08 грудня 2014 року Житомир справа № 806/4368/14
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
за участі секретарів Бойко Т.О., Недашківського К.М., Бондаренка Д.А.,
за участі представника позивача Кобилинського П.І.,
за участі представників відповідача Савицької І.С., Щукіна О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" до Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" (далі - ДП "Білокоровицьке лісове господарство") звернулось до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Лугинська ОДПІ) від 16.09.2014 № 0000452200 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2555352,00 грн, у тому числі за основним платежем - 1703568,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 851784,00 грн, № 0000462200 в частині збільшення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 334141,50 грн, у тому числі за основним платежем - 222761,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 111380,50 грн, № 0000492200 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 21222,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказані рішення прийняті на підставі акта планової виїзної документальної перевірки від 01.09.2014 № 128/22-15/00991798 з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2013 по 31.12.2013.
Зазначає, що висновки відповідача за вказаним актом перевірки є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства та даними бухгалтерського і податкового обліку позивача. Відповідачем не враховано наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.
Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважають, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та на підставі приписів чинного законодавства, а тому в позові слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Державне підприємство "Білокоровицьке лісове господарство" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00991798, перебуває на податковому обліку у Олевському відділенні Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства з період з 01.08.2013 по 31.12.2013, за наслідками якої складено акт від 01.09.2014 № 128/22-15/00991798 (а.с.18-75).
Зазначеним актом зафіксовано, зокрема, порушення підприємством вимог:
- п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств на суму 1704273 грн, в тому числі за 2013 рік на суму 1704273 грн.
- п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.3., п.198.4., п.198.6. ст.198, п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 223584 грн, в тому числі у травні 2013 року в сумі 57081 грн, у червні 2013 в сумі 44029 грн, у липні 2013 року в сумі 16092 грн, у серпні 2013 в сумі 29994 грн, у вересні 2013 року в сумі 20516 грн, у жовтні 2013 року 34421 грн, у листопаді 2013 року в сумі 21451 грн та завищення від'ємного значення ряд.24 Декларації по податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 21222 грн.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.09.2014:
- № 0000452200 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2555352,00 грн, у тому числі за основним платежем - 1703568,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 851784,00 грн (а.с.15);
- № 0000462200 про зобов'язання з податку на додану вартість на суму 335376,00 грн, у тому числі за основним платежем - 223584,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 111792,00 грн (а.с.16);
- № 0000492200 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 21222,00 грн (а.с.17).
Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ДП "Пропан", ТОВ "Укрпостачобладнання", ДП "Український транспортно-логістичний центр", ТОВ Фірма "Мікс-В" та ФОП ОСОБА_4 за результатом виконання, яких сформував валові витрати та податковий кредит спірного податкового періоду.
Щодо правомірності формування позивачем валових витрат спірного періоду суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Однією з підстав донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, слугував висновок контролюючого органу про не включення позивачем до складу інших доходів вартість отриманої від Житомирського обласного управління лісового господарства безповоротної фінансової допомоги, за накладною від 16.01.2013 № 1, а саме - причепи ПТС-4 в кількості 2 шт. на суму 83000,00 грн у результаті чого занижено інші доходи на суму 83000 грн (а.с.21-22 т.1).
Такий висновок контролюючого органу є безпідставним виходячи з наступного.
Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 16.01.2013 № 5 "Про передачу основних засобів виробництва", передано безкоштовно з балансу Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства на баланс ДП "Білокоровицьке лісове господарство" Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства основні засоби виробництва: тракторні причепи ПТС-4 в кількості 2 шт. загальною вартістю 83000,00 грн (а.с.107-108 т.1).
Даний факт отримання тракторних причепів ПТС-4 в кількості 2 шт. підтверджується накладною від 16.01.2013 № 1, актами про введення даних причепів в експлуатацію від 16.01.2013 (а.с.109-111 т.1).
Пунктом 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого, Указом Президента України від 13.04.2011 № 458/2011, встановлено, що Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.
Відповідно п.135.1. ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Підпунктом 136.1.16. п.136.1. ст.136 ПК України, визначено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у таких випадках:
якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади або рішень місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень.
Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.п.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Пунктом 138.2. ст.138 ПК України визначено витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Порядок безоплатної передачі таких основних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, обидва причепи були оприбутковані позивачем у складі основних засобів та забезпечено їх експлуатацію за призначенням, що підтверджується вказаними податковою накладною та актами про введення основних засобів в експлуатацію.
Таким чином, позивач правомірно не включив до складу доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартість отриманих основних засобів.
Щодо господарських операцій ДП "Білокоровицьке лісове господарство" з контрагентом ДП "Пропан".
Контролюючим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства в частині оформлення видаткових накладних, а саме відсутність зазначених посади відповідальних осіб за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що дають змогу індифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та не підтвердження можливості поставки газу за жовтень 2013 року відповідно до акту перевірки від 20.01.2014 № 202/22-02/30928236/0110 "Про результати виїзної позапланової перевірки ДП "Пропан" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інвестпромсейл МІДДЛ" за період жовтень 2013 року". Окрім того в зв'язку із неправильним оформленням первинних документів (актів приймання-передачі) не підтверджуються витрати по взаємовідносинах із ДП "Пропан".
У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що в порушення п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України завищено витрати собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на збут на суму 445862,00 грн за 2013 рік (а.с.23-26 т.1).
Так судом встановлено, що 10.02.2012 між позивачем (Покупець) та ДП "Пропан" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу зрідженого газу № 60, відповідно до предмету договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (зріджений газ шляхом заправки автомобіля), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість (а.с.112 т.1).
Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: відомостями на один відпуск газу скрапленого (а.с. 137-149 т.1), видатковими накладними (а.с.188-250 т.1, а.с.1-28 т.2, а.с.104 т.12), податковими накладними (а.с.101-129 т.2), накладними на внутрішнє переміщення (а.с.29-48 т.2), актами списання (а.с.49-61 т.2), копією журналу розрахунків (а.с.62-76 т.2), платіжними дорученнями (а.с.77-99 т.2), копією журналу реєстрації довіреностей (а.с.100 т. 2).
Зазначенні первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.
В судовому засдіданні представник відповідача Щукін О.М., який здійснював перевірку, зазначив, що дати видачі видаткових накладних № П00008802 та № П00009808 (07 жовтня 2013 року) - а.с.24 т.1 в акті зазначені помилково.
Окрім того, в акті перевірки зазначено про порушення податкового законодавства в частині оформлення видаткових накладних, а саме відсутність зазначених посади відповідальних осіб за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що дають змогу індифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки видаткових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак зазначені вище висновки контролюючого органу, є неправомірними та суперечать вимогам статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено перевагу сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.
Щодо господарських операцій ДП "Білокоровицьке лісове господарство" з контрагентом ТОВ "Укрпостачобладнання 1".
В акті перевірки контролюючий орган робить висновок про те, що позивачем в порушення п.138.2. ст.138 ПК України безпідставно завищено "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)" відображених у рядку 05.1 Декларації за 2013 рік на суму 120354,00 грн по придбанню товару від ТОВ "Укрпостачобладнання 1".
Окрім того, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації щодо походження реалізованих товарів (робіт, послуг), у зв'язку з тим, що ТОВ "Укрпостачобладнання 1" сформовано податковий кредит від "сумнівних" постачальників, проведеною звіркою неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг), попередньо придбаних у контрагентів - постачальників за період липень-серпень 2013 року. Також, не підтверджено наявність поставок від ТОВ "Укрпостачобладнання 1" запчастин, відповідно видаткової накладної № 55 від 21.08.2013 до ДП "Білокоровицьке лісове господарство" (а.с.27-30 т.1).
Такий висновок контролюючого органу є безпідставним виходячи з наступного.
01.07.2013 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Укрпостачобладнання 1" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 120/2013 (а.с.130 т.2). Предметом даного договору є те, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товари: запчастини, вузли та агрегати до автомобільної техніки (далі - товар).
Відповідно п.3 договору Продавець зобов'язується поставити товар, якість якого повинна відповідати технічним вимогам.
Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковою накладною № 55 від 21.08.2013 (а.с. 131 т.2), витягами з наказів позивача на відрядження працівників для отримання агрегатів до автотранспортних засобів (а.с.132-133 т.2), довідкою (а.с.134 т.2.), податковою накладною (а.с.155 т.2), картками складського обліку матеріалів (а.с. 137-141 т.2).
Факт транспортування товару підтверджується подорожніми листами позивача (а.с. 135-136 т.2).
Оплата ДП "Білокоровицьке лісове господарство" за отримання ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.142-154 т.2).
Зазначенні первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.
Щодо господарських операцій ДП "Білокоровицьке лісове господарство" з контрагентом ДП "Український транспортно-логістичний центр".
Як зазначено в акті перевірки, що по проведеним взаємовідносинам ДП "Український транспортно-логістичний центр" оформлено акти наданих послуг та податкові накладні в порушення порядків оформлення відповідних документів, а саме в розшифровці нарахованої суми відображено послуги Південно-Західної залізниці при тому, що ДП "Білокоровицьке лісове господарство" не отримувало послуги від зазначеної організації. Окрім того, неправильно відображено номенклатуру поставки (найменування робіт) в податкових накладних, а саме "Організація перевезень вантажів", яка не відповідає первинним документам (актам наданих послуг). Зважаючи на викладене встановлено порушення податкового законодавства в частині оформлення податкових накладних.
Окрім того, в зв'язку із неправильним оформленням первинних документів (актів приймання-передачі) не підтверджуються витрати по взаємовідносинах із вищевказаним контрагентом.
Таким чином, контролюючий орган зробив висновок, що в порушення п.138.2. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України ДП "Білокоровицьке лісове господарство" завищило витрати на збут на суму 8320643,00 грн за 2013 рік (а.с.29-32 т.1).
Судом встановлено, що 29.12.2012 між ДП "Білокоровицьке лісове господарство" (Замовник) та ДП "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець) та за участі співвиконавців ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (Співвиконавець перший), ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Співвиконавець другий) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 2396/1344/2012 (а.с.156-166 т.2).
Предметом даного договору є те, що за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів Основний виконавець та Співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок Замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у напіввагонах Співвиконавців.
У пункті 9 цього договору визначено, що договір набирає чинності з 01.01.2013 та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.
Згідно із розд.2 "Права та обов'язки сторін" договорів, сторони зобов'язані виконувати всі умови цього договору та мають право на взаємне отримання інформації, необхідної для виконання ними своїх обов'язків за цим договором.
До обов'язків замовника відноситься, зокрема, використовувати вагони для перевезення вантажів відповідно до планів перевезень, Правил перевезень вантажів та умов договору. Здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені Замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (розподільчий рахунок) Основного виконавця № 26039146294 у банку ПАТ "Акціонерний банк "Експрес-Банк" МФО 322959, код за ЄДРПОУ 34619229 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок Основного виконавця. Здійснювати оформлення платіжних доручень і в реквізиті "Призначення платежу" вказувати наступне: "Попередня оплата за організацію перевезення згідно Договору № (номер договору), (дата укладення договору), у т.ч. ПДВ (сума ПДВ)". У строки, встановлені розділом 3 Договору, підписувати акти звірки розрахунків, акти наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів.
Обов'язками Основного виконавця, відповідно до п.2.4 розд. 2 зазначеного договору, було здійснення розроблення ефективних логістичних схем у сфері надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах Співвиконавців з урахуванням зменшення порожнього пробігу вагонів. Складати акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами розділу 3 Договору та надавати їх для узгодження Замовнику та Співвиконавцям.
Загальна ціна Договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість, яких визначається Сторонами відповідно до пункту 3.4.1 Договору. Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється Сторонами у національній валюті України, на умовах попередньої оплати (п.3.1, 3.2 розд. 3 договору).
У відповідності до п.п.3.4.1 п.3.4 розд.3 договору загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2 договору).
Підпунктом 3.4.6 пункту 3 цього розділу договорів визначено, що акти наданих послуг оформляються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Виписується зведена податкова накладна, яка оформлюється не рідне одного разу на місяць і не пізніше останнього числа місяця надання послуг.
На виконання умов даних договорів упродовж перевіряємого періоду ДП "Український транспортно-логістичний центр" надано позивачу послуги по організації перевезень на загальну суму 8545404,30 грн, у тому числі ПДВ 119904,00 грн. У зв'язку з цим позивачем та ДП "Український транспортно-логістичний центр" (Основним виконавцем) підписано акти надання послуг і розшифровки надання послуг по підкодам до відповідних актів наданих послуг за січень-грудень 2013 року (а.с.48, 92-103 т.12). Також контрагентом на виконання договору були виписані позивачу податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до деяких податкових накладних (а.с.204-250 т. 10, а.с.1-250 т.11, а.с.1-10 т.12).
Розрахунки з ДП "Український транспортно-логістичний центр" позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента сум грошових коштів. При цьому призначення платежу у платіжних дорученнях визначено "Попередня оплата за організацію перевезень згідно відповідного договору (а.с.213-250 т.9, а.с.1-203 т.10).
Зазначенні первинні документи в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.
Факт придбання позивачем послуг податковим органом не заперечується, про нереальність господарських операцій не йдеться.
Придбання послуг від ДП "Український транспортно-логістичний центр" здійснювалось з метою використання їх в рамках господарської діяльності позивача та було спрямоване на отримання прибутку.
Що стосується правомірності формування позивачем складу податкового кредиту спірного періоду суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п.198.3.-198.4. ст.198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Пунктом 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено його завищення в сумі 244806 грн у січні 2013 року в сумі 14739 грн, у лютому 2013 року - 11959 грн, у березні 2013 - 22736 грн, у квітні 2013 року - 20237 грн, у травні 2013 року - 13746 грн, у червні 2013 року - 17692 грн, у липні 2013 - 19356 грн, у серпні 2013 року - 26730 грн, у вересні 2013 року - 20516 грн, у жовтні 2013 року - 34421 грн, у листопаді 2013 - 21451 грн та у грудні 2013 року - 21222 грн (а.с.38 т.1).
За висновками контролюючого органу, позивачем завищено податковий кредит в сумі 224764,00 грн по господарським взаємовідносинам зокрема з ДП "Український транспортно-логістичний центр".
Як зазначено в акті перевірки, відповідно до договору від 29.12.2012 № 2396/1344/2012 ДП "Білокоровицьке лісове господарство" було отримано послуги від ДП "Український транспортно-логістичний центр", а саме послуги по організації перевезення залізничним транспортом за період, що перевірявся у рядку 15.1 Декларацій "Частина, що включається до складу податкового кредиту" на суму 224764,00 грн (а.с.40 т.1).
Відповідачем зазначено, що по проведеним взаємовідносинам ДП "Український транспортно-логістичний центр" оформлено акти наданих послуг та податкові накладні в порушення порядків оформлення відповідних документів, а саме в розшифровці нарахованої суми відображено послуги Південно-Західної залізниці при тому, що ДП "Білокоровицьке лісове господарство" не отримувало послуги від зазначеної організації. Окрім того, неправильно відображено номенклатуру поставки (найменування робіт) в податкових накладних, а саме "Організація перевезень вантажів", яка не відповідає первинним документам.
Такий висновок контролюючого органу є безпідставними, виходячи з наступного.
Як встановлено судом вище 29.12.2012 між ДП "Білокоровицьке лісове господарство" (Замовник) та ДП "Український транспортно-логістичний центр" (Основний виконавець) та за участі співвиконавців ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (Співвиконавець перший), ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (Співвиконавець другий) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах № 2396/1344/2012 (а.с.156-166 т.2).
Із наявних у матеріалах копії податкових накладних, виписаних Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" позивачу у перевіряємий період видно, що у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавцем внесено запис "Організація перевезення вантажу" (а.с.204-250 т.10).
Акти наданих послуг, які підписані сторонами на виконання вказаних договорів, підтверджують надання позивачу послуг по організації перевезення вантажів, тобто найменування наданих ДП "Білокоровицьке лісове господарство" контрагентом узгоджується із номенклатурою послуг, яка зазначена у податкових накладних.
Документи по ДП "Білокоровицьке лісове господарство" взаємовідносинах з Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" відповідають вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача.
Отже, дані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак - є належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст.70 КАС України, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2011 за № 1333/20071, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.
За таких обставин, придбання позивачем послуг по організації перевезення вантажів є необхідною умовою здійснення ним основного виду його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу, про що також свідчать матеріали справи.
Окрім того, за висновками відображеними в акті перевірки котролюючого органу, слідує, що ДП "Білокоровицьке лісове господарство" безпідставно відобразило у реєстрі отриманих податкових накладних та сформувало податковий кредит за рахунок суми ПДВ по операціям з придбання товару у серпні 2013 року від ТОВ "Укрпостачобладнання 1" суму податку на додану вартість 20059 грн та віднесло до податкового кредиту по ряд.15.1 Декларацій "Частина, що включається до складу податкового кредиту" вартість ПДВ в сумі 3711 грн; у жовтні 2013 року ДП "Пропан" суму податку на додану вартість 76674,37 грн та віднесло до податкового кредиту по ряд.15.1 Декларацій "Частина, що включається до складу податкового кредиту" вартість ПДВ в сумі 14185 грн; у грудні 2013 року від ТОВ - Фірма "МІКС-В" суму податку на додану вартість 6666,66 грн та віднесло до податкового кредиту по ряд.15.1 Декларації "Частина, що включається до складу податкового кредиту" вартість ПДВ в сумі 1233 грн, чим порушило п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України (а.с.53 т.1).
Податковий орган вважає, що у зв'язку з відсутністю будь-якої інформації щодо походження реалізованих товарів (робіт, послуг), у зв'язку з тим, що ТОВ "Укрпостачобладнання 1" сформовано податковий кредит від "сумнівних" постачальників, проведеною перевіркою неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцями щодо реалізації товарів, попередньо придбаних у контрагентів-постачальників за період липень-серпень 2013 року (а.с.45-46 т.1).
Як встановлено судом вище, 01.07.2013 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Укрпостачобладнання 1" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 120/2013. Предметом даного договору є те, що Продавець зобов'язується продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товари: запчастини, вузли та агрегати до автомобільної техніки (далі - товар).
Відповідно п.3 договору Продавець зобов'язується поставити товар, якість якого повинна відповідати технічним вимогам.
Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковою накладною № 55 від 21.08.2013 (а.с. 131 т.2), податковою накладною (а.с.155 т.2), витягами з наказів позивача на відрядження працівників для отримання агрегатів до автотранспортних засобів (а.с.132-133 т.2), довідкою (а.с.134 т.2), картками складського обліку матеріалів (а.с.137-141 т.2).
Факт транспортування товару підтверджується подорожніми листами позивача (а.с. 135-136 т.2).
Оплата ДП "Білокоровицьке лісове господарство" за отримання ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.142-154 т.2).
Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони спірного правочину на момент господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ.
Таким чином, договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
Оцінивши перелічені первинні та інші документи, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній отриманої від ТОВ "Укрпостачобладнання 1" в сумі 20059 грн.
Також, контролюючим органом в акті перевірки зазначається, що встановлено порушення податкового законодавства в частині оформлення видаткових накладних, а саме відсутність зазначених посад відповідальних осіб за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що дають змогу індифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та не підтвердження можливості поставки газу за жовтень 2013 року відповідно до акту перевірки від 20.01.2014 № 202/22-02/30928236/0110 "Про результати виїзної позапланової перевірки ДП "Пропан" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інвестпромсейл МІДДЛ" за період жовтень 2013 року".
Контролюючим органом, зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ за операціями з придбання товарів у жовтні 2013 року від ДП "Пропан" суму податку на додану вартість 76674,37 грн та віднесено до податкового кредиту по ряд. 15.1 Декларації "Частина, що включається до складу податкового кредиту" вартість ПДВ в сумі 14185 грн (а.с.53 т.1).
Такий висновок контролюючого органу є безпідставним, виходячи з наступного.
Як встановлено судом вище 10.02.2012 між позивачем (Покупець) та ДП "Пропан" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу зрідженого газу № 60, відповідно до предмету договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (зріджений газ шляхом заправки автомобіля), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість (а.с.112 т. 1).
Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, дослідженими судом вище. Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.
Суми податку на додану вартість по операціях із ДП "Пропан" позивачем включені до складу податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2014 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки видаткових накладних, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак зазначені вище висновки контролюючого орган є неправомірними.
Як зазначено в акті перевірки, відповідно до інформації, отриманої від Вінницької ОДПІ від 25.03.2014 № 747/2203/24893764, було отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ-Фірма "МІКС-В" щодо підтвердження господарських відносин з ФГ "Гол-Сим-Агро" за листопад та грудень 2013 року" (а.с.48-49 т.1).
За висновком контролюючого органу позивач безпідставно відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та сформовав податковий кредит за рахунок сум ПДВ за операціями з придбання у грудні 2013 року від ТОВ - Фірма "МІКС-В" суму податку на додану вартість 6666,66 грн та відніс до податкового кредиту по ряд.15.1 Декларації "Частина, що включається до складу податкового кредиту" вартість ПДВ в сумі 1233 грн.
Такий висновок контролюючого органу є безпідставним виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.01.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ - Фірма "МІКС -В" (продавець) було укладено договір № 3/228 (а.с.15 т.12). Предметом даного договору є те, що продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору.
Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковою накладною № 237 від 30.12.2013 (а.с. 12 т.12), актом введення в експлуатацію основних засобів (а.с.13 т.12), платіжним дорученням (а.с.14 т. 12), податковою накладною (а.с.15 т. 12).
Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.
Також за висновками податкового органу, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту та включено до декларації з податку на додану вартість суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними по взаємовідносинах з контрагентами щодо яких існують розбіжності відповідно до "Системи співідношення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів" у сумі 912 грн в тому числі:
- по придбанню у ФОП ОСОБА_4 на суму 2886 грн, в тому числі ПДВ - 481 грн, підприємство безпідставно віднесло до податкового кредиту по ряд.15.1 декларації з податку на додану вартість ПДВ в сумі 90,00 грн не підтверджені податковими накладними (факсокопія) (а.с.42 т.1).
Такий висновок контролюючого органу спростовується наявними в матеріалах справи, виписаними ФОП ОСОБА_4 позивачу податковими накладними № 1 від 01.04.2013 на суму ПДВ 407,67 грн та № 2 від 01.04.2013 на суму ПДВ 73,33 грн (а.с.27-28 т.12).
Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.11.2011 за № 1333/20071, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.
Факт отримання товару підтверджується накладними позивача (а.с.16-17 т.12), картками складського обліку (а.с.18-23 т.12).
Оплата ДП "Білокоровицьке лісове господарство" за отримання ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями (а.с.24-26 т.12).
Зазначенні первинні документи в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.
Окрім того, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у акті перевірки по окремим контрагентам позивача, про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїм контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності з посиланням на:
- акт перевірки від 20.01.2014 № 202/22-02/30928236/0110 "Про результати виїзної позапланової перевірки ДП "Пропан" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Інвестпромсейл МІДДЛ" за період жовтень 2013 року";
- акт перевірки від 15.10.2013 № 253/223/38112805 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпостачобладнання 1", щодо документальнго підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень-серпеь 2013 року";
- акт перевірки від 25.03.2014 № 747/2203/24893764 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ - Фірма "МІКС -В" щодо підтвердження господарських відносин з ФГ "Гол-Сим-Агро" за листопад та грудень 2013 року".
Так, як зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит відповідного спірного періоду сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, використовуючи придбані товари (роботу, послуги) у власній господарській діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між позивачем та його контрагентами.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними в оскарженій частині, а тому позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 16.09.2014 № 0000452200, та № 0000492200 в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лугинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 16.09.2014 № 0000462200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222761 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 111380,5 грн.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва