ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25402/14 19.12.14
За позовом Приватного підприємства "Купава"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДИНГ"
Про стягнення 23 350,09 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Величко М.О. - представник (дов. № б/н від 17.07.2014 р.)
від відповідача не з'явився
Приватне підприємство "Купава" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДИНГ" про стягнення 23 350,09 грн. (21475,16 грн. - основний борг, 537,10 грн. - пеня, 884,41 грн. - штраф, 64,43 грн. - 3% річних, сума інфляційних нарахувань - 89,08 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 4609 від 01.07.2013 р., внаслідок чого утворилась зазначена заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/25402/14, розгляд справи призначено на 10.12.2014 р.
У судове засідання 10.12.2014 р. представник відповідача не з'явися, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.12.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 10.12.2014р.
У судове засідання 19.12.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/25402/14 про порушення провадження у справі від 19.11.2014 р. та від 10.12.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, кв. 45), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 19.11.2014 р., так само, як і ухвала від 10.12.2014р. вручені відповідачу належним чином.
При цьому в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення уповноваженому представнику відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.11.2014р.
Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 10.12.2014 р., та 19.12.2014 р. до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
01.09.2013 р. між приватним підприємством «Купава» (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яппі Трейдинг» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 4609 (далі-Договір).
Як встановлено сторонами у п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати майно (Товар) у власність Покупцеві, а Покупець, зобов'язується прийняти майно (Товар) і оплатити за нього певну грошову суму на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування та кількість Товару визначається накладними, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно розділу 3 Договору, розрахунки за продукцію Покупець проводить з моменту поставки Товару, згідно Додатку №1, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Вартість Товару визначається у накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору, у вартість товару входить ПДВ, витрати на транспортування, тару та упаковку.
Як встановлено у Додатку № 1 до Договору, строк проведення оплати за поставлений товар відповідачем здійснюється з відстрочкою платежу, а саме 21 календарний день.
Як встановлено сторонами у п. 6.1. Договору, останній набуває чинності з моменту підписання і діє протягом двох років.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, на виконання умов укладеного Договору відповідачу було поставлено а відповідачем прийнято товар на загальну суму 26383,33 грн. що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №000038437 від 14.08.14р. на суму 4502,13 грн.
- №000038507 від 15.08.14р. на суму 3017,67 грн.
- №000040428 від 28.08.14р. на суму 890,28 грн.
- №000040429 від 28.08.14р. на суму 2801,70 грн.
- №000040682 від 01.09.14р. на суму 2353,82 грн.
- №000040746 від 02.09.14р. на суму 1534,36 грн.
- №000042487 від 10.09.14р. на суму 1050,85 грн.
- №000042488 від 10.09.14р. на суму 847,75 грн.
- №000042494 від 10.09.14р. на суму 543,98 грн.
- №000043648 від 19.09.14р. на суму 1315,13 грн.
- №000043649 від 19.09.14р. на суму 757,92 грн.
- №000043706 від 19.09.14р. на суму 1180,02 грн.
- №000044472 від 24.09.14р. на суму 934,85 грн.
- №000044474 від 24.09.14р. на суму 122,50 грн.
- №000044479 від 24.09.14р. на суму 4010,38 грн.
- №000044480 від 24.09.14р. на суму 519,99 грн.
Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару у сумі 4908,17 грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів на рахунку позивача (копія зазначеної виписки знаходиться в матеріалах справи).
Проте, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо сплати вартості поставленого Товару у повному обсязі, у зв'язку і з чим, станом на дату подання даного позову заборгованість відповідача становить 21475,16 грн.
З огляду на наведене, у поданому до суду позові позивач і просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 21475,16 грн.
Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 537,10 грн. - пені, 884,41 грн. - штрафу, 64,43 грн. - 3% річних та суму інфляційних нарахувань - 89,08 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже, внаслідок укладення договору поставки № 4609 від 01.09.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 21475,16 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 537,10 грн. суд зазначає наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 5.2 договору, у разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки від суми заборгованості, а у разі порушення строків оплати понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 537,10 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.
Перевіривши даний розрахунок, суд зазначає, що розрахунок пені є обґрунтований, відповідає матеріалам справи та умовам договору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 537,10 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 884,41 грн. суд зазначає наступне.
Як встановлено сторонами у п. 5.2. Договору, у разі порушення строків оплати понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, зокрема, невиконання у строк обов'язку розрахунку за поставлений позивачем товар, що становить більше 30 днів з дня поставлення позивачем товару.
Враховуючи порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, беручи до уваги положення пункту п. 5.2 договору, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 884,41 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить 89,08 грн., 3 % річних - 64,43 грн. (розрахунок наявний в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 3% річних відповідачем суду не надано.
Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 89,08 грн. в якості збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 64,43 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 21475,16 грн. а також 89,08 грн. - інфляційних збитків, 884,41 грн. -штрафу, 64,43 грн. - 3% річних та 537,10 грн. - пені нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, у судові засідання не з'явився.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЯППІ ТРЕЙДИНГ" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, офіс 43, ідентифікаційний код 37265690) на користь приватного підприємства "Купава" (04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 16-А, ідентифікаційний код 22925804) 21475 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) грн. 16 коп. основної заборгованості, 537 (п'ятсот тридцять сім) грн. 10 коп. - пені, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп. - штрафу, 64 (шістдесят чотири) грн. 43 коп. - 3% річних, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 22.12.2014 р.
Суддя Ю.В. Картавцева