ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
15 грудня 2014 року № 813/7401/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої - судді Потабенко В.А.,
суддів Сидор Н.Т., Гулика А.Г.,
за участю секретаря судового засідання Петрика Р.І.,
за участі сторін:
позивача: ОСОБА_1 ,
від позивача ОСОБА_2 , згідно довіреності,
від відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно довіреностей,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування наказів, стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо видання п. 1 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2010 року № 167 в частині виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 110745,60 грн.;
- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2010 року № 167 в частині виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби розмірі 110745,60 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене в п. 23 протоколу № 4 від 15.04.2009 року в частині призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, полковнику ОСОБА_1 в розмірі 110745,60 грн.;
- стягнути з Міністерства оборони України на свою користь недоотриману суму одноразової грошової допомоги у розмірі 77160 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що при визначенні йому суми одноразової грошової допомоги, відповідачами не враховано повний розмір грошового забезпечення, який передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав наведених у письмових запереченнях, суть яких зводиться до наступного. Представники відповідачів вважають, що діяли у повній відповідності до порядку виплати одноразової грошової допомоги, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», прийнятою на виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали надані заперечення та просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, надавши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.
18.11.2008 року наказом Міністерства оборони України № 1059 позивача звільнено з військової служби у запас. Наказом Командувача військ Західного оперативного командування № 152 від 19.12.2008 року позивача виключено зі списків особового управління оперативного командування.
Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії ЛВА-1 № 414338 ОСОБА_1 з 04.02.2009 року встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
На підставі рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 4 від 15.04.2009 року, та наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2010 року №167 позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 48-ми місячного грошового забезпечення, що становить 110745,60 грн. у відповідності та на підставі Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Позивач, не погоджуючись із розміром виплаченої йому одноразової грошової допомоги, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про її перерахунок відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, у вказаному перерахунку йому було відмовлено.
Використавши всі процедури досудового врегулювання спору, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Львівського окружного суду від 22.11.2011 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2012троку в задоволенні позову було відмовлено.
Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд наголосив, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Всупереч даній нормі висновки судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі.
Так, частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) елементи грошового забезпечення визначаються по-іншому, ніж Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб. До елементів грошового забезпечення згідно Закону включаються: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійних характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тому, виходячи із визначення в ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України вкладеною у постановах від 21 січня, 11 лютого, 4 березня 2014 року (справи № 21-464а13, 21-495а13, 21-31а14 відповідно).
Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасована рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Враховуючи наведене, Львівським окружним адміністративним судом враховані висновки Вищого адміністративного суду України щодо застосування для визначення розміру одноразової грошової допомоги саме ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а не Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Приймаючи дане рішення, суд виходив з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Кабінет Міністрів України постановою від 28.05.2008 року № 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Підпунктом 2 п. 2 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам ІІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-ми місячного грошового забезпечення.
Абзацом 5 пп. 2 п. 2 цього ж Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на момент втрати працездатності, а звільнених із служби - день звільнення, виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), елементи грошового забезпечення визначає по-іншому, а саме до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тому, виходячи із визначення в ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу.
Окрім того, згідно ч. 3 ст. 9 вищевказаного Закону, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
В матеріалах справи міститься грошовий атестат позивача серії ЗС №515770 (а.с. 11) та архівна довідка від 20.11.2014 року № 179-2/1529, згідно яких грошове забезпечення ОСОБА_1 за останньою посадою становило 3914 грн. 70 коп. А саме: оклад за військовим званням - 135,00 грн., посадовий оклад - 1513,00 грн., надбавка за вислугу років - 40% - 659,20 грн., надбавки за особливі умови 50% - 1153,60 грн., надбавки за доступ до державної таємниці 20% - 302,60 грн., премія 10% - 151,30 грн.
Одноразова грошова допомога, яка підлягає до виплати у розмірі грошового забезпечення за останньою посадою (3914,70 грн.) за 48 місяців визначається на підставі розрахунку: 3914,70 грн. Ч 48 місяців = 187905,60 грн. Ця сума підтверджується також листом Львівського обласного військового комісаріату ХВ-Уч.-50710 (а.с. 14).
Оскільки Міністерством оборони України було проведено виплату грошової допомоги у розмірі 110745,60 грн., недоплата відповідно складає: 187905,60 грн. - 110745,60 грн. == 77160,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок недоотриманої одноразової грошової допомоги проведено позивачем вірно, а відтак позовна вимога про стягнення недоплаченої грошової допомоги полковнику ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
За правилами встановленими ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що при визначенні позивачу суми одноразової грошової допомоги відповідачами не враховано повний розмір грошового забезпечення, який передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування рішення Міністерства оборони України, викладеного в п. 23 протоколу № 4 від 15.04.2009 року, в частині призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 110745,60 грн. та прийнятого на основі даного рішення п. 1 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2010 року № 167 в частині виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 110745,60 грн.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині прийняття п. 1 наказу № 167 від 01.06.2010 року та дій Міністерства оборони України в частині затвердження п. 23 протоколу №4 від 15.04.2009 року, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно норм КАС України, судовому захисту підлягає лише порушене право. Неодмінною ознакою порушеного права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Дії суб'єкта владних повноважень можуть бути визнані такими, що порушують права і свободи у разі, якщо вони, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень та/або є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.
Зважаючи на те, що самі по собі дії Міністерства оборони України в частині затвердження п. 23 протоколу №4 від 15.04.2009 року в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 110745,60 грн. та дії військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видання п. 1 наказу від 01.06.2010 року № 167 в частині виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 110745,60 грн. без прийняття за наслідком їх вчинення жодних рішень, не мають самостійного юридичного значення, суд не вбачає в таких діях жодних ознак, які б свідчили про порушення прав і свобод позивача чи наявність безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. Тому відмовляє позивачу у даних позовних вимогах.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення позову, а саме задоволення в частині визнання протиправними і скасування наказів та стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги та відмовляє в частині визнання дій Міністерства оборони України та військового комісара протиправними.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України з сторін не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.06.2010 року № 167 в частині виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 110745,60 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене в п. 23 протоколу № 4 від 15.04.2009 року в частині призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, полковнику ОСОБА_1 в розмірі 110745,60 грн.
Стягнути з Міністерства оборони України недоотриману суму одноразової грошової допомоги у розмірі 77160 (сімдесят сім тисяч сто шістдесят) гривень рівно в користь ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 22.12.2014 року.
Головуюча суддя Потабенко В.А.
Суддя Сидор Н.Т.
Суддя Гулик А.Г.