22 грудня 2014 року Житомир справа № 806/5286/14
категорія 8.1
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Натураліс-Полісся" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Натураліс-Полісся" (далі - ТОВ "Натураліс-Полісся", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просило:
- визнати бездіяльність Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ, відповідач), яка виразилась у не складенні податкового повідомлення-рішення по акту перевірки № 5065/06-25-22-02/38892307/0100 від 12.08.2014 протиправною;
- визнати протиправними висновки акту перевірки № 5065/06-25-22-02/38892307/0100 від 12.08.2014, проведеної Житомирською ОДПІ;
- зобов'язати Житомирську ОДПІ винести податкове повідомлення-рішення, відповідно до акту перевірки № 5065/06-25-22-02/38892307/0100 від 12.08.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем статті 86 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що висновками, які викладені в акті перевірки № 5065/06-25-22-02/38892307/0100 від 12.08.2014 наноситься шкода товариству, як платнику податків, оскільки це може призвести до невиконання контрагентами своїх зобов'язань за укладеними з платником податку договорами, а також до відмови контрагентів укладати у майбутньому договори з платником податку. Оскільки контролюючий орган, провівши перевірку та зазначивши відповідні порушення в акті перевірки, не виніс податкові повідомлення-рішення, тим самим позбавив товариство оскаржити дані рішення та спростувати порушення, зафіксовані актом перевірки.
У судовому засіданні 10.12.2014 провадження у справі в частині визнання протиправними висновків акту перевірки № 5065/06-25-22-02/38892307/0100 від 12.08.2014, проведеної Житомирською ОДПІ закрито, оскільки вказана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання представник позивача не прибув, до суду направив заяву з проханням розглядати справу без його участі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив в повному обсязі.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 30.07.2014 по 05.08.2014 на підставі наказу від 30.07.2014 № 1797, виданого в.о. начальника Житомирської ОДПІ, та на підставі направлень від 30.07.2014 за № 1309 та № 1310 посадовими особами відповідача проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Натураліс-Полісся" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БК "Ганд Білдінг" за січень-лютий 2014 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем положень:
- п.198.1. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 140125 грн, в тому числі: січень 2014 року - 59800 грн, лютий 2014 року - 80325 грн;
- ст. ст.180, 186, п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає зменшенню задеклароване податкове зобов'язання за період січень-лютий 2014 року в сумі 140125 грн, а саме: січень 2014 року - 59800 грн, лютий 2014 року - 80325 грн.
Жодних оформлених документально рішень (податкових повідомлень-рішень) за результатами вказаної перевірки відповідачем прийнято не було.
Згідно з п.п.62.1.3. п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України (далі - ПК України), однією з форм податкового контролю є здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984 (далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
У відповідності із п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта.
Пунктом 86.8. статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Згідно із п.6 розділу 4 Порядку за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.
Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, суд не погоджується з позивачем, що належними способом захисту порушеного його права буде зобов'язання відповідача винести рішення на підставі зазначеного акта перевірки.
Окрім того, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь Статуту Ради Європи, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження податкового органу, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення, оскільки це є виключною компетенцією відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З урахуванням наведеного, а також того, що неприйняття відповідачем податкового повідомлення-рішення не спричинило негативних наслідків для позивача, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями ст.ст.71, 86, 94, 128, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,
постановив:
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Натураліс-Полісся" відмовити за безпідставністю.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Панкеєва