04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" грудня 2014 р. Справа№ 911/3423/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Самсіна Р.І.
Шаптали Є.Ю.
секретар судового засідання Котовський С.О.
за участю представників:
від позивача: Афонін В.Г. - за належно оформленою довіреністю;
від відповідача: Абрахімова-Кобилінська Т.В. - за належно оформленою довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"
на рішення Господарського суду Київської області від 11.11.2014 року
у справі № 911/3423/14 (суддя Саванчук С.О.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"
про стягнення 203880,31 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА"
про стягнення 47041,74 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" звернулось до Господарського суду Київської області з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення 203880,31 грн.
За зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" з зустрічними позовними вимогами про стягнення 47041,74 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 року у справі № 911/3423/14 (суддя Саванчук С.О.) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" 151837,60 грн. основної заборгованості, 16625,66 грн. пені, 2979,97 грн. 3% річних, 20040,48 грн. інфляційних втрат. У задоволені решти вимог первісного позову відмовлено.
Позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" пеню у розмірі 28670,26 грн. У задоволені решти вимог зустрічного позову було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки судом не було повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Зокрема, апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідно до п. 3.9. договору підтвердженням факту поставки товару за договором є належним чином оформлений акт приймання передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, оскільки апелянт жодних актів не отримував та не підписував, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт поставки товару на суму 10776,00 грн.
Також, апелянт обґрунтовуючи свою скаргу зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" своїх зобов'язань щодо сплати конкретних платежів не порушувало, у зв'язку із чим твердження про наявність заборгованості є безпідставними. З огляду на це виведена Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" сума боргу в розмірі 151837,60 грн. є безпідставною, отже й розрахунок сум пені є необґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.12.2014 року.
Відповідач за первісним позовом, згідно з поданим до суду 17.12.2014 року додатковими поясненнями, зазначає, що відповідно до п. 10.1. договору розмір штрафних санкцій повинен бути не більше 3% загальної вартості договору, а саме 47041,74 грн., а відтак суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про розмір штрафних санкцій в сумі 47041,74 грн.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
26.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОГАЗЕНЕРГО" укладено договір поставки № 130812-1, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені Договором строки товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах Договору (пункт 2.1. Договору поставки).
Пунктом 2.4. договору поставки встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем, що підтверджується видатково-прибутковою накладною.
Відповідно до пункту 3.8. Договору поставки, зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та його приналежностей (комплектуючих частин), підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно-транспортної накладної та ін. та передачі покупцю податкової накладної та повного комплекту документів, передбачених пунктом 6.8. Договору, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства та Договору.
Згідно з п. 3.9. договору підтвердженням факту поставки товару за Договором є належним чином оформлений акт приймання-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Пунктом 6.6. Договору поставки, повноваження представників покупця на здійснення та оформлення здачі-прийняття товару в пункті поставки можуть підтверджуватися відповідною довіреністю, яка оформлюється на фірмовому бланку покупця.
Відповідно до пункту 6.8. Договору поставки встановлено, що одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару; один оригінальний екземпляр податкової накладної; один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію продукції; акти приймання-передачі обладнання - 2 примірники.
Згідно з п. 7.4. договору покупець здійснює розрахунки за Договором у відповідності до виставленого постачальником рахунку: на підставі підписаного сторонами Додатку - у разі здійснення передоплати; на підставі акту приймання-передачі товару - у разі оплати за фактично отриманий товар.
Договір є чинний з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (пункт 12.1. Договору поставки).
Додатком № 1 до Договору поставки встановлено умови поставки: протягом 55 днів з моменту отримання постачальником авансового платежу, при умові повного виконання покупцем зобов'язань з кінцевої оплати (пункт 4. Додатку № 1 до Договору).
Сторонами укладено Додаткову угоду від 04.07.2013 № 1 до Договору поставки, відповідно до умов якої змінено умови оплати за Договором поставки.
Відповідно до пункту 5. Додатку № 1 до Договору поставки, в редакції Додаткової угоди № 1, встановлено наступні умови поставки:
5.1. Аванс для першої черги електростанції в розмірі 477837,60 грн., з урахуванням ПДВ, в термін до 08.07.2013 року;
5.2. Наступні 147000,00 грн., з урахуванням ПДВ, в термін до 25.09.2013 року;
5.3. Наступні 139702,56 грн., з урахуванням ПДВ, в термін до 10.10.2013 року;
5.4. Остаточні 191135,04 грн., з урахуванням ПДВ, протягом 10 банківських днів після монтажу та випробування поставленого обладнання для першої черги електростанції.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки, позивач за первісним позовом поставив товар на суму 955675,20 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані уповноваженими представниками обох сторін: від 26.11.2013 року № НРЕ_598 на суму 944899,20 грн. та від 31.12.2013 року № НРЕ_665 на суму 10776,00 грн., а відповідач за первісним позовом, згідно з довіреностями від 21.11.2013 року № 56, від 31.12.2014 року № 68 вказаний товар отримав.
Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем за первісним позовом, фактів вчинення господарських операцій з поставок товару.
На підтвердження поставки товару за видатковою накладною від 26.11.2013 року № НРЕ_598 на суму 944899,20 грн. позивачем за первісним позовом надано товарно-транспортну накладну від 26.11.2013 №00075-В та акт приймання-передачі обладнання № 22-В/13, що підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток підприємств.
На підтвердження позовних вимог, позивачем за первісним позовом надано також копії податкових накладних на поставки товару, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними.
Податкові накладні, що надані позивачем за первісним позовом, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Суд першої інстанції вірно оцінює податкові накладні, як докази того, що позивачем за первісним позовом відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.
Як зазначається позивачем за первісним позовом та підтверджується матеріалами справи, відповідач за первісним позовом частково оплатив товар, що отриманий за Договором поставки, на суму 803837,60 грн., а саме: 05.07.2013 року - 477837,60 грн., 24.09.2013 року - 147000,00 грн., 03.01.2014 року - 96000,00 грн., 23.04.2014 року - 43000,00 грн. та 21.07.2014 року - 40000,00 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи довідку від 27.08.2014 року № 196/5/43-1 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача за первісним позовом, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.
Остаточний розрахунок, відповідно до умов Договору поставки, здійснюється після випробування та монтажу поставленого обладнання.
Монтаж та випробування обладнання, що поставлене за Договором поставки, за твердженнями позивача за первісним позовом, здійснювалось за Договором підряду від 30.08.2013 року № ВС-У-013-13, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна".
Додатковою угодою від 25.11.2013 року № 1 про заміну сторони в Договорі підряду сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" передає, а відповідач за первісним позовом приймає на себе в повному обсязі всі права і обов'язки підрядника за Договором підряду.
Відповідно до пункту 1.1. Договору підряду, підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати на свій ризик, своїми та/або залученими силами роботи, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором.
Найменування робіт: будівництво КРП-10 кВ серії КУ-10Ц на території теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива по вул. Розважівській, 192, смт Іванків Київської обл. (1-ша черга). Роботи включають в себе: монтаж та пусконалагодження комірок КУ-10Ц в кількості 8 штук (пункти 1.2., 1.3. Договору підряду).
Пунктом 8.1. Договору підряду, здача-приймання виконаних робіт проводиться сторонами з оформленням акта приймання виконаних підрядних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою № КБ-3).
На підтвердження виконання робіт з монтажу та випробування обладнання, що поставлений за Договором поставки, позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в): акт № 1 за грудень 2013 року на суму 975300,64 грн., акт № 2 за березень 2014 року на суму 23238,00 грн., акт № 1 за березень 2014 року на суму 44525,34 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (типової форми № КВ-3) за грудень 2013 року на суму 975300,64 грн., за березень 2014 року на суму 23238,00 грн., за березень 2014 року на суму 44525,34 грн., що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з виконання підрядних робіт.
Оскільки відповідач за первісним позовом зобов'язання за Договором поставки з оплати вартості товару, що поставлений, виконав частково, станом на дату подання позову до суду, у відповідача за первісним позовом наявна заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 151 837,04 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткових оплат.
Відповідачем за первісним позовом позов заперечено повністю, з огляду на таке.
Відповідно до умов Договору поставки, підтвердженням факту поставки товару є належним чином оформлений акт приймання-передачі товару, що підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Відповідач за первісним позовом не підписував акту приймання-передачі товару на суму 10776,00 грн., а видаткова накладна від 31.12.2013 № НРЕ_665, за твердженнями відзиву, є неналежним доказом на підтвердження факту поставки товару за Договором поставки на вказану суму.
Суд не погоджується з тим, що вказане є підставою для несплати вартості спірного товару, з огляду на всі обставини справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
До матеріалів справи додана видаткова накладна від 31.12.2013 року № НРЕ_665 на суму 10776,00 грн., що підписана уповноваженими представниками та скріплена відбитками печаток обох сторін, оформлена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", що затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Товар за спірною видатковою накладною отримано представником за довіреністю від 31.12.2013 № 68. Зазначена довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей оформлена відповідно до вимог Інструкції "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відтак, твердження відповідача за первісним позовом про відсутність акту приймання-передачі обладнання на суму 10776,00 грн. як підтвердження факту поставки товару не свідчать про непоставку вказаного товару, оскільки між сторонами підписано видаткову накладну, що підтверджує факт здійснення цієї поставки, а, отже, у відповідача за первісним позовом виник обов'язок щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.
Відповідачем за первісним позовом зазначається, що акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, що підписані сторонами на підтвердження виконання робіт за Договором підряду, підтверджують тільки монтаж обладнання, що поставлений позивачем за первісним позовом за Договором поставки.
Також, з огляду на викладене колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно того, що відповідно до п. 3.9. договору підтвердженням факту поставки товару за договором є належним чином оформлений акт приймання передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, оскільки апелянт жодних актів не отримував та не підписував, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт поставки товару на суму 10776,00 грн.
Оскільки вказані письмові докази не підтверджують випробування обладнання, що поставлено, відсутні підстави для здійснення остаточних розрахунків, відповідно до пункту 3.9. Договору поставки.
Вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року № 1, відповідно до якого у графі "Найменування робіт і витрат" сторонами погоджено виконання робіт з випробування обладнання.
У ході судового розгляду, відповідно до додаткових письмових пояснень, відповідачем за первісним позовом змінено позицію, що викладена у відзиві на первісну позовну заяву.
Відповідно до пункту 5.2.4. Договору підряду, замовник зобов'язується видавати підряднику у монтаж обладнання, що постачається замовником зі складу шляхом підписання акту прийому-передачі обладнання у монтаж у терміни, необхідні для своєчасного виконання робіт.
Оскільки в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі обладнання у монтаж за Договором підряду, відтак, за твердженнями відповідача за первісним позовом, обладнання, яке поставлене за Договором поставки, не є тим обладнанням, монтаж і випробування якого проводилось за Договором підряду. Отже, докази монтажу та випробування обладнання, що поставлене за Договором поставки, у матеріалах справи відсутні.
За результатами дослідження видаткових накладних, згідно з якими здійснювалась поставка обладнання та актів приймання виконаних робіт, згідно з якими здійснювались роботи з монтажу та випробування обладнання, суд дійшов висновку, що найменування обладнання у видаткових накладних та актах приймання виконаних робіт співпадає.
Крім того, позивачем за первісним позовом додано до матеріалів справи Сертифікат відповідності продукції серії ВГ № UA1.026.0156377-13, виданий позивачу за первісним позовом. Вказаний сертифікат відповідності видано на наступну продукцію - комплексні розподільчі пристрої серії КУ-10Ц.
Відповідно до Договору підряду здійснювався монтаж та випробування комірок КУ-10Ц.
Тобто, за Договором підряду здійснювались роботи щодо обладнання, сертифікат відповідності на яке видано позивачу за первісним позовом.
Твердження відповідача за первісним позовом про відсутність акту прийому-передачі обладнання у монтаж за Договором підряду свідчить про порушення ним положень Договору підряду, оскільки саме на відповідача за первісним позовом покладено обов'язок щодо підписання акту прийому-передачі обладнання.
Крім того, відповідачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження наявності у нього іншого обладнання, аналогічного спірному.
Відтак, твердження про те, що роботи за Договором підряду виконувались щодо іншого обладнання не приймаються судом, як безпідставні та такі, що не обґрунтовані належними доказами.
Як зазначалось, позовними за вимогами первісним позовом у даній справі є стягнення основного боргу в сумі 151837,60 грн., 3% річних у сумі 3331,98 грн., інфляційні витрати в сумі 20040,48 грн. та пені у сумі 28670,25 грн.
Первісні позовні вимоги вмотивовані тим, що в наслідок невиконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання, станом на 31.07.2014 року за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 151837,60 грн.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та довіреності - у якості письмових доказів передачі товару позивачем за первісним позовом та прийняття товару уповноваженою особою відповідача за первісним позовом, договір підряду, акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт - у якості доказу здійснення монтажу та випробування поставленого обладнання, а, відтак, настання строку для остаточних розрахунків, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом коштів за спірними видатковими накладними і, відповідно, наявності заборгованості.
Докази повної оплати товару за вищезазначеними видатковими накладними у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача за первісним позовом при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань з поставки товару за Договором.
Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, досліджуючи матеріали та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 151837,60 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем за первісним позовом не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.
Тому колегія суддів не враховує доводів апелянта стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" своїх зобов'язань щодо сплати конкретних платежів не порушувало, у зв'язку із чим твердження про наявність заборгованості є безпідставними. З огляду на це виведена Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" сума боргу в розмірі 151837,60 грн. є безпідставною, отже й розрахунок сум пені є необґрунтованим.
Позивач за первісним позовом, на підставі пункту 10.2. Договору поставки, заявляє до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше 3 % загальної вартості Договору поставки, яка за розрахунком позивача складає 28670,25 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 року № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору поставки та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем за первісним позовом та встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам законодавства.
Судом першої інстанції вірно здійснено перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень у 3 % загальної вартості Договору поставки, та встановлено, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 16625,66 грн. Позовна вимога у частині стягнення з відповідача за первісним позовом 12044,59 грн. пені задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання, позивач за первісним позовом на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3 % річних у розмірі 3331,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 20040,48 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та з'ясував, що позовна вимога про стягнення 3 % річних у розмірі 3331,98 грн. нарахована надмірно та підлягає частковому задоволенню у розмірі 2979,97 грн. Позовна вимога у частині стягнення 352,01 грн. 3 % річних задоволенню не підлягає.
Розрахунок інфляційних втрат, що поданий позивачем за первісним позовом, відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому, позовна вимога про стягнення 20040,48 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу в розмірі 151837,60 грн., пені у розмірі 16625,66 грн., 3 % річних у розмірі 2979,97 грн., інфляційних втрат у розмірі 20040,48 грн. підлягають задоволенню.
З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИСОКОВОЛЬТНИЙ СОЮЗ-РЗВА" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго"151837,60 грн. основної заборгованості, 16625,66 грн. пені, 2979,97 грн. 3% річних, 20040,48 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та таким які вірно задоволено судом першої інстанції. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом вірно відмовлено судом першої інстанції.
Щодо зустрічних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням строків поставки товару за договором поставки від 26.06.2013 року № 130812-1.
Додатком № 1 до Договору поставки встановлено умови поставки: протягом 55 днів з моменту отримання постачальником авансового платежу, при умові повного виконання покупцем зобов'язань з кінцевої оплати (пункт 4. Додатку № 1 до Договору).
Авансовий платіж позивачем за зустрічним позовом сплачено у повному обсязі 05.07.2013 року, що підтверджується довідкою від 27.08.2014 року № 196/5/43-1 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.
Відтак, зобов'язання з поставки товару відповідачем за зустрічним позовом повинні бути виконані до 29.08.2013 року включно.
Відповідачем за зустрічним позовом поставку товару, у встановлений Договором поставки термін, не здійснено, чим порушено зобов'язання щодо строку поставки товару.
Відповідачем за зустрічним позовом здійснено поставку товару лише 26.11.2013, що підтверджується видатковою накладною від 26.11.2013 року № НРЕ_598 на суму 944899,20 грн. та актом приймання-передачі № 22-В/13.
Відповідно до пункту 10.1. Договору поставки, за порушення терміну поставки обладнання більш, ніж на 30 днів, постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого обладнання за кожен день прострочення понад тиждень, але не більше 3 % загальної вартості Договору.
Додатком № 1 до Договору поставки встановлено 55-денний строк поставки при умові повного виконання покупцем зобов'язань з кінцевої оплати.
У зв'язку з цим, відповідачем за зустрічним позовом було зупинено поставку товару до настання дати кінцевої оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач зазначає, що кінцева оплата вартості товару у розмірі 139702,56 грн. для будівництва першої черги електростанції на умовах пункту 5.3. Додаткової угоди № 1 до Договору, повинна бути здійснена позивачем за зустрічним позовом в термін до 10.10.2013 року, а, отже, у відповідача за зустрічним позовом не виник обов'язок з поставки товару до 29.08.2013 року включно, тому що позивачем за зустрічним позовом не виконано зобов'язань щодо кінцевої оплати.
Вказані твердження не приймаються судом, з огляду на те, що, відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Договору, остаточні 191135,04 грн. за Договором поставки повинні бути здійснені протягом 10 банківських днів після монтажу та випробування обладнання, а не в термін до 10.10.2013 року, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, а зміст пункту 4 Додатку № 1 до Договору визначає обов'язок повної оплати товару, а не умови поставки.
Позивач за зустрічним позовом у повному обсязі виконав зобов'язання з оплати авансового платежу 05.07.2013 року.
Відповідач зобов'язання з поставки товару у 55-денний строк порушив, а, відтак, у позивача за зустрічним позовом виникає право щодо стягнення пені за порушення терміну поставки, що передбачена пунктом 10.1. Договору поставки.
Судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру пені, що здійснений позивачем за зустрічним позовом, з яким погоджується колегія суддів,
Договором обмежено розмір пені трьома відсотками від загальної вартості Договору.
Відповідно до пункту 7.7. Договору поставки, загальна вартість Договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії Договору.
На виконання умов Договору поставки, відповідачем за зустрічним позовом поставлено товар для першої черги електростанції обладнання вартістю 955675,20 грн.
Три відсотки від загальної вартості товару, що поставлений за Договором, складає 28670,26 грн.
Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 28670,26 грн., а вимоги про стягнення з відповідача 18371,48 грн. пені задоволенню не підляють.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 911/3423/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 911/3423/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 911/3423/14 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 911/3423/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/3423/14 повернути до суду першої інстанції.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Р.І. Самсін
Є.Ю. Шаптала