок підвищення посадового окладу на 50% за 4 квартал 2005 року згідно подання від 11.10.2005 року та 14.11.2005 року, то по даній надбавці рішення приймає керівник на власний розсуд виходячи із обставин, а з матеріалів справи не вбачається, що таке подання надходило, відповідно й наказу відповідного немає, щоб слугувало підставою для такої виплати.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що причиною не встановлення доплат стала неправомірна бездіяльність посадових осіб УМВС у Львівській області. Крім того, на звернення, позивач отримував відповідь про недостатню вислугу років, однак така складає більше 20 років, що є помилковою позицією відповідача. Судом взято до уваги спірні довідки керівників Шевченківського та Сихівського РВ ЛМУ про те, що у 2002-2005 роках, в цих райвідділах міліції не було фінансової спроможності проводити доплати. Вказані довідки на думку позивача, носять суб'єктивний характер та не підтверджені кошторисами. Начальники та заступники на постійній основі отримували належні їм надбавки та доплати, за виключенням тих, хто отримував дисциплінарні стягнення.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що з 23.03.2003 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника відділу начальника слідчого відділення Сихівського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області. До цього проходив службу в Шевченківському РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області.
Наказом № 680 від 06.12.2005 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ з 06.12.2005 року на підставі ст. 65 п. «а»(за віком) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
11.10.2005 року заступник начальника УМВСУ у Львівській області вніс на розгляд начальника УМВСУ у Львівській області подання про підвищення ОСОБА_1 на 50% посадового окладу, відповідно до Указу Президента України № 26 від 12.11.2004 року, наказу МВС України № 82 від 27.01.2004 року та вказівки МВС України № 2393/Бл від 28.02.2004 року.
26.10.2005 року в.о. начальника Сихівського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області вніс подання про встановлення ОСОБА_1 премії за особисті показники в службовій діяльності в розмірі 33,3%, яке надійшло в фінансово-економічне управління 14.11.2005 року за № 2285.
На письмове звернення ОСОБА_1 до начальника Сихівського РВ ЛМУ УМВС у Львівській області, з проханням повідомити його чи була фінансова спроможність в період з січня по грудень 2005 року виплачувати особовому складу та керівництву доплати та підвищення до посадового окладу на 50%, отримано відповідь від 06.12.2005 року, що був виданий наказ УМВС України у Львівській області від 17.11.2005 року за № 784, який призупинив з 01.01.2005 року нарахування і виплату передоплати до суми пенсії особам начальницького та рядового складу ОВС.
На рапорт ОСОБА_1 від 08.12.2005 року до начальника УМВС України у Львівській області з проханням повідомити про результати розгляду подання про підвищення посадового окладу на 50% та подання про встановлення премії за особисті показники в службовій діяльності в розмірі 33,3 %, отримав лист від 28.12.2005 року з якого вбачається, що з 01.12.2005 року йому встановлено премію в розмірі 20%, а подання про підвищення посадового окладу на 50% згідно Указу Президента України № 26 від 12.01.2004 р. в УРП УМВС України не надходило.
Також, виходячи з листа Управління фінансових ресурсів та економіки УМВС України у Львівській області від 26.12.2005 року, вбачається, що з 01.11.2005 року по 31.12.2005 року призупинена виплата премій і доплат до пенсій і розгляд відповідних подань.
Разом з тим, відповідно до Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» № 926/96, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, надавалось право керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів установлювати: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована, а також преміювати осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, створеного у розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Аналіз змісту наведеної норми права свідчить про те, що премія і доплата в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована, які позивач просив врахувати як до грошового забезпечення, так і для обчислення розміру пенсії, не носили постійного характеру, їх виплата дозволена у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів (фонду преміювання); конкретні розміри премії вказаної доплати зазначеним Указом встановлені не були; керівникам органів внутрішніх справ надане право, а не покладено обов'язок установлювати зазначеним особам визначені цим нормативно-правовим актом додаткові види грошового забезпечення.
Із матеріалів справи вбачається, що доплата від суми пенсії за 2002-2003 роки не виплачувалась жодному працівнику, бо за даними річних звітів за 2002 та 2003 роки в Шевченківському РВ ЛМУ УМВС у Львівській області була наявна кредиторська заборгованість по розрахунках із заробітною платою.
Також, виходячи з листа Сихівського РВ ЛМУ УМВС від 16.05.2011 року, виплати на які претендує позивач у 2003-2005 роках враховуючи розмір бюджетних асигнувань, що були виділені на утримання районного відділу міліції, призвело б до перевищення фактичних видатків над касовими.
Доводи апелянта з приводу належного фінансування за вказаний період є необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, що оскільки по надбавці 25-50% не вбачається подання на її отримання, фінансування не дозволяло її отримати, жодного наказу не виносилось, тому відсутні підстави для її нарахування.
Щодо підвищення посадового окладу на 50% у 4-ому кварталі 2005 року, то правовою підставою для призначення цієї доплати є Указ Президента України № 26 від 12.01.2004 року, наказ МВС України № 82 дск від 27.01.2004 року, лист МВС України від 28.04.2004 року № 2393/Бл.
Як зазначив суд першої інстанції та з висновками якого слід погодитись, що вказана надбавка до посадового окладу належить до додаткових видів грошового забезпечення, відтак, рішення про її призначення приймає керівник органу внутрішніх справ на власний розсуд, з урахування особистих якостей працівників та інтересів служби.
З матеріалів справи не вбачається наявність та належне скерування подання відповідачу для підвищення посадового окладу позивачу на 50% у 4-ому кварталі 2005 року, відповідно й відсутній наказ з цього приводу.
Доводи позивача про наявність подання, не підтверджено іншою доказовою базою, а наявна ксерокопія в матеріалах справи із власноручними записами позивача не може вважатись належним і допустимим доказом.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року по справі № 2а-2259/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
суддів Н.Г. Левицька
Т.В. Онишкевич
Повний текст виготовлено 15.12.2014 року