22.12.14р. Справа № 904/6970/13
За скаргою: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ
у справі:
за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про стягнення 16 824 894,46 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача (скаржника): Бережок С. І., довіреність № 14-96 від 11.06.2014 року, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту
Від відповідача: Костюченко В. П., довіреність № 8 від 13.01.2014 року, начальник відділу претензійно-позовної роботи
Від відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України: Белінська О.І., довіреність №44-03/44/1714 від 25.12.2013 року, провідний спеціаліст
В засіданні брали участь: Матісова О.В., посвідчення №001453 від 27.08.2012р., прокурор відділу прокуратури м. Дніпропетровська
06.10.14р. до господарського суду від публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій скаржник просить:
- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12.09.14р. про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.13р. у справі №904/6970/13;
- визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.09.14р. про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.13р. у справі №904/6970/13.
Скарга мотивована тим, що дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" поширюється на стягнення заборгованості, що виникла до 1 січня 2013 року, і не поширюється на примусове стягнення заборгованості, яка виникла після зазначеної дати, тому Компанія переконана в незаконності оскаржуваної постанови. Вважає дії Державної виконавчої служби протиправними.
Відповідач, Комунальне підприємство "Теплоенерго", проти задоволення скарги заперечує, з тих підстав, що внесення боржника - КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", в силу положень п.15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", є підставою для зупинення виконавчого провадження.
Державна виконавча служба України заперечує проти задоволення скарги посилаючись на те, що на момент винесення постанови про зупинення виконавчого провадження у державного виконавця була відсутня інформація про строк виникнення зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу №14/2344/11 від 30.09.2011 року з посиланням на який йдеться у наказі господарського суду Дніпропетровської області №904/6970/13, виданому 12.11.2013 року про стягнення з комунального підприємства "Теплоенерго". Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено порядок і строки зупинення виконавчого провадження передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав передбачених статтями 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження", яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. З урахуванням викладеного, Державна виконавча служба України вважає, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження".
27.11.2014р. та 22.12.2014р. скаржник надав письмові пояснення до скарги згідно яких просить:
- визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби щодо винесення постанови від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі №904/6970/13;
- визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі №904/6970/13;
- зобов'язати орган ДВС скасувати постанову від 05.09.2014 року ВП №44281557 про зупинення виконавчого провадження;
- зобов'язати орган ДВС поновити виконавче провадження ВП №44281557, про що винести відповідну постанову.
Відповідно до п.9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 Господарського процесуального кодексу України тощо.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарського процесуального кодексу України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Враховуючи те, що скаржником подані пояснення, які фактично є заявами про збільшення вимог скарги, після початку розгляду скарги по суті, господарський суд вважає за необхідне залишити зазначені пояснення без розгляду.
З урахуванням викладеного, суд розглядає первісно заявлені вимоги скарги: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12.09.14р. про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 та визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.09.14р. про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 у справі №904/6970/13.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2014 року розгляд скарги було відкладено на 27.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду від 27.11.2014 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд скарги на 18.12.2014 року.
У судовому засіданні 18.12.2014 року було оголошено перерву до 22.12.2014 року.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, державної виконавчої служби та прокурора, господарський суд, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 року у справі №904/6970/13 позов задоволено повністю, з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу №14/2344/11 від 30.09.2011 року у сумі 16 824 894 грн. 46 коп. за період з жовтня по грудень 2012 року. Також, стягнуто з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у сумі 68 820 грн. 00 коп.
12.11.2013 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 року були видані накази по справі №904/6970/13.
17.01.2014р. старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України розглянута заява стягувача про примусове виконання наказу №904/6970/13 від 12.11.2013р. та відкрито виконавче провадження ВП №41490591 про стягнення заборгованості у сумі 16 824 894,46грн., встановлено строк для добровільного виконання наказу суду - сім днів з моменту отримання постанови.
12.09.2014 року державним виконавцем на підставі п.15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову ВП №41490591 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/6970/13 від 12.11.2013 року у зв'язку з тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення розрахунків у паливно-енергетичному комплексі" внесено зміни до п.3.4 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", якими строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу продовжено до 1 січня 2016 року. Оскільки боржника внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", та заборгованість за виконавчим документом виникла у зв'язку з неповними розрахунками за енергоносії, виконавче провадження підлягає зупиненню.
Згідно Виписки №61/89 від 19.08.2014 року з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямованні на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" станом на 19.08.2014 року комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що підтверджує участь підприємства у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України "Про заходи, спрямованні на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Таким чином, на момент винесення постанови про зупинення виконавчого провадження та розгляду скарги, комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/6970/13 встановлено, що сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:
- від 31.10.2012 року на суму 1 871 833,93 грн. (за природний газ - 1 347 514,55 грн., транспортування природного газу - 524 319,38 грн.);
- від 31.10.2012 року на суму 36,66 грн. (за природний газ - 26,39 грн., транспортування природного газу - 10,27 грн.);
- від 30.11.2012 року на суму 5 762 886,31 грн. (за природний газ - 4 148 644,28 грн., транспортування природного газу - 1 614 242,03 грн.);
- від 30.11.2012 року на суму 776,35 грн. (за природний газ - 558,89 грн., транспортування природного газу - 217,46 грн.);
- від 31.12.2012 року на суму 10 329 265,93 грн. (за природний газ - 7 435 935,35 грн., транспортування природного газу - 2 893 330,58 грн.);
- від 31.12.2012 року на суму 2 322,52 грн. (за природний газ - 1 671,96 грн., транспортування природного газу - 650,56 грн.), всього на суму 17 967 121,70 грн.
Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради згідно платіжного доручення №111 від 18.12.2012 року здійснило часткову оплату за спожитий природний газ у грудні 2012 року за договором №14/2344/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2012 року у сумі 1 142 227, 24 грн.
Таким чином, заборгованість у сумі 16 824 894,46 грн., яка підлягала стягненню з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на підставі вищезазначеного рішення господарського суду виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків за природний газ за жовтень - грудень 2012 року.
У судовому засіданні 18.12.2014 року відповідачем надані докази часткового погашення суми боргу, зокрема, копії платіжних документів про сплату заборгованості за спожитий природний газ у 2011р. та у 2012р. за договором №14/2344/11 від 30.09.2011р. на загальну суму 17 087 517, 04 грн.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону).
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підтверджується внесенням підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру.
Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005р. №568 "Про затвердження переліку підприємств".
Згідно з абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року.
Рішенням Конституційного суду України від 13.12.2012 року у справі № 1-26/2012 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) встановлено, що:
- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";
- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Факт включення комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ до вказаного Реєстру, підтверджується відповідною випискою з цього Реєстру та є підставою для обов'язкового зупинення виконавчих проваджень відкритих відносно підприємства за п.15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У зв'язку із зазначеними обставинами, державною службою правомірно було винесено оскаржувану постанову від 12.09.2014р., якою виконавче провадження зупинено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, заборгованість за наказом господарського суду № 904/6970/13 не підпадає не під один із видів стягнення, визначений у частині 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Отже, жодним нормативно - правовим актом чинного законодавства України, якими регулюються умови і порядок виконання судових рішень та основи організації і діяльності державної виконавчої служби, обов'язки тлумачення судових рішень в контексті правової природи заборгованості, що підлягає стягненню в порядку Закону України "Про виконавче провадження" та надання оцінки підставам і часу виникнення цієї заборгованості, на державну виконавчу службу, державних виконавців не покладені та не входять в їх компетенцію.
Також, господарський суд приймає до уваги, що відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 13.12.2012р. № 18-рп/2012, положення п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 41, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 1.3, 1.4 ст. 1 ч. 2 ст. 2, абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р., обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Таким чином, виходячи з п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та його тлумачення Конституційним Судом (рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012) для зупинення виконавчого провадження необхідні дві умови: 1) включення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; 2) стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії.
Отже, ані Закон України "Про виконавче провадження", ані рішення Конституційного суду України у взаємозв'язку з абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не ставлять умову щодо зупинення виконавчого провадження в залежність від часу виникнення заборгованості внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 року у справі №904/6970/13 з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто:
- 16 824 894, 46 грн. заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків за природний газ поставлений за договором купівлі-продаж природного газу №14/2344/11 від 30.09.2011 року у період з жовтня по грудень 2012 року.
Заборгованість, яка стягується за наказом № 904/6970/13 виникла внаслідок неповних розрахунків з позивачем за отриманий природній газ, тобто за енергоносії.
Зважаючи на те, що:
- комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу",
- заборгованість виникла внаслідок неповних розрахунків з позивачем за отриманий природний газ, тобто за енергоносії,
господарський суд не вбачає підстави для задоволення скарги про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12.09.14р. про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.13р. у справі №904/6970/13, та, відповідно, визнання незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.09.14р. про зупинення виконавчого провадження ВП №41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.13р. у справі №904/6970/13 про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості.
За наведеного, вимоги по скарзі не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ.
Ухвала набирає законної сили дати її прийняття та протягом п'яти днів може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому для оскарження судових рішень.
Суддя Н.М. Євстигнеєва