ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2014 року № 826/16273/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТОРІК"
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0008952211 від 23.06.2014 та №0008962211 від 23.06.2014.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОРІК" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.06.2014 №0008952211 та №0008962211.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було виконано вимоги щодо валютного контролю, що у нього не наступив обов'язок декларування Національному банку України валютних цінностей, що перебувають за межами України, оскільки з отриманням товару, право власності на валютні цінності перейшли до постачальника цього товару. З огляду на це, застосування до Позивача штрафних санкцій, передбачених підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю " також є незаконним.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час перевірки встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме, ненадходження на територію України товару за контрактом від 30.08.2013 №30/08/2 з компанією «Wе1іаn Соrporation» (Панама) на суму 375 000,00 дол. США (еквів. 3 000 000,00 грн.)., та порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", що в свою чергу стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
У судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили в повному обсязі.
Суд, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторік" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 30.08.2013 №30/08/2, згідно листа ПАТ «ПриватБанк» від 02.01.2014 №Г-31.0.0.0/1-59, перевірка проведена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №360 від 28.05.2014.
Перевіркою встановлено порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94 - ВР зі змінами та доповненнями, а саме, ненадходження на територію України товару за контрактом від 30.08.2013 №30/08/2 з компанією «Wе1іаn Соrporation» (Панама) на суму 375 000,00 дол. США (еквів. 3 000 000,00 грн.); пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". За результатами перевірки складено Акт перевірки від 10.06.2014 №1147/26-59-22-11/37340277.
На підставі Акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2014 № 0008952211, яким нараховане суму грошового зобов'язання, а саме, пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД (десять календарних днів) 1 500 485,93 грн. та №0008962211, яким нараховане штрафні санкції за порушення валютного законодавства в сумі 340,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної фіскальної служби України (ДФС України), за результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 28.08.2014 №7899/10/26-15-10-06-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та рішенням ДФС України від 18.09.2014 №3681/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Покупець) та компанією «Wе1іаn Соrporation» (Панама, Постачальник) було укладено Контракт №30/08/2 від 30.08.2013р. (надалі по тексту Контракт №30/08/2).
У відповідності до умов даного Контракту №30/08/2, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві комплект деталей візка вантажного вагона типу 18-1750, який складається з рами бокової 4 шт., балки надресорні 2 шт. (пункт 1 Контракт №30/08/2).
На виконання умов вказаного контракту Позивач перерахував компанії «Wе1іаn Соrporation» (Панама) валютні кошти на загальну суму 450 000,00 дол. США.
На виконання умов цього контракту ТОВ "Сторік" здійснило попередню оплату нерезиденту на загальну суму 450000,00 дол. США, а саме: 13.09.2013 - на суму 250000,00 дол.США, граничний термін надходження товару - 12.12.2013; 16.10.2013 - на суму 200000,00 дол.США, граничний термін надходження товару - 14.01.2014.
Перевіркою встановлено, що у зв'язку з неможливістю виконати умови контакту, нерезидентом «Wе1іаn Соrporation» (Панама) було повернуто - 29.01.2014 на валютний рахунок ТОВ "Сторік" валютні кошти в сумі 25000,00 дол. США (екв. - 199825,00 грн.) та 12.02.2014 в сумі 50000,00 дол. США (екв. - 427535,00 грн.) з порушенням законодавчо встановленого строку.
Таким чином дебіторська заборгованість станом на 03.06.2014 складає у загальній сумі 375000,00 дол. США (еквів. 3 000 000,00 грн.).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно абзацу 1 ст. 2 вищезазначеного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».
Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Відповідно до ст. 4 Закону, встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 N 136, передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо, зокрема, вимоги є однорідними.
Тобто, при здійсненні операцій із зарахування зустрічних вимог у зовнішньоекономічній діяльності мають дотримуватись такі умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість по відношенню до іншого (кожна із сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними; з обох вимог має настати термін виконання, встановлений зовнішньоекономічним договором або законом (за винятком зобов'язань, за якими не встановлено терміну або термін визначається моментом вимоги).
Позивач в позовній заяві зазначає, в зв'язку з неможливістю компанії «Wе1іаn Соrporation» (Панама) особисто здійснити поставку вищевказаного Товару, остання зобов'язалась здійснити таку поставку через свого контрагента - компанії "Bhilai Engineering Corporation Lsmited" (Індія), що підтверджується Листом-погодження.
Між компанією "Bhilai Engineering Corporation Lsmited" (Індія) та Позивачем було укладено Договір № ВЕС/SТ/2013-08-01 від 21/08/2013.
Також, позивач зазначає, що Листом компанія "Bhilai Engineering Corporation Lsmited" (Індія) визнала за собою зобов'язання компанії «Wе1іаn Соrporation» (Панама) з поставки Товару та повідомила про те, що готова здійснити таку поставку шляхом заміни покупця (з ТОВ ПКФ "АДЕКС" на ТОВ "СТОРІК") вже поставленого в Україну ідентичного товару, який знаходиться в Іллічівському морському торговельному порту, таким чином, компанія "Bhilai Engineering Corporation Lsmited" виконала зобов'язання компанії «Wе1іаn Соrporation» (Панама) за Контрактом №30/08/2 від 30.08.2013 р. щодо поставки товару позивачу в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що дійсно на адресу позивача надійшов Лист від 22.10.2013 №27/UK-10 компанії «Wе1іаn Соrporation» (Панама), яким останній повідомив позивача, що компанії «Wе1іаn Соrporation» (Панама) гарантує здійснити оплату саме товару за Договір № ВЕС/SТ/2013-08-01 від 21/08/2013, таким чином, у даному випадку, позивач помилково зазначає, що компанія «Wе1іаn Соrporation» (Панама) вказаним листом підтвердила здійснення поставки через свого контрагента "Bhilai Engineering Corporation Lsmited".
Згідно листа від ВЕС/SТ/2013-12-18 надісланого позивачу від компанії "Bhilai Engineering Corporation Lsmited", останній повідомив, що позивач може отримати товар за Договором №ВЕС/SТ/2013-08-01 від 21/08/2013, який було поставлено на територію України для ТОВ ПКФ "АДЕКС", крім того, компанія "Bhilai Engineering Corporation Lsmited" погоджується на отримання коштів від «Wе1іаn Соrporation» (Панама) за оплату товарів за Договором №ВЕС/SТ/2013-08-01 від 21/08/2013.
Суд звертає увагу, що за змістом контракту №30/08/2 та договору № ВЕС/SТ/2013-08-01 від 21/08/2013 вбачається, що вони є різними та не є за своїм змістом однорідними, оскільки здійснювалася поставка по різним зобов'язанням, а враховувати постачання товару по договору № ВЕС/SТ/2013-08-01 від 21/08/2013 неможливо, оскільки компанія «Wе1іаn Соrporation» (Панама) повідомила про не можливість виконання договірних зобов'язань по контракту №30/08/2 лише 22.10.2013, в той час, як договір №ВЕС/SТ/2013-08-01 укладений від 21.08.2013.
Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 визначено, що резиденти це юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України.
Оскільки, ТОВ "Сторік" здійснювало свою діяльність на підставі законів України (зокрема, укладання та виконання контракту від 30.88.2012 №30/08/2, нерезидентом «Wе1іаn Соrporation» (Панама), що регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») то, відповідно, воно є резидентом у розумінні Декрету, а тому, згідно пункту 1 статті 9 Декрету повинно здійснювати декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Станом на 01.01.2014 та на 01.04.2014 у ТОВ "Сторік" існувала прострочена дебіторська заборгованість, у розмірі 375 000,00 дол. США (еквів. 3 000 000,00 грн.) за контрактом від 30.08.2013 №30/08/2 з компанією «Wе1іаn Соrporation» (Панама), яка підлягала обов'язковому декларуванню.
Отже, позивачем порушено встановлений законодавством термін розрахунку за контрактом від 30.08.2014 №30/08/2, контролюючим органом правомірно було встановлено порушення позивачем строків визначених статтями 1-2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, прострочення: на 173 дні (з 13.12.2013 по 03.06.2013) на суму 175 000 дол.США; на 140 днів (з 14.01.2014 по 03.06.2014) на суму 200 000 дол.США; на 48 днів (з 11.12.2013 по 29.01.2014) на суму 25 000 дол.США; на 62 дні (з 13.12.2013 по 12.02.2014) на суму 50 000 дол.США.
З аналізу матеріалів справи, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 №0008952211.
При перевірці дотримання вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" зі змінами та доповненнями, встановлено, що підприємством до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не подано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.01.2014, 01.04.2014.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" зі змінами та доповненнями, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Згідно підпункту 2.3. пункту 2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 №542, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.1999 за №712/4005, із змінами та доповненнями, невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Відповідно до підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 №49 зі змінами і доповненнями, порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов