Копія
Справа № 822/4813/14
09 грудня 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКозачок І.С.
при секретаріНетичай Ю.В.
за участі: представника відповідачаЛанчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам'янець - Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.
Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача форми В4 №0006931501 від 24 жовтня 2014 року, В1 №0006941501 від 24 жовтня 2014 року та форми В1 №00069951501 від 24 жовтня 2014 року.
В обґрунтування вимог зазначає, що 10.10.2014 року податковим органом складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ДП «Довжоцький спиртовий завод» бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за липень - серпень 2014 року №1264/22-09-15-01/23841854.
Актом перевірки встановлені порушення п.200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за липень 2014 року на суму 1 822 274 грн. та за серпень 2014 року на суму 196 045 грн.; 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.10 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищене від'ємне значення з ПДВ за липень 2014 року на суму 196 045 грн. та за серпень 2014 року на суму 993 563 грн.; п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем занижене позитивне значення з ПДВ за липень 2014 року на суму 431 865 грн.
На підставі акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, з якими позивач не погоджується та просить скасувати.
Зазначає, що у відповідача не було підстав для зменшення розміру від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки надані до перевірки первинні документи підтверджують правомірність формування цих показників.
Представником позивача подане клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що згідно з даними бухгалтерського та податкового обліку ДП «Довжоцький спиртовий завод» відображало лише доходи від послуг по переробці меляси на дріжджі. Вказує, що оскільки частина вироблених дріжджів є власною готовою продукцією підприємства, то їх передача ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» повинна відображатися як доходи від реалізації готової продукції, які будуть більшими ніж доходи від надання послуг по переробці на вартість сировини, витраченої на виготовлення готової продукції.
Пояснює, що внаслідок непроведення розподілу виходу дріжджів при одночасній переробці власної та давальницької меляси, позивачем завищено об'єкт оподаткування за липень 2014 року на суму 1 822 274 грн. та за серпень 2014 року на суму 196 045 грн.
Договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року, на думку податкового органу, укладений без наміру отримання правових наслідків і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі сировини (меляси) для виробництва спирту та дріжджів, оскільки оприбуткована меляса-власна і прийнята на зберігання, зберігається в одних ємкостях.
Просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що у період з 24.09.2014 року по 03.10.2014 року посадовими особами Кам'янець - Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ДП «Довжоцький спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 23841854) бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за липень - серпень 2014 року.
Актом перевірки встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:
- п.200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за липень 2014 року на суму 1 822 274 грн. та за серпень 2014 року на суму 196 045 грн.;
- 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.10 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в наслідок чого позивачем завищене від'ємне значення з ПДВ за липень 2014 року на суму 196 045 грн. та за серпень 2014 року на суму 993 563 грн.;
- п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України позивачем занижене позитивне значення з ПДВ за липень 2014 року на суму 431 865 грн.
Контролюючий орган за результатами перевірки прийшов до висновку, що договором переробки давальницької сировини №111-075HJ06 від 31.01.2006 року, укладеним між ДП «Довжоцький спиртовий завод» та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» не передбачено норми витрат матеріалів на виробництво одиниці продукції та відповідно норми виходу готової продукції.
Перевіркою встановлено, що підприємство в процесі однопоточного двопродуктового виробництва використовує всю взяту в переробку мелясу-власну та давальницьку.
Враховуючи те, що відповідно до однопоточної двопродуктової схеми виробництва відбувається одночасна переробка власної (придбаної) та давальницької меляси, відсутня можливість підтвердити вихід дріжджів саме із сировини, яка залучалась у виробництво на давальницьких умовах.
У акті перевірки зазначається, що технологічними умовами виробництва не підтверджується виконання умов договору № 111-075-НJ06 від 31 січня 2006 року щодо переробки давальницької сировини (меляси) та виготовлення готової продукції-дріжджів хлібопекарських із цієї сировини.
За даними бухгалтерського обліку позивача всі вироблені дріжджі відображались як такі, що виготовлені із давальницької сировини.
Відповідно до актів приймання-передачі, всі виготовлені дріжджі позивач передав ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».
Також перевіркою встановлено, що у період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року позивач виготовляв дріжджі виключно із застосуванням двопродуктової схеми, тобто схеми, яка передбачає одночасне виробництво спирту та дріжджів на основі сумісної переробки власної та давальницької меляси, при цьому по обліку не відображався вихід готової продукції - дріжджів з власної сировини.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:
- форми В4 №0006931501 від 24 жовтня 2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 993 563 грн.;
- форми В1 №0006941501 від 24 жовтня 2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на суму 1 822 274 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 911 137 грн.;
- форми В1 №00069951501 від 24 жовтня 2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на суму 196 045 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98 022, 5 грн.
Судом встановлено, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року (вх. 9048153951 від 19.08.2014 року), в якій у рядку 19 відображене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту - 196 045 грн., та у рядку 23.2 відображено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яку сформовано в межах залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, складає 1 869 159 грн., а саме: травень 2014 року - 289 765 грн. та червень 2014 року - 1 579 394 грн.
Крім того, позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року (вх. 9053820756 від 19.09.2014 року), в якій у рядку 19 відображене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту - 1 311 044 грн., та у рядку 23.2 відображено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яку сформовано в межах залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, складає 1 869 159 грн., а саме: липень 2014 року - 196 045 грн.
Як видно зі змісту письмових доказів, 31 січня 2006 року ДП «Довжоцький спиртовий завод» (виконавець) та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (замовник) укладений договір переробки давальницької сировини № 111-075-НJ06.
Згідно з умовами договору замовник передає виконавцю давальницьку сировину-мелясу, а також необхідні матеріали для випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових, а виконавець із отриманої давальницької сировини виготовляє дріжджі хлібопекарські пресовані спиртові.
Давальницька сировина зберігається за договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року.
Крім того, між ДП «Довжоцький спиртовий завод» (покупець) та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (продавець) укладені договори поставки меляси бурякової, зокрема, № 129-389-NР13 від 29.11.2013 року та № 129-137-NР14 від 11.03.2014 року.
Згідно із цими договорами постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти мелясу бурякову та оплатити її вартість в обумовлені договором строки за встановленою ціною.
Встановлено, що позивач здійснює виробництво спирту та дріжджів відповідно до Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року.
Регламент є нормативним документом для позивача і містить параметри для кожної ділянки технологічного процесу.
Регламент передбачає виробництво спиртової бражки із власної, покупної сировини та хлібопекарських дріжджів пресованих із давальницької сировини. Регламентом прямо встановлено, що при відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, відсутності давальницької сировини тощо, завод може працювати виробляючи тільки один продукт - спиртову бражку.
Розділом 5 Регламенту "Технологічна схема" передбачено, що для виробництва спирту використовують власну, покупну мелясу, а для вирощування біомаси дріжджів - давальницьку мелясу. Покупну і давальницьку меляси транспортують, приймають на зберігання та обліковують (по масі) окремо. Зберігання як покупної так і давальницької меляс відбувається разом в одних ємкостях. Подальше виписування покупної та давальницької меляс на виробництво здійснюється окремо і змішують їх після зважування, в процесі підготовки меляси до виробництва.
Встановлено, що під час перевірки відповідачем безпосередньо не проводилась перевірка дотримання позивачем технологічного процесу виробництва.
Суд вважає неправомірним штучне розрахункове виділення при проведенні перевірки певної кількості дріжджів як таких, що повинні належати позивачу в процесі їх виготовлення, оскільки виробництво дріжджів проводиться за Регламентом лише із давальницької сировини, яка не належить позивачу. Крім того, Регламент взагалі не передбачає виробництва дріжджів із власної сировини, а не давальницької.
Всі первинні документи, що підтверджують господарські операції підприємства з отримання давальницької меляси, її подальшої переробки в дріжджі та передачу замовнику є предметом перевірки, якою не встановлені порушення порядку здійснення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій при виробництві продукції, її реалізації і передачі.
Враховуючи це, суд вважає, що висновки відповідача про неможливість підтвердження виробництва дріжджів саме із давальницької сировини суперечать Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів.
Суд звертає увагу, що технологічний процес не був предметом перевірки і не належить до компетенції податкового органу.
Щодо питання формування податкового кредиту в липні 2014 року за податковими накладними № 33 від 11.07.2014 року (сума ПДВ - 625 000 грн.), №161 від 23.07.2014 року (сума ПДВ - 754,17 грн.) та в сумі 2 156 грн., які виникли внаслідок включення до складу податкового кредиту з липня 2014 року податкових накладних виписаних ПП "Забудовник", ДП "Рітейл Вест"; в серпні 2014 року за податковими накладними № 17 від 05.08.2014 року (сума ПДВ - 241 666,67 грн.), №45 від 12.08.2014 року (сума ПДВ - 208 333,33 грн.), №72 від 18.08.2014 року (сума ПДВ - 250 000 коп.), №121 від 22.08.2014 року (сума ПДВ - 291 666, 67) суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Суд звертає увагу на те, що стаття 198 Податкового кодексу України встановлює право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, а не обов'язок платника податку на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, на відміну від дати виникнення податкових зобов'язань згідно статті 187 Податкового кодексу України.
Крім того, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Зважаючи на те, що вищевказані податкові накладні отримані позивачем в липні - серпні 2014 року, формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними у липні - серпні 2014 року позивачем здійснене цілком правомірно.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У вказаній нормі також йдеться про обставини, наявність яких вказує на порушення вимог цієї статті.
Таким чином, порушення позивачем вимог ст. 201 ПК України можливе було б за умови того, що податкові накладні в липні - серпні 2014 року не були зареєстровані продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушення ним порядку заповнення податкової накладної або у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкові накладні.
Жодного із перерахованих порушень не встановлено ні актом перевірки, ні судом під час розгляду справи.
Перевіркою також встановлено, що відповідно до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року поданого позивачем до Кам'янець-Подільської ОДПІ, у складі податкового кредиту за липень 2014 року відображено податкові накладні, що виписані на постачання імпортних товарів у т.ч. які підлягали реєстрації та зареєстровані в ЄРПН, проте прізвище особи, що виписала податкову накладну не відповідає прізвищу особи, цифровий підпис якої накладено на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що порушує вимоги п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.
Суд критично оцінює такий висновок відповідача, оскільки вважає, що позивачу не було та не могло бути відомо ким саме проставлявся електронний підпис під час реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі.
Під час розгляду справи встановлено, що будь-які зауваження до форми та змісту податкових накладних у податкового органу відсутні. Отже, оскільки позивач не мав доступу до відомостей Реєстру в частині інформації про те, ким зареєстровані податкові накладні, будь-яке порушення з його сторони та з його вини, відсутнє.
Таким чином, висновок відповідача про порушення податкового законодавства ДП "Довжоцький спиртовий завод" при формуванні податкового кредиту з врахуванням податкових - накладних, в яких виявлено порушення в їх оформленні, є хибним.
Суд також критично оцінює висновок відповідача стосовно того, що договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року укладений без наміру створення правового результату і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту та дріжджів.
Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, встановлено правомірність договору зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року, укладеного між позивачем та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї справи.
Крім того, як із змісту акту перевірки від 10.10.2014 року, так із пояснень представника відповідача неможливо встановити, яким чином договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року впливає на розмір податкового кредиту позивача, оскільки податкові накладні за липень - серпень 2014 року, отримані позивачем в зв'язку із придбанням меляси від ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».
Отже, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтовано виходив з припущення фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений належними та допустимими доказами.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
форми В1 № 0006941501 від 24 жовтня 2014 року
форми В1 № 0006951501 від 24 жовтня 2014 року
форми В4 № 0006931501 від 24 жовтня 2014 року.
Стягнути на користь Державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 487 грн. 20 к.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2014 року 16.00
Суддя/підпис/І.С. Козачок
"Згідно з оригіналом" Суддя І.С. Козачок