02 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3496/13-а
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого - Милосердного М.М.,
суддів - Бітова А.І. та Алєксєєва В.О.,
за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство "Зерно Таврії" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопереробне підприємство (далі - ТОВ ЗП) "Зерно Таврії" звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Каховська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 0000392200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 6050 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1513 грн., та податного повідомлення-рішення №0000402200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6353 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1588 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком неправильної оцінки податкової інспекції господарських відносин підприємства з контрагентом ТОВ "Херсон Пак" у березні 2012 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонській області ДПС №0000392200, №0000402200 від 28.05.2013 року.
Не погоджуючись з постановою суду, начальником Каховської ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ТОВ ЗП "Зерно Таврії".
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийнятті за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗП "Зерно Таврії" з питань взаємовідносин з ТОВ "Херсон Пак" за період з 01.01.2012 по 01.04.2012, про що складено акт від 16.05.13 № 51/2201/34136953.
Актом перевірки встановлено порушення ТОВ ЗП "Зерно Таврії": - п.138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму заниження 6353 грн. за березень 2012 року;
- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, підприємством завищено податковий кредит у березні 2012 року в сумі 6050 грн., в результаті визнання угод нікчемними по операціям придбання товару.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки надані позивачем належним чином засвідчені копії первинних документів підтверджують дотримання ним вимог податкового законодавства, а відповідач, у свою чергу, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, свою позицію не доказав та не обґрунтував.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Також, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу встановлених Податковим органом порушень позивача покладено висновки актів неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Херсон Пак" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.012 по 30.04.2012 (акт ДПІ у м. Херсон від 30.05.2012р. № 15-3/36580048).
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відсутність у податкового органу можливості здійснити перевірку всіх суб'єктів господарювання в ланцюгах постачання товарів через відсутність їх за юридичною адресою чи з інших причин не може бути беззаперечним доказом несплати ними податків до бюджету та є лише припущенням про таку несплату. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ ЗП "Зерно Таврії" було укладено експортний контракт на поставку сої № 18/114-12 від 01.03.12 з компанією "WESTOIL LTD" (США), яким передбачено обов'язкове отримання фітосанітарного сертифікату після сертифікації вантажу. У зв'язку з чим підприємство звернулося до ТОВ "Херсон Пак" щодо надання даних послуг, про що укладено договір від 12.03.12 на загальну суму послуг 36300 грн. Предметом даного договору було забезпечення проведення карантинного огляду та ветеринарного дослідження вантажу, видача карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв, реєстрація їх у службі ПГВСКН. Дана соя зберігалась на зерновому складі ТОВ "Тягінське ХПП", згідно договору складського зберігання зерна № 10 від 12.03.12. За отриманими послугами з оформлення карантинного сертифікату ТОВ "ЗПП "Зерно Таврії" сформовано у березні 2012 року податковий кредит на суму 6050 грн. та віднесено до валових витрат суму вартості послуг - 30250 грн.
Факт отримання послуг підтверджений наявними у справі та наданими позивачем до перевірки договором про надання послуг, актом виконання послуг №102 від 14.03.12, податковою накладною № 100 від 14.03.12, рахунком про оплату послуг № 56 від 12.03.12, копією платіжного доручення № 139 від 14.03.12, випискою з банку від 14.03.12, фіто санітарним сертифікатом.
Таким чином, у Податкової інспекції були в наявності всі необхідні бухгалтерські та первинні документи на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Херсон Пак", договір на надання послуг, банківські виписки, податкова накладна, перевірена податкова звітність позивача, зауважень до податкових декларацій у Каховської ОДПІ не виникло, податкова звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнята без зауважень.
Крім того, надання послуг з сертифікації товару відбувалось на місці зберігання сої - складське приміщення ТОВ "Тягінське ХПП", соя в подальшому була реалізована позивачем по експортному договору, що не заперечувалось відповідачем.
В матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про реєстрацію 15.07.2009 юридичної особи - ТОВ "Херсон Пак" по вул. Лавреньова, 15, кв. 20 в м. Херсоні, довідка з Головного управління статистики АА № 598601 щодо основних видів діяльності ТОВ "Херсон Пак", копія свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ № 100239582 виданого 11.08.2009, розшифровку податкових зобов'язань ТОВ "Херсон Пак" за березень 2012 року, рішення № 99/15-3 про анулювання реєстрації платника ПДВ 24.05.12.
Таким чином, на час укладення угоди щодо надання послуг з сертифікації сої (березень 2012р.) ТОВ "Херсон Пак" було діючим підприємством, платником ПДВ, директором був ОСОБА_1., який не заперечував відносин з позивачем, що не спростовано Каховською ОДПІ в ході розгляду справи.
Отже, підприємство цілком правомірно, відповідно до законодавства включило до податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними отриманими від контрагента по фактично здійснених господарських операціях.
Посилання відповідача як у Акті перевірки, так і у апеляційній скарзі на ст.ст.203, ст.215, ч. 1 ст.216, ст.228 ЦК України, є безпідставними виходячи з наступного.
У разі, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. В цьому випадку існують підстави для застосування ст.228 ЦК України із наслідками щодо нікчемності правочину.
Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, тому існують підстави для внесення відповідних змін у податковому обліку платника податку та його контрагента, зокрема щодо попередньо відображених безтоварних операцій.
Тому, як зазначалось вище, судом першої інстанції було правомірно встановлено реальність виконання умов договору поставки, що підтверджено первинними документами.
При цьому, необхідно також зазначити, що для кваліфікації правочину по ст.228 ЦК України має враховуватись вина сторони, внаслідок чого необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків.
Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст.69 КАС України.
Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемним, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Однак, всупереч вимогам ч.2 статті 71 КАС України відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано таких доказів.
Разом з тим, відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб, не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджено обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.
Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності, а тому порушення правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку контрагентом не є підставою для не включення позивачем до податкового кредиту сум сплачених в ціні придбаних товарів, що підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Наведене свідчить про правомірність висновків суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, як таких, що прийняті всупереч приписів чинного законодавства.
Приймаючи до уваги все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.М.Милосердний
Судді: А.І.Бітов
В.О.Алєксєєв