10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/9165/12
№ К/9991/9165/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011
у справі № 2-а-1422/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Державної податкової інспекції (ДПІ) у Ленінському районі м. Харкова
до Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з дослідним виробництвом Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України
про стягнення доходу, отриманого з порушенням правил ліцензування певних видів господарської діяльності,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з дослідним виробництвом Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України за період з 01.08.2007 по завершений звітний період 2010 року, результати якої оформлено актом від 26.11.2010 № 032-12/133.
Вказаним актом встановлено порушення відповідачем пункту 73 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ, пунктів 1-3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 09.01.2007, пунктів 1.3, 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використання нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства з питань житлово-комунального України від 30.12.2008 р. № 167/417.
06.12.2010 Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області надіслано на адресу ДПІ в Ленінському районі м. Харкова інформаційний лист № 032-21/12418 для вжиття відповідних заходів щодо виявлених порушень вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
На підставі цього листа та акту ревізії від 26.11.2010 податковим органом винесена вимога про стягнення плати, як доходу отриманого відповідачем від орендарів нежитлових приміщень за спожиту ними теплову енергію, вироблену власною котельною відповідача за період з 01.08.2007 р. по 30.09.2010 р. в загальній сумі 84643,68 грн. Стягнення цієї суми з відповідача як доходу, отриманого з порушенням правил ліцензування певних видів господарської діяльності (виробництво теплової енергії без отримання ліцензії), є предметом позову, з яким ДПІ звернулась до суду.
Відмовляючи ДПІ у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, застосував норми частин 2-4 ст. 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 31 Закону України «Про теплопостачання» та зробив висновок, що вимога податкового органу про стягнення плати, отриманої відповідачем від орендарів нежитлових приміщень за спожиту ними теплову енергію, вироблену власною котельною відповідача, за відсутності рішення уповноваженого органу про застосування до відповідача санкцій за без ліцензійну діяльність, задоволенню не підлягає.
Цей висновок є правильним лише частково.
Дійсно, відповідно до частин 2 - 4 ст.22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про стягнення штрафів, приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV підставою для стягнення штрафу за провадження господарської діяльності без ліцензії в силу Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», є рішення керівника чи заступника керівника уповноваженого органу про накладання штрафу.
Ці норми підлягали б застосуванню у разі, якби відповідач здійснював діяльність з надання послуг з теплопостачання, що, однак спростовується встановленими у справі обставинами, оскільки відповідач надає в оренду нежитлові приміщення, які опалюються за рахунок його власної котельні.
Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як вилучення прибутку (доходу);
Відповідно до статті 240 цього Кодексу прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.
Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.
Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
Статтею 20 Податкового кодексу України не встановлено повноваження податкового органу на звернення до суду з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності доходу, отриманого внаслідок здійснення певного виду діяльності, який потребує ліцензування, без отримання відповідної ліцензії.
Суди попередніх інстанцій увагу на таке правове регулювання не звернули, що, однак, не вплинуло на результат вирішення спору, а відтак підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев