Справа № 815/6082/14
19 грудня 2014 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 жовтня 2014 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7797,80 грн.
Ухвалою суду від 12.11.2014р. відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу у десятиденний термін з дня отримання копії ухвали подати до суду заперечення проти позову, необхідні документи або заяву про визнання позову, та належним чином засвідчену копію свідоцтва про його державну реєстрацію.
Судом встановлено, що поштове відправлення, яке містило копію зазначеної ухвали, вручене відповідачу особисто 29.11.2014р.
Станом на 19.12.2014р. заперечень та інших документів від відповідача до суду не надходило.
Відтак, суддя дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (податковий номер - НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 19.02.2010 року, про що видано свідоцтво Серії НОМЕР_2 (а.с.7).
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (згідно заяви ОСОБА_1) (а.с. 10).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч.2 ст. 6 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацем першим ч. 8 ст. 9 цього ж закону встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 звітність за 2011-2013 роки до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області не надавала, суму єдиного соціального внеску за період з 01.07.2011р. по 31.03.2013р. не сплачувала.
Згідно розрахунку, наданому Управлінням Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, заборгованість (недоїмка) ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 7797,80 грн. (а.с.5).
Згідно Положення "Про Пенсійний фонд України" затвердженого Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на момент винесення вимог про сплату боргу №Ф-396 від 27.03.2012р. на суму 2031,35 грн. та №Ф-12 від 19.02.2013р. - на суму 4572,42 грн.) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (надалі - Інструкція).
П. 8.2. Інструкції визначено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
Судом встановлено, що з метою стягнення зазначеної суми заборгованості позивачем сформовані та направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу №Ф-396 від 27.03.2012р. на суму 2031,35 грн. (а.с.11), №Ф-12 від 19.02.2013р. - на суму 4572,42 грн. (а.с.13), №Ф-283 від 27.02.2014р. на суму 1194,03грн. (а.с.15).
З матеріалів справи встановлено, що зазначені вище вимоги надсилались на адресу ФОП ОСОБА_1, але не були вручені їй особисто.
Згідно з абз. 8 п. 8.3 Інструкції вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У зв'язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» з 01.10.2013 року адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюють органи Міністерства доходів і зборів України.
Таким чином, суд вказує, що право винесення вимоги боржнику про сплату боргу станом на момент винесення позивачем останньої вимоги про сплату недоїмки, а саме: №Ф-283 від 27.02.2014р. на суму 1194,03грн., належить саме органам доходів і зборів України, а не Пенсійному фонду України та його територіальним органам.
З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за вимогами №Ф-396 від 27.03.2012р. на суму 2031,35 грн. та №Ф-12 від 19.02.2013р. - на суму 4572,42 грн.
Згідно вимог п.4 ч.1 та ч.2 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим кодексом строк оскарження. Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.
Положеннями ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 183-2, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6603,77 грн. (шість тисяч шістсот три гривні, 77 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області (р/р № 2560131214021 в ТВБВ №10015/0358 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 24531647).
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Л.М.Токмілова
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6603,77 грн. (шість тисяч шістсот три гривні, 77 коп.) на користь Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області (р/р № 2560131214021 в ТВБВ №10015/0358 філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 24531647).
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.