25 грудня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4849/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЮГ ОЙЛ" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Іванівське відділення) про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Приватне підприємство "ЮГ ОЙЛ" (далі - позивач, ПП "ЮГ ОЙЛ") звернулося з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Іванівське відділення) (далі - відповідач, Генічеська ОДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 р. № 0001742200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 32350 грн., з яких за основним платежем на 25880 грн., за штрафними санкціями на 6470 грн., № 0001762200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 34053 грн., з яких за основним платежем на 27242 грн., за штрафними санкціями на 6811 грн.
Свої вимоги мотивує протиправністю висновків Генічеської ОДПІ щодо безтоварності господарських операцій з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС", оскільки реальність їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Висновки акту перевірки ґрунтуються не на документах бухгалтерського обліку, а на висновках акту перевірки контрагента позивача. Відповідачем не надано жодного доказу щодо недійсності договору, а у судовому порядку договір не визнано недійсним. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини. Вказує на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Згідно із ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на позов не надав.
Положеннями ч.4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 КАС України).
За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що посадовою особою відповідача у період з 06.08.2014 р. по 08.08.2014 р. проведено позапланову документальну невиїзну перевірку приватного підприємства "ЮГ ОЙЛ" (код за ЄДРПОУ 37586166) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 33728083) по податковій накладній за травень 2013 року, включеній до податкового кредиту в липні 2013 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2014 р. № 25/22-2/37586166.
У висновках акту зазначено, що встановлено порушення:
1) відображення в податковому обліку результатів господарських відносин з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" за травень 2013 року;
2) не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) ПП "ЮГ ОЙЛ" у ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" за травень 2013 року;
3) п.198.1 ст.198 ПК України ПП "ЮГ ОЙЛ" завищено податковий кредит за період травень 2013 року у сумі 27242,67 грн.;
4) п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 25880 грн.
На підставі акту перевірки Генічеською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 р. № 0001742200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 32350 грн., з яких за основним платежем на 25880 грн., за штрафними санкціями на 6470 грн., № 0001762200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 34053 грн., з яких за основним платежем на 27242 грн., за штрафними санкціями на 6811 грн.
Висновки відповідача про заниження ПП "ЮГ ОЙЛ" податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на твердженнях про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту по відносинах з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС", угоди з якими, на думку відповідача, є безтоварними.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступних обставин.
Порядок формування податкового кредиту та валових витрат визначено Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Приписами п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Судом встановлено, що основними видами діяльності ПП "ЮГ ОЙЛ" є: оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібними і подібними продуктами (46.71); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19); роздрібна торгівля пальним (47.30); вантажний автомобільний транспорт (49.41). З метою здійснення господарської діяльності ПП "ЮГ ОЙЛ" в травні 2013 року уклало договір поставки палива з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС".
Так, 29.05.2013 р. між ПП "ЮГ ОЙЛ" (Покупець) та ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" (Постачальник) укладено договір поставки № 29/05-1, згідно якого постачальник зобов'язується продати та поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату за товар відповідно до вимог, якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі (п.1.1). Умови та строки постачання товару, а також кількість, ціна кожної окремої партії товару визначаються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п.1.2).
На виконання умов договору ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" у травні 2013 року поставило позивачу бензин на загальну суму 163459 грн., в тому числі ПДВ - 27241,67 грн., що підтверджується податковою накладною від 29.05.2013 р. № 42, видатковою накладною від 30.05.2013 р. № 30/05-1, рахунком на оплату від 29.05.2013 р. № 29/05, довіреністю на отримання товару від 29.05.2013 р. № 17, товарно-транспортною накладною від 30.05.2013 р. № 30/05/13, сертифікатами відповідності, паспортами якості.
Розрахунок між сторонами договору проведено у безготівковій формі згідно долученого до матеріалів справи платіжного доручення від 29.05.2013 р. № 99.
Отриманий від ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" бензин використано позивачем у господарській діяльності, а саме для продажу кінцевим споживачам з двох АЗС, які знаходяться у ПП "ЮГ ОЙЛ" у користуванні та власності (вул.Радянська,78 та вул.Енгельса, 4-Б, смт.Іванівка, Херсонська область).
Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціях з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС".
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Із досліджених первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від вказаного контрагента є дійсними.
Таким чином, господарські операції між ПП "ЮГ ОЙЛ" та ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" з приводу поставки бензину повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Генічеська ОДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.
Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність.
На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару (послуг), отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" чи визнання його установчих документів недійсними, визнання вказаного підприємства банкрутом чи припинення юридичної особи.
Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат по операціях з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ПП "ЮГ ОЙЛ" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.
Крім того, акт контрагента позивача, в якому відображено порушення податкового законодавства і який пов'язаний з відсутністю підприємства за місцезнаходженням, складений після вчинення позивачем господарських операцій з цим постачальником, оскільки господарські відносини мали місце у травні 2013 року, а акт датований 30.04.2014 р.
Також суд зазначає, що відповідачем в основу акту перевірки ПП "ЮГ ОЙЛ" покладено інформацію, викладену в акті ДПІ у Калінінському району м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 30.04.2014 р. № 449/05-63-22-03/33728083 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" щодо підтвердження фінансово-господарських відносин із контрагентами покупцями за період: з 01.01.2013 р. по 20.03.2014 р.".
З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, п.п.6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Отже, зустрічна звірка суб'єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.
При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки.
Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ПП "ОРГСПЕЦСЕРВІС" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів у цих постачальників, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями є протиправним.
Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 ГК України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Отже, викладені в акті перевірки висновки Генічеської ОДПІ про недійсність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Генічеська ОДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "ЮГ ОЙЛ", а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Іванівське відділення) від 19.09.2014 р. №№ 0001742200, 0001762200.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "ЮГ ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 37586166) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.3.3