Справа № 822/4486/14
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
24 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.
за участю представників сторін:
відповідача: Ткачук М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
ТОВ "Модуль-Україна" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом на підставі акту перевірки №960/22-09-01/37863825 від 25.07.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року №0004461501. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 68783,0 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна», зареєстроване як юридична особа 11.10.2011 року, перебуває на обліку як платник податків в Кам'янець-Подільській ОДПІ.
В липні 2014 року працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року, результати якої оформлені актом №960/22-09-01/37863825 від 25.07.2014 року. На підставі акту перевірки від 25.07.2014 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 року №0004461501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 70078,0 грн., яке позивач вважає неправомірним та оскаржує в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 68783,0 грн.
Податкове повідомлення-рішення 14.08.2014 року №0004461501, в оскаржуваній частині базується на викладених в акті перевірки №960/22-09-01/37863825 від 25.07.2014 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України та завищення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2014 року ПДВ в сумі 68783,0 грн. у зв'язку з включенням до податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 123818,0 грн. на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ "Торговий Дім "Юніверсал", ТОВ «Євро Лоджістик Трейд», ТОВ «Вог Рітейл» і ТОВ «РТІ Груп» з порушенням вимог ст.201 ПК України. Зокрема, за даними перевірки, електронний цифровий підпис, що накладений на вказані податкові накладні при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не відповідає підпису особи, яка склала податкові накладні у паперовому вигляді.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного з позивачем договору постачання № 9 від 09 квітня 2014 року ТОВ "Торговий Дім "Юніверсал" зобов'язалось поставити компресорне обладнання. На підставі договору позивач платіжним дорученням № 9893 від 28 квітня 2014 року здійснив попередню оплату в сумі 281745,00 грн., по факту якої ТОВ "Торговий Дім "Юніверсал" надало позивачу податкову накладну № 81 від 28 .04.2014 року.
Відповідно до договору поставки № ШК-24 від 27 грудня 2014 року ТОВ "Вог Рітейл" зобов'язалось поставити позивачу нафтопродукти на умовах 100% передоплати. Платіжними дорученнями № 9614 від 07 квітня 2014 року на суму 12640,00 грн., № 9737 від 14 квітня 2014 року на суму 10752,0 грн., № 9817 від 22 квітня 2014 року на суму 316,80 грн., № 9816 від 22.04.2014 року на суму 19442,0 грн., № 9815 від 22 квітня 2014 року на суму 7420,0 грн., №9887 від 28 квітня 2014 року на суму 12022,0 грн. і № 9886 від 28 квітня 2014 року на суму 7420,0 грн. здійснив попередню оплату товару. По факту надходження коштів ТОВ "Вог Рітейл" виписало податкові накладні № 56472 від 07.04.2014 року, № 61318 від 14.04.2014 року, № 70883 від 22.04.2014 року, № 70613 від 22.04.2014 року, № 70551 від 22.04.2014 року, № 78543 від 28.04.2014 року і № 78353 від 28.04.2014 року.
Відповідно до договору транспортно- експедиційного обслуговування № 4ЕЛТ/2014 від 01 квітня 2014 року ТОВ "Євро Лоджістік трейд" зобов'язалось надати позивачу транспортно-експедиційні послуги на умовах 100% попередньої оплати. Платіжними дорученнями № 9674 від 09 квітня 2014 року на суму 158960,0 грн., № 9804 від 17 квітня 2014 року на суму 83320,0 грн., №9805 від 17 квітня 2014 року на суму 147030,0 грн. здійснив попередню оплату послуг. По факту надходження коштів ТОВ "Євро Лоджістік трейд" виписало податкові накладні №2 від 09.04.2014 року та № 6 від 17.04.2014 року (зведена) Пізніше в рядку 16.1. Декларації позивач провів коригування податкового кредиту з ПДВ згідно до розрахунків коригування № 33 від 30.04.2014 року до податкової накладної № 6 від 17.04.2014 року на суму ПДВ (-) 38391,67 грн., та № 32 від 30.04.2014 року до податкової накладної №2 від 09.04.2014 року на суму ПДВ (-) 16 643,33 грн.
Відповідно до укладеної з ТОВ "РТІ Груп" усної угоди про поставку товарно- матеріальних цінностей платіжним дорученням № 9597 від 04 квітня 2014 року позивач здійснив попередню оплату в сумі 1840,0 грн., по факту якої постачальник виписав податкову накладну № 16 від 04.04.2014 року.
В квітні 2014 року позивач включив податкового кредиту податок на додану вартість в загальній сумі 123818,0 грн. на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Юніверсал», ТОВ «Євро Лоджістик Трейд», ТОВ «Вог Рітейл» і ТОВ «РТІ Груп», зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відображених у реєстрі отриманих податкових накладних.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В силу п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
За змістом п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
При цьому, передбачене п.198.2 ст.198 ПК України право покупця товару (робіт) на віднесення до податкового кредиту сум податку по факту списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату цих товарів (робіт) не залежить від того, чи зазначені товари (послуги) отримані у тому звітному періоді, у якому відбулась попередня оплата.
За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Таким чином, право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку попередньої оплати товару та послуг, виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка підтверджує факт попередньої оплати та зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.1 ст.200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Юніверсал», ТОВ «Євро Лоджістик Трейд», ТОВ «Вог Рітейл» і ТОВ «РТІ Груп» по факту попередньої оплати позивачем товару та послуг, оформлені з дотриманням п.201.1 ст.200 ПК України і містять всі необхідні реквізити, в тому числі підпис уповноваженої платником особи, та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені накладні відображені позивачем та його контрагентами в реєстрі отриманих податкових накладних покупця та, відповідно, у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця. Перевіркою не встановлено жодних розбіжностей у даних податкового обліку позивача і його контрагентів.
В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що виписані податкові накладні містять розбіжності у підписах на електронних та паперових носіях. Разом із тим, представником апелянта не заперечувалось, що всі вказані підписи (як на електронних, так і на паперових носіях) вчинені посадовими особами контрагентів позивача (ТОВ «Юніверсал», ТОВ «Євро Лоджістик Трейд», ТОВ «Вог Рітейл» і ТОВ «РТІ Груп»).
За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невідповідність електронного цифрового підпису у податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, підпису особи, яка склала податкові накладні у паперовому вигляді, не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на включення до податкового кредиту вказаної в них суми ПДВ.
Так, в силу п.109.2 ст.109 ПК України передбачена цим Кодексом та іншими законами України відповідальність, настає у випадку вчинення платниками податків, їх посадовими особами порушень законів з питань оподаткування, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.201.10 ст.201 ПК України покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
За змістом п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі. На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається: про податкову накладну та/або розрахунок коригування - витяг з Реєстру.
Пунктом 17 зазначеного Порядку визначено що державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та/або розрахунку коригування та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної та розрахунку коригування. Зазначений витяг надсилається покупцеві не пізніше операційного дня, що настає за днем надходження запиту.
Використовуючи надане п.201.10 ст.201 ПК України право, після отримання від постачальників товару (послуг) податкових накладних, позивач щоразу надсилав запити щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних, в якому зазначав номер і дату податкової накладної та індивідуальний податковий номер продавця. На запити позивача відповідач надавав витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, в яких крім номеру, дати податкової накладної та індивідуального податкового номера продавця та інших даних, зазначені суми ПДВ та прізвище уповноваженої особи, яка підписала податкові накладні. При цьому, у графі 8 «ПІБ уповноваженої особи, що підписала податкову накладну» витягів Єдиного реєстру податкових накладних, які отримував позивач, зазначені прізвища осіб, які підписали податкові накладні у паперовому вигляді, видані йому постачальниками.
Отже, у позивача не було підстав для сумнівів щодо невідповідності оформлених постачальниками ТОВ «Юніверсал», ТОВ «Євро Лоджістик Трейд», ТОВ «Вог Рітейл» і ТОВ «РТІ Груп» податкових накладних вимогам ст.201 ПК України. Відтак у досліджуваних правовідносинах позивач діяв добросовісно, і підстав для прийняття відповідного рішення (в оскаржуваній частині) у податкового органу не було.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 26 грудня 2014 року .
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.