ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22542/14 24.12.14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер
Україна»
про стягнення 205 061, 36 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
від позивача: Бабак О.М. по довіреності № 28/5309 від 29.10.2014
Тарарака О.В. по довіреності № 28/6447 від 08.12.2014
Від відповідача: Шурдук Р.В. по довіреності № б/н від 18.11.2014
Обставини справи :
Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» про стягнення 205 061, 36 грн., з яких: 192 865, 74 грн. - борг за реактивну електроенергію, 6383, 23 грн. - інфляційні втрати, 792, 60 грн. - 3 % річних, 5019, 79 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 3989 від 20.12.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22542/14, розгляд справи призначено на 17.11.2014.
17.11.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача розгляд справи відкладено на 08.12.2014.
08.12.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника Відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
08.12.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до отримання результатів метрологічної експертизи.
Представники позивача заперечували проти задоволення заявленого клопотання.
Суд розглянувши заявлене клопотання та заслухавши думку представників сторін відмовив в його задоволенні з огляду на його необгрунтованість.
08.12.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника Відповідача надійшло клопотання про витребування у Позивача додаткових документів, а саме:
- інформацію щодо розрахунків ТОВ "Фрезеніус Медикал Кер Україна" за генерацію реактивної енергії за період з 01.01.2011 р. по 19.04.2014 р.;
- належним чином засвідчений витяг з журналу обліку або електронної бази даних ПАТ "Чернігівобленерго" з інформацію про щомісячний обсяг споживання генерації реактивної енергії у період з 01.01.2011 по 19.04.2014;
- належним чином засвідчені копії актів контрольного огляду засобів обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрезеніус Медикал Кер Україна" за період з 01.01.2011 по 19.04.2014, яке судом задоволено.
Витребуваних судом документів Позивач суду не надав. Представник позивача надав суду письмові пояснення по суті витребуваних судом документів.
Згідно Додатку № 4 до Договору про постачання електроенергії № 3989 від 20.12.2010 року «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії ТОВ «Фрезеніус Медикал Кер Україна» фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються Споживачем за показами розрахункових засобів обліку « 19» числа кожного місяця/кварталу та заносяться в «Акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії», який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової особи надається Постачальнику, після чого Споживач отримує від Постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду.
Акт про використану електричну енергію протягом розрахункового періоду підписується Споживачем та повертається Постачальнику протягом 3-х робочих днів від дня його отримання.
Додатком № 4 до договору про постачання електроенергії передбачено обов' язок Споживача щомісячно фіксувати фактичні покази розрахункових засобів обліку у «Акті-звіті про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії» і надавати їх Постачальнику. Цим же актом зафіксовані початкові покази розрахункових засобів обліку
У розпорядженні ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» відсутні Акти контрольного огляду, які витребовує Споживач, але в той же час акцентуємо увагу суду на тому, що за заявою споживача було проведено технічну перевірку розрахункових засобів обліку та зафіксовано фактичні показники споживання активної, реактивної і генерації реактивної електроенергії.
Відповідно до даних Актів технічної перевірки було виявлено, що зафіксовані у Актах показники розрахункових приладів обліку, які фіксують генерацію реактивної електроенергії, значно відрізняються від переданих Споживачем.
Стосовно витребування інформації щодо розрахунків відповідача за генерацію реактивної електроенергії за період з 01.01.2011 р. по 19.04.2014 р. повідомляємо, що генерація реактивної електроенергії являється єдиним терміном і не розглядається, як окремі поняття.
Крім того, позивач зазначає, що в рахунках за реактивну електроенергію, які виставлялися відповідачу, та зокрема в рахунку за реактивну електроенергію за період з 20.03.2014 по 19.04.2014 року № 3989 04-2014 від 19.04.2014 на суму 192865,74 грн. були зазначені покази за генерацію реактивної енергії. Окремих рахунків, за генерацію реактивної енергії відповідачу не виставлялося.
Стосовно витребування у ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» належним чином засвідченого витягу з журналу обліку або електронної бази даних ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» з інформацією про щомісячний обсяг споживання генерації реактивної енергії у період з 01.01.2011 р. по 19.04.2014 р. позивач повідомив, що наявність у позивача такого журналу обліку або електронної бази даних з такою інформацією чинним законодавством, що регулює діяльність в сфері електроенергетики не передбачено. Всі покази за споживання реактивної енергії та за генерацію реактивної енергії фіксуються в рахунках за реактивну електроенергію, на підставі даних наданих споживачем, які в свою чергу, також є у розпорядження споживача.
В судовому засіданні 08.12.2014 представником відповідача подана заява про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодекс України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.12.2014.
24.12.2014 в судовому засіданні представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог, які виникли у період з 01.01.2011 по 22.01.2011 та письмові пояснення щодо дійсних обсягів споживання генерації реактивної енергії.
Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2014 підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.12.2014 проти задоволення позову заперечував.
У судовому засіданні 24.12.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Між Публічним акціонерним товариством «Чернігівобленерго» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (далі відповідач) 20.12.2010 укладено договір про постачання електричної енергії № 3989, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався продавати електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок з дозволеною потужністю 450 Квт, а Відповідач зобов'язувався оплачувати Позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії встановлюється згідно додатку № 2 до цього договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».
Пунктом 2.1. вищевказаного договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
У відповідності до п. 2.2.2. договору Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів Відповідача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 2 до цього договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
В свою чергу, відповідно до п.2.3.2 договору Відповідач зобов'язувався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки: згідно додатку № 6 «Режим роботи електроустановок споживача». Оплачувати Позивачу вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами додатку № 3 до договору «Порядок розрахунків», додатку № 4 до договору «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та діючого законодавства (п.2.3.3 договору). Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Позивача та електроустановками Відповідача згідно з додатком № 8 до договору «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» в терміни проведення остаточного розрахунку (п.2.3.4 договору).
У додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії №3989 від 20.12.2010 сторони узгодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються Відповідачем за показами розрахункових засобів обліку 19 числа кожного місяця/кварталу та заносяться в акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії, який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової особи надається Позивачу, після чого Відповідач отримує від Позивача рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Позивач має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку, заносити в акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії та надавати на погодження відповідальній посадовій особі Відповідача. Відповідача не пізніше наступного дня отримує від Позивача рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду підписується Відповідачем та повертається Позивачу протягом трьох робочих днів від дня його отримання.
01.08.2013 Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії №3989 від 20.12.2010, відповідно до якої сторони виклали абзац 1 пункту 9.4 договору в наступній редакції: «В частині постачання електроенергії по об'єкту вул.. 1-го Травня, 170-А (діалізний центр), договірні відносини продовжити до 01.12.2015 згідно договору оренди №01/12 від 01.12.2010».
Відповідно до додатку № 3 до договору про постачання електричної енергії №3989 від 20.12.2010 Відповідач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом, який встановлюється з 20 числа попереднього місяця по 19 число наступного місяця включно; у формі попередньої оплати самостійно за три дні до початку розрахункового періоду у розмірі 100 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період. Остаточний розрахунок - не пізніше перших трьох операційних днів з дня отримання рахунка. Величина коштів, яку має сплатити Відповідач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається як обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку, який розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів до сплати визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії. Неотримання з вини споживача рахунка не звільняє йоо від сплати пені.
У зв'язку з тим, що Чернігівськими міськими електричними мережами 20.03.2014 була проведена технічна перевірка засобів обліку Відповідача та виявлено, що показники генерації реактивної енергії більші, ніж ті, що зазначені у акті-звіті останнього, Позивачем складено акти технічної перевірки засобів обліку та пломбування засобів обліку електричної енергії та іншого електрообладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту-звіту про зняття показань розрахункових приладів обліку електричної енергії за квітень 2014 року, який підписаний повноважними представниками як позивача так і відповідача, наданого відповідачем та актів технічної перевірки засобів обліку до 1000 В, Позивачем був виставлений рахунок за перетікання реактивної електроенергії за період з 20.03.2014 по 19.04.2014 № 3989-04-2014 від 19.04.2014 на суму 192 865, 74 грн.
Відповідач будь - яких заперечень по акту - звіту про зняття показань розрахункових приладів обліку електричної енергії за квітень 2014 року не висловив. Тобто суд приходить до висновку, що відповідач погодився з фактичними, тобто реальними показами електролічильника, не заперечував відносно їх достовірності, про що свідчить підпис представника останнього у відповідних Актах технічної перевірки.
24.04.2014 разом з супровідним листом № 3445 від 23.04.2014 зазначений рахунок та акти про використану реактивну електроенергію за квітень 2014 року направлені Відповідачу та отримані ним 25.04.2014, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач листом № 12/4817 від 28.05.2014 звернуся до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 192 865, 74 грн. та запропонував останньому реструктуризувати суму боргу на шість місяців.
Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №3989 від 20.12.2010 не сплатив грошові кошти за перетікання реактивної електроенергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 192 865, 74 грн., яка заявлена до стягнення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання.
Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами шостою та сьомою статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині сплати грошових коштів за перетікання реактивної електроенергії.
Однак, Відповідач проти позову заперечував та подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог, які виникли у період з 01.01.2011 по 22.01.2011, яка не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось раніше спірний період становить з 20.03.2014 по 19.04.2014, остаточний розрахунок за договором Відповідач здійснює не пізніше перших трьох операційних днів з дня отримання рахунка, у даному випадку, не пізніше 30.04.2014. Таким чином, строк позовної давності за вказаними зобов'язаннями спливає 30.04.2017.
Позивач звернувся до суду з позовом 15.10.2014, тобто до спливу строку позовної давності. Відповідно, відсутні правові підстави для відмови у задоволені позовних вимог на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати боргу за перетікання реактивної енергії в обумовлені строки, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 192 865, 74 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 625 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 792, 60 грн. - 3% річних та 6383, 23 грн. - інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 792, 60 грн. за період з 05.05.2014 по 23.06.2014 та 6383, 23 грн. інфляційних втрат за період з 05.05.2014 по 31.05.2014 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежів у розмірі 5019, 79 грн.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 3 «Порядок розрахунків» до цього договору, Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 5019, 79 грн. за період з 05.05.2014 по 23.06.2014 за прострочку сплати боргу за реактивну електроенергію, у зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Уклавши договір, незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.
Твердження Відповідача, викладені у письмових поясненнях від 24.12.2014 щодо дійсних обсягів споживання генерації реактивної енергії не підтверджено належними засобами доказування в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку оплатити заборгованість за перетікання реактивної електроенергії.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрезеніус Медикал Кер Україна» (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 7, квартира 131, код ЄДРПОУ 33737695) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, Деснянський район, вул. Горького, буд. 40; код ЄДРПОУ 22815333), а у випадку відсутності коштів - з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 192 865 (сто дев'яносто дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 74 коп. - борг за реактивну електроенергію, 6383 (шість тисяч триста вісімдесят три) грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 792 (сімсот дев'яносто дві) грн. 60 грн. - 3 % річних, 5019 (п'ять тисяч дев'ятнадцять) грн. 79 коп. - пені та 4101 (чотири тисячі сто одна) грн. 23 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення складено 26.12.2014.
Суддя Трофименко Т. Ю.