ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/27163/14 22.12.14
За позовом Фізичної особи-підприємця Гончарука Віктора Андрійовича
До Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Автобусний парк № 8"
про стягнення 50 202,24 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники сторін:
від позивача: Гудзевич І.А. (дов. від 21.11.2014)
Лєзін Є.Є. (дов. від 21.11.2014)
від відповідача: Герусь Ю.М. (дов. № 06-3/194 від 27.08.2014)
В судовому засіданні 22.12.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Фізична особа-підприємець Гончарук Віктор Андрійович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" (відповідач) заборгованості в розмірі 50 202,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором оренди автомобіля № 6 від 25.05.2009 слідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/27163/14, розгляд справи призначено на 22.12.2014.
В судове засідання, призначене на 22.12.2014, представники сторін з'явились та надали пояснення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
26.05.2009 між позивачем (Орендодавець), та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди автомобіля № 6 (далі - Договір, належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи.)
За умовами п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння і користування таке майно.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що орендна плата встановлюється в розмірі 200 грн. в т.ч. ПДВ в день.
Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 7.1. Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно здійснювати орендні платежі.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню орендної плати відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 36 500 грн.
Вказаний розмір підтверджується аткми здачи-приймання виконаних робіт/послуг/ підписаних та скріплених печатками сторін, а також актами звірки взаємних розрахунків.
З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту користування відповідачем орендованими автомобілями, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 389,24 грн. трьох відсотків річних та інфляційні втрати в сумі 9 322 грн.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Разом з тим, представник відповідача просив суд застосувати строки позовної давності до нарахованих санкцій.
Суд задовольнив застосував строки позовної давності в три річний строк та здійснив власний перерахунок інфляційних втрат, що становить 7 968,16 грн. та 3 відсотки річних - 3 291 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код: 31725604) в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Автобусний парк № 8" (04119, м. Київ, Шевченківський район, вулиця сім'ї Хохлових, будинок 7/9; ідентифікаційний код: 03114230)з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Фізичної особи-підприємця Гончарука Віктора Андрійовича (м. Київ, вул. Закревського, 89, кв. 200; ідентифікаційний номер 2141312837) 36 500 (тридцять шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 7 868 (сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 16 коп. - інфляційних втрат, 3 291 (три тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 00 коп. - 3% річних та 1 738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.
3. В іншій частині - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 26.12.2014.
Суддя М.О. Лиськов