ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/3316/14 22.12.14
За позовомЗаступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс"
доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
прозобов'язання вчинити дії
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від прокуратури: не з'явились
від позивача: Тесленко О.І. - представник за дов.;
від відповідача: Рябова Г.В. - представник за дов.
Рішення прийняте 22.12.2014 у зв'язку з оголошенням перерви 15.12.2014 на 22.12.2014.
У судовому засіданні 22.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заступник Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання провести списання заборгованості за договором №06/10-2221 ТЕ-29 від 20.12.2010 за період з січня по квітень 2011 в сумі 1 861 094,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 порушено провадження у справі №910/3316/14, призначено розгляд справи на 26.03.2014.
В судовому засіданні 26.03.2014 та 02.04.2014 оголошено перерву на 02.04.2014 та на 28.04.2014 відповідно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014, в порядку статті 79 ГПК України, зупинено провадження у справі №910/3316/14, до закінчення реорганізації ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України".
Ухвалою від 28.11.2014 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 15.12.2014.
В судовому засіданні 15.12.2014, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 22.12.2014.
У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що позивач обрав не вірний спосіб захисту та за відсутності взаємно погодженого акту звіряння, заборгованість позивача списанню не підлягає.
В судовому засіданні 22.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-
З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2012 наказом позивача (КП ШКЗ "Імпульс") №488 утворена комісія для списання заборгованості за природний газ, електричну енергію та теплову енергію, водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
31.10.2012 відбулося засідання комісії КП ШКЗ "Імпульс", яке оформлене протоколом б/н, з якого вбачається, що комісія визначила обсяги заборгованості за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, яка підлягає списанню згідно Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", станом на 01.09.2012, заборгованість перед відповідачем за договором №06/10-2221 ТЕ-29 від 20.12.2010 за період січень 2011-квітень 2011 року в сумі 1 861 094, 48 грн.
Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач повинен був здійснити списання заборгованості, що обліковується за позивачем у розмірі 1 861 094,48 грн. у порядку визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
06.09.12 прийнято Закон України № 5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", який набрав чинності 30.10.12. Відповідно до п.1. ч. 1 ст. 2 Закон України № 5213-VI підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 01.09.12 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
В пунктах 1,2 ст. 4 згаданого Закону України зазначено, що він набирає чинності з дня його опублікування і його дія поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" станом на дату набрання чинності цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.10 № 1221 утворено Державний концерн "Укроборонпром", до складу концерну включено Казенне підприємство «Шосткинський казенний завод "Імпульс".
Порядок проведення списання заборгованості викладений у ч.2 ст. 2 Закону України №5213-VI. Зокрема зазначено, що списання проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння, а датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
У відповідності до ст.2 Закону № 5213-VI передбачений порядок здійснення списання заборгованості: по-перше, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання; по-друге, списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначається обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню та по-третє датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
Тобто, єдиним спільним документом, який підписують як боржник так і кредитор, є акт звіряння суми боргу, не погашеного станом на 01.09.2012.
Судом встановлено, що з боку позивача виконані положення Закону щодо створення комісії з питань списання заборгованості, проведення комісією засідання та складення акту звірки б/н на підтвердження розміру заборгованості за договором №06/10-2221-ТЕ-29 від 20.12.2010 - 1 861 094,48 грн.
Таким чином, згідно Закону, аналогічні дії зобов'язаний провести відповідач.
З матеріалів справи вбачається, що акт звірки був направлений на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1) для підписання разом із листом від 01.11.2012 №06/2075, які отримані відповідачем 05.11.2012, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, що долучено до матеріалів справи.
Відповідач зазначений акт звірки не підписав, та направив позивачу власний акт звірки від 26.11.2012, який також долучений до матеріалів справи.
В ч.ч.1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст.14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, Закон України № 5213-VI від 06.09.12 для виконання процедури списання заборгованості не вимагає ні згоди кредитора ні підписання двостороннього акту звірки про відсутність заборгованості у боржника. Списання боргу вимагає сам Закон.
Тобто, єдиним спільним документом, який підписують як боржник так і кредитор, є акт звіряння суми боргу, не погашеного станом на 01.09.2012.
Враховуючи, що акт звірки щодо заборгованості, яка виникла станом на 01.09.2012 за договором №06/10-2221-ТЕ-29 від 20.12.2010, погоджений з боку позивача надісланий на адресу відповідача 01.11.2012, однак відповідач залишив акт без підпису та не повернув його позивачу.
Крім того, відповідач не надав суду та позивачу мотивованої відповіді щодо відмови у його погодженні, враховуючи, що списання заборгованості у даному випадку вимагає Закон.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та пояснень учасників судового процесу в сукупності, суд дійшов висновку, що списання заборгованості в порядку Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" за договором №06/10-2221-ТЕ-29 від 20.12.2010 в сумі 1 861 094,48 грн. (сума основного боргу - 1 461 094,48 грн., пеня - 179 180,31 грн., інфляційні - 15 875,96 грн. та 3 % - 144 978,90 грн.) слід вважати списаною 05.11.2012, з дати отримання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків.
Подальше документальне оформлення списання заборгованості боржник і кредитор виконують кожен окремо. Але незалежно від виконання чи невиконання учасниками процедури списання цього подальшого документального оформлення, списання вважається проведеним та виконаним.
Таким чином, враховуючи, що права позивача у спірних правовідносинах відповідачем не порушені, тому у позові слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Витрати по сплаті судового збору згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повноїабо часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Стягнути з Казенного підприємства "Шосткинський казенний завод "Імпульс" (41101, Сумська обл., м. Шостка, вул. Куйбишева, 41, код 14314452) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, ЄДРПОУ: 37993783, МФО: 820019, рахунок № 31215206783001, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 25.12.2014.
Суддя М.Є. Літвінова